Органи, які дають згоду на проведення надурочних робіт

       Працедавець, будучи одним з головних учасників трудових правовідносин, має права, які гарантовані йому та виконує обов’язки, що покладені на нього. Які учасники трудових відносин надають вказаній особі обґрунтовану згоду на ефективне проведення надурочних робіт? 

   Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Наймані працівники є одними з визначних учасників трудових відносин. Зокрема такі особи, працюючи за трудовим договором, водночас створюють відповідні блага, які, будучи матеріальними або нематеріальними, приносять значну користь своїй незалежній Вітчизні, що формується, як правова країна, а також її чесному народу, що постає, як громадянське суспільство. 

    Чинне законодавство суверенної України гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи вельми багатогранним, водночас включає в себе всілякі елементи, одними з яких в свою чергу є соціально-економічні права. Такі юридичні можливості, будучи передбаченими відповідними законами, водночас повинні забезпечити повну економічну свободу таких трудівників та якісний розвиток даних осіб, як законослухняних особистостей. 

    Право на працю визнано одним з визначних соціально-економічних прав, яке в свою чергу гарантовано доброчесній людині та свідомому громадянину. Вищевказану юридичну можливість національним законодавцем закріплено в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    У випадках, вичерпний перелік яких передбачає вітчизняне законодавство, осіб, які мають таке право, працедавець може залучати до надурочних робіт. Безпосередня вказівка про зазначений факт закріплена юридичною нормою, яка в свою чергу охоплена ч. 2 ст. 62 КЗпП України. 

    Але не треба забувати про те, що вітчизняним законодавцем передбачено особливий порядок цілеспрямованого застосування до найманих працівників певних робіт, що виконуються понад встановлену тривалість робочого часу. Даному судженню притаманне відповідне пояснення. Що це означає? 

    Національним законодавством передбачено безпосередню вказівку про те,  що працедавець не встановлює надурочні роботи тільки з власної ініціативи. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 65 КЗпП України, вони можуть проводитися з дозволу, наданим виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи чи організації. 

   Переліку органів, які не заперечують супроти здійснення сумлінної праці понад встановлену норму робочого часу, притаманний вичерпний характер. Зазначене судження пояснюється тим, що згідно з ч. 1 ст. 65 КЗпП України роботи, що є надурочними, можуть провадитися за відповідними правилами, а саме лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи чи організації.

    Отже, обґрунтований дозвіл на добросовісне здійснення надурочних робіт може надати один-єдиний учасник трудових відносин. Під вказаною особою треба розуміти тільки виборний орган первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи чи організації.