Нез’явлення працівника, як одна з підстав надурочних робіт

      Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вищевказана особа застосувати надурочні роботи для продовження відповідної роботи при нез’явленні найманого працівника, який заступає, коли вона в свою чергу не допускає перерви?  

  

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

  

    Правовий статус, який чинне законодавство незалежної України гарантує суб’єктам, які працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором, охоплює різні права, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними. Вказані можливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу вказаних осіб, а й їх гідний розвиток, як законослухняних особистостей.   

  

    Право на працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Наведена юридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України.  

  

    Чіткий та недвозначний зміст вищевказаної норми в частині встановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, отримав належні роз’яснення у відповідних законах. Що це означає?   

  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконаною за трудовим договором вправними і чесними людьми, водночас приносить істотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу, який стає згуртованим та високоморальним.  

  

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особисто немайновий характер. Зокрема згідно з п. 5 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати роботи понад встановлену тривалість робочого дня для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли вона не допускає перерви.    

  

   Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать правовим нормам та моральним імперативам. Зокрема вищенаведений учасник трудових правовідносин може застосувати роботи понад встановлену тривалість робочого дня для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, якщо вона не допускає перерви, про що закріплено нормою, охопленою п. 5 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.