Успіхи та ризики українських агровиробників у ЄС

Раніше я вже писав про важливість цього рішення для нашої держави. Нагадаю, що Україні запропонували збільшити річний експорт пшениці на 100 тис. тонн, кукурудзи – на 650 тис. тонн, ячменю – на 350 тис. тонн. Також збільшилися квоти на експорт виноградного соку – до 500 тонн, вівса – до 4 тис. тонн, оброблених томатів – до 5 тис. тонн, продуктів переробки агропродукції – до 7,8 тис. тонн, меду – до 3 тис. тонн.

Відтак природно, що переваги такого рішення європейських партнерів Києва відчули виробники сільськогосподарської продукції – вже перша груднева торгова операція по експорту до ЄС вітчизняної цукрової кукурудзи стала прикладом успіху.

Так, тільки цього місяця українські експортери відправили до країн Євросоюзу 7,1 тис. тонн висівок (при квоті 17 тис. тонн) і 5,6 тис. тонн товарів групи «інші цукрові продукти» (при квоті у 10 тис. тонн).

Квоти на інші дві категорії товарів українські виробники почали використовувати ще восени.

 

Зокрема, була відкрита квота на експорт грибів (500 тонн) і етанлоа (27 тис. тонн). Наприкінці жовтня вітчизняні експортери вперше поставили на європейський ринок 341 кг. грибів, вичерпавши таким чином на 0,07%, а через місяць – 1,9 тонн етанолу (6,9% встановленої квоти).

Безумовно позитивним фактором є не лише активізація вітчизняного експорту до ЄС, але й поява в його структурі товарів з доданою вартістю, наприклад, цукрової кукурудзи, висівок та цукрових продуктів.

Це робить українських виробників сільськогосподарської продукції авангардом вітчизняного експорту до Європи. За загальними підсумками 9 місяців 2016 року частка продукції АПК в експорті України до ЄС зросла на 13,2% і склала в цілому 2 902,9 млн. доларів США.

Однак не слід забувати, що в таких умовах дедалі актуальнішим ставатиме питання захисту національного виробника від дедалі більшого тиску з боку європейських компаній, які відчуватимуть зростаючу конкурентоздатність української продукції.

Захист агровиробників: досвід Польщі

Цікавим і корисним в цьому контексті є досвід Польщі. Так, зокрема, польські фермери Польщі самостійно могли повідомляти про невідповідність системи виробництва до вимог ЄС  державним органам в перехідний період і тоді на цих виробників не накладалися санкції, але встановлювався час для усунення цих невідповідностей.

Частка експорту аграрної продукції зросла у загальній структурі з 8,4% (2003 р.) до майже 15%, яке очікується за підсумками поточного року. 

Кількість підприємств-експортерів продуктів харчування за вказаний період збільшилася не дуже істотно. Тобто більшість підприємств, які адаптувалися до вимог ЄС до 2006 року, фактично експортують і на даний час, але зросли обсяги їх експорту. 

Важлива увага реформ у Польщі приділялася розвитку сільських територій що зробило працю в сільському господарстві для молоді доволі престижною, а інвестиції у соціальну інфраструктуру (14,3 млрд. євро) істотно покращили добробут жителів сільських територій.

Завдяки проведеним реформам доходи середнього фермерського господарства за 2003–2014 рр. зросли майже в три рази, а ціна землі сільськогосподарського призначення – майже в п’ять разів.

Досвід Польщі свідчить, що сільське господарство отримало найбільше вигод від вступу країни до Європейського Союзу. Близько 15% робочої сили країни, що відповідає понад 2 млн. зайнятих, працює в сільському господарстві. Серед країн ЄС це найвищий показник.

Базова підтримка польських аграріїв на національному рівні забезпечується з національного бюджету й складається із субсидій, що полягають у зниженні ставки банківського кредиту для суб’єктів сільського господарства та харчової промисловості. За час існування ARMA (Агенції з реструктуризації та модернізації сільського господарства (Agency for Restructuring and Modernization of Agriculture) відкрито 54 пільгових кредитних ліній. Такі кредити надаються молодим фермерам, особам, які потребують коштів на купівлю землі, а також для базових інвестицій.

Зокрема, такі кредити надаються молодим фермерам, особам, які потребують коштів на купівлю землі, а також для базових інвестицій. Друга форма підтримки на національному рівні – поручительства за гарантію повернення банківських кредитів.

Очевидні успіхи вітчизняних аграріїв на європейських ринках свідчать про значний потенціал України та про можливості дальшого розвитку цієї галузі в контексті співпраці з ЄС. Однак значною мірою цей успіх залежатиме від української влади – наскільки ефективною буде її менеджмент та реальна підтримка (непроста в умовах дії європейських правил торгівлі) національного виробника. Мусимо враховувати і використовувати практичний досвід наших сусідів, адже від цього залежить європейське майбутнє нашої держави.