Вік, з настанням якого окремі неповнолітні мають право на заповіт

Загальновідомо, що окремі фізичні особи, не досягши вісімнадцяти років, водночас мають право на складення заповіту. Виникає природне запитання - з якого віку зазначені суб’єкти цивільно-правових відносин можуть вчиняти на користь тих чи інших суб’єктів такий правочин? 

     На мою думку, право на складення заповіту мають окремі неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку. Доцільність вищенаведеної точки зору я спробую підтвердити такими доводами. 

    По-перше, чинне законодавство передбачає безпосередню вказівку про те, що окремі учасники цивільно-правових відносин, досягши відповідного віку, набувають повну цивільну дієздатність. Вказаними суб’єктами, наприклад, є: фізична особа, яка, досягши шістнадцяти років, водночас виконує обов’язки, що передбачені укладеним нею трудовим договором (ч. 1 ст. 35 ЦК України); фізична особа, що, досягши шістнадцяти років, водночас прагне здійснювати діяльність, метою якої є отримання прибутку (п. 1 ч. 3 ст. 35 ЦК України). Кожен з таких учасників правових відносин може вчиняти різні правочини. Наприклад, шістнадцятирічний хлопець, що працює за трудовим договором, склав заповіт на користь своєї рідної двадцятилітньої сестри.

 

   По-друге, неповнолітні фізичні особи, які досягли шістнадцятирічного віку, мають певну соціальну зрілість. Зокрема вказані суб’єкти правових відносин,  набувши повну цивільну дієздатність, водночас вчиняють певні легальні дії. Дане судження пояснюється тим, що такі особи створюють відповідні блага, що приносять істотну користь згуртованому народу демократичної України. Наприклад, шістнадцятирічна дівчина, вишивши кольорові спідниці та сукні, реалізовує їх різноманітним споживачам по ринковій ціні. 

    По-третє, національне законодавство закріплює в собі відповідні правила, яких зобов’язані дотримуватися учасники правових відносин, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Зокрема згідно з ч. 3 ст. 43 ЗУ «Про нотаріат» фізична особа, заповіт якої посвідчується нотаріусом, зобов’язана пред’явити  паспорт громадянина України чи якийсь інший документ, що унеможливлює неминучу появу будь-яких сумнівів стосовно особи вищевказаного суб’єкта. Але не кожен учасник правових відносин може виконати зазначену вимогу. Зокрема п. 2 Положення «Про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» передбачає чітку норму про те, що паспорт громадянина України отримує її шістнадцятилітній громадянин.