Тягар поруки в кредитних правовідносинах? Вихід є!

     Всі пам’ятають часи, коли в Україні був масовий бум кредитування. Громадяни, отримавши можливість «гарно жити в кредит», не могли себе стримати в придбанні житла, автомобілів, будинків та іншого майна. Банки в свою чергу, видаючи кредити застраховували себе не лише договором іпотеки, але і іншими можливими способами забезпечення. Одним з таких способів є договір поруки.

Хто ж такі, поручителі,  і що робити у тому випадку, коли боржник за якого ви поручилися в свій час наразі не в змозі виконувати зобов’язання перед банком? 

     Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачені види забезпечення виконання зобов'язання. Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися: неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В даному випадку, заключаючи договір поруки банк страхує себе на випадок неплатоспроможності боржника, та навіть на  випадок його смерті.

     Адже у відповідності до ст. 533 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. 

    Для уникнення неоднозначного застосування одних і тих самих норм права Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що договір поруки має додатковий до кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 Цивільного кодексу України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. 

     Оскільки кредитор і поручитель перебувають у самостійних договірних відносинах останній несе самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов’язань боржником. Отже, кредитор має право вимагати виконання обов’язку в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. 

     Тобто, у разі коли боржник буде не в змозі виплачувати по кредиту, тобто виконувати свої зобов’язання по Кредитному договору «Банк» прийде до Поручителя. Чим це загрожує? Як правило матеріальними проблемами для Поручителя. 

                       Коли ж припиняється порука?

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється: 

• з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
•  якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 
• у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. 
• після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. 

Чи можна розірвати договір поруки, визнати його недійсним або як уникнути тягаря поручительства? 

     Фактично, просто за волевиявленням Поручителя це неможливо. Але враховуючи ситуацію в країні та масову неплатоспроможність боржників, та велику кількість судових справ, предметом яких договори поруки нещодавно відбувся прорив у судовій практиці. 

     Так, 17 вересня 2014 року, Верховним судом України було ухвалено постанову по справі №6-53цс14, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Дана постанова містить тлумачення наступного змісту: «з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому зазначене положення не виключає можливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання».

     Тобто, однією із можливих підстав для виходу із несприятливих обставин, що були спричинені необачним підписанням договору поруки, є  пропуск кредитором законодавчо визначеного строку для пред’явлення позову до поручителя.

     Ще однією вагомою підставою для звернення до суду з позовною заявою про припинення (розірвання) договору поруки є факт підвищення процентної ставки Банком в односторонньому порядку, або ж за погодженням з Боржником але без письмової згоди Поручителя.

     Також, існує практика, яка на мою думку має право на життя, визнання недійсним Договору поруки на підставі норм Сімейного кодексу, а саме: 

     Відповідно до ст.65 Сімейного кодексу: дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її/його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Ще однією із вагомих причин для визнання договору поруки недійсним є наявність неповнолітніх дітей у поручителя, адже відповідно до ч.6 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.