Півроку щастя для державних службовців. Без обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю.

Про заборону державним службовцям займатися

підприємницькою діяльністю.

Відповідно до  ст. 16 ЗУ «Про державну службу»  існують такі обмеження для державних службовців:

-           д ержавний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

У свою чергу Закон України "Про боротьбу з корупцією" (ст.5) забороняв державним службовцям:

- займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);

- входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.

            Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у Листі № 31.05.2006 N 3976 надав роз’яснення зазначеній статті, висновки до якого виглядають наступним чином: державні службовці можуть бути засновниками підприємств, установ, організацій, при цьому, вони не мають права входити до складу керівництва, правління чи ради цих підприємств, установ, організацій.

Однак Закон України "Про боротьбу з корупцією" втратив чинність згідно із Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 11.06.2009 р. N 1506-VI, який, у свою чергу, втратив чинність згідно із Законом України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції" від 21.12.2010 р. N 2808-VI.

Закон України « Про засади запобігання та протидії корупції » також втратив чинність на підставі Закону  N 2808-VI від 21.12.2010 . Відповідно до ст.4  Цього Закону  державним службовцям було заборонено займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім  викладацької,  наукової  та  творчої  діяльності,  медичної практики,  інструкторської та суддівської практики із  спорту,  що здійснюються  в  позаробочий  час)  безпосередньо  або через інших осіб.

Деякі  положення цієї статті було визнано неконституційними. Конституції зокрема суперечить вимога, яка встановлює обов’язок державних службовців займатися викладацькою, науковою  та  творчою  діяльністю,  медичною практикою,  інструкторською та суддівською практикою із  спорту    в  позаробочий  час. У Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2010 від 06.10.2010 було визнане право займатися цією діяльність і в робочий час для державних службовців , окрім осіб, щоє членами  Кабінету  Міністрів  України та керівниками центральних, місцевих органів виконавчої влади .    

На сьогодні підписаним є Закон"Про засади  запобігання і протидії корупції в Україні", який містить вище перелічені обмеження щодо підприємницької діяльності службовців. Зазначений закон набирає чинності з 1 липня 2011 року, крім статті 12, яка набирає чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно до нового закону  існують такі обмеження для державних службовців (ст. 7):

1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 

2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом.

 Обмеження, передбачені цією статтею, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

На сьогодні Україна живе без антикорупційного законодавства в сфері питання обмеження права державних службовців займатися підприємницькою діяльністю. Діють лише норми Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення.

Однак Кримінальний кодекс не містить обмежень державних службовців щодо права  займатися підприємницькою діяльністю. Якщо тільки факт зайняття підприємницькою діяльністю не підпаде під ознаки злочину, передбаченого ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем»: зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб

Що ж до Кодексу про адміністративні правопорушення, то в  ст. 212/24 визначено заборону державному службовцю займатися підприємницькою діяльністю та суміщувати посади, однак згідно з  приміткою до цієї статті суб'єктом корупційного адміністративного правопорушення, визначеного у цій статті, є суб’єкти, визначені в пункті 1 частини першої статті 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", за винятком народних засідателів і присяжних. Як вже зазначалося вище, вказаний закон втратив чинність.

Отже, на сьогодні існує єдине обмеження для державних службовців, визначене ЗУ «Про державну службу» : державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Відкритим залишається питання щодо юридичних наслідків такої "перерви"  для інституту обмежень діяльності державних службовців. Зокрема, що робити з "новоспеченими" директорами та головами наглядових рад?