Реформа примусового виконання рішень крізь призму досвіду Франції

Міністерство юстиції продовжує втілювати комплексну реформу примусового виконання рішень судів та інших органів. З 5 січня 2017 року в Україні почала діяти змішана система виконавчого провадження, і незабаром з'являться та почнуть свою роботу перші приватні виконавці. Наразі пройшло навчання трьох потоків кандидатів у приватні виконавці і проведено 5 кваліфікаційних іспитів, які успішно склали 88 осіб. Днями вони отримають посвідчення приватного виконавця, і після того, як застрахують діяльність та обладнають офіс, почнуть свою роботу.

Чому я переконаний, що приватні виконавці будуть ефективнішими? Про це свідчить міжнародний досвід. Запровадження інституту приватних виконавців — не українське ноу-хау, а апробована у світі модель, яка вдало працює в багатьох державах.

Ми вивчали досвід країн, де діють приватні системи (країни Балтії, Королівство Нідерландів), а також держав зі змішаною системою виконання, де державні виконавці співіснують з приватними (Болгарія, Польща, Великобританія). І досвід показує, що система приватного виконання — дієва та ефективна, тому в європейських країнах існує тренд переходу від державного до приватного виконання.

Минулого тижня делегація Міністерства юстиції за підтримки проекту «Верховенство права та права людини» Координатора проектів ОБСЄ в Україні здійснила візит до Франції з метою вивчення досвіду цієї країни у сфері примусового виконання рішень. Ми ще раз переконалися у тому, що система приватного виконання працює успішно, ефективно, показники виконання рішень зростають.

У Франції найдавніша і, мабуть, найрозвиненіша система і професійна організація приватного виконання, тому французьку систему часто беруть за взірець. Ще з часів французьких королів виконавці були приватними. Зараз у Франції існують цілі покоління, династії судових виконавців. Судові виконавці (французькою – «huissier») – самозайняті професіонали, які є державними та міністерськими службовцями та спеціалістами з правових питань одночасно. Вони призначаються Міністерством юстиції та керують власним бізнесом так само, як директор керує компанією, беручи на роботу кваліфікованих працівників. У Франції є традиція: коли хтось із виконавців йде на пенсію, він свою контору продає. Нові господарі просто викуповують ліцензії і працюють в середньому по 50 років. Процес укладення угоди купівлі-продажу та ціна офісу контролюється Мін'юстом. Продавець представляє покупця Міністру юстиції для затвердження.

У Франції виконавці мають право об’єднуватися у компанії, чого не дозволено приватним виконавцям в Україні. Вони також можуть працювати самостійно, беручи помічників, або навіть бути вільнонайманими працівниками у компаніях.

Остання реформа у сфері примусового виконання – реформа Макрона, діючого президента Франції. Її він здійснив у 2015 році, коли був Міністром економіки. Макрон розширив округи, де можуть працювати виконавці, об'єднав професію комісарів публічних аукціонів з приватними виконавцями і скасував ряд територіальних обмежень по компетенції. Виконавці у Франції можуть тепер викуповувати контори в інших округах, якщо є така можливість.

Зараз у Франції існує понад 1700 контор, у яких працює понад 3200 виконавців плюс 400 комісарів публічних аукціонів. Ось ці 3200 виконавців і 400 комісарів публічних аукціонів за реформою Макрона зливаються в одну професію. З 3200 приватними виконавцями працює 12000 працівників (помічники, секретарі, бухгалтери та інші). Крім них, у Франції діє 450 державних службовців, які займаються стягненням лише податкових зобов’язань.

Ми побували у двох офісах приватних виконавців – приміському та паризькому. Обидва мають довгу історію, один з них існує ще з 1800-го року, навіть у тому самому приміщенні. У ньому працюють 2 судових виконавці та їхні 3 помічники, на виконанні у них близько 5 тисяч справ. В іншому офісі – теж 2 виконавці, всього близько 10 працівників та майже 20 тисяч справ на виконанні. Судові виконавці працюють по 10-12 годин на день.

До речі, у Парижі, де проживає 2,4 млн людей, всього 140 контор, при тому, що у всій Франції їх понад 1700. Тобто у різних регіонах різна кількість контор. Округи визначені за сферою компетенції апеляційних судів. Міністерство юстиції визначає кількість виконавців у кожному окрузі. Антимонопольне відомство з Мін'юстом час від часу перевіряють кожен округ і регулюють кількість контор в окрузі, залежно від економічної доцільності. На відміну від Франції, в Україні наразі немає обмежень стосовно того, скільки приватних виконавців можуть працювати в одному окрузі. Законодавець вважав, що ринок сам повинен визначити, скільки приватних виконавців потрібно. Крім того, в Україні кожен, хто отримує посвідчення приватного виконавця, сам обирає, де йому працювати, у той час як у Франції судовий виконавець може працювати у тому окрузі, де з'явилося вільне місце.

Цікаво подивитися на статистику. Співвідношення кількості судових виконавців до кількості населення у Франції (65 млн) – 1 на 20 тисяч. У Королівстві Нідерландів, де ми побували з робочим візитом минулого року – 1 на 19 тисяч. Якщо проводити аналогію з Україною, то з урахуванням вищезазначеного українські потреби могли б задовольнити близько 2000 приватних виконавців і 8000 їх помічників. Проте це умовні розрахунки, адже в кожній країні кількість виконавців різниться залежно від економічного стану, рівня правової культури тощо.

Заслуговує на увагу той факт, що не зважаючи на багатовікову історію і розвиток примусового виконання, і Франції є чому повчитися в України. Скажімо, електронних торгів, таких як СЕТАМ (Система електронних торгів арештованим майном), у Франції немає, там над цим тільки думають. Також у Франції немає Єдиного реєстру боржників. Крім того, у Франції заборонена реклама діяльності приватних виконавців, що в Україні, натомість, не заборонено і навіть є доцільним на початку реформи і становлення професії приватного виконавця.

Цікаво, що до сфери повноважень судових виконавців у Франції входить не лише примусове виконання рішень, але й ряд інших видів діяльності. Винятково судові виконавці займаються у Франції врученням документів, в основному пов’язаних з процедурами судочинства. На виконання рішень і вручення документів у них монополія. Крім цього, судові виконавці займаються підготовкою проектів документів, стягненнями заборгованостей між приватними особами, продажем рухомого майна на аукціонах та з недавнього часу – представництвом осіб у певних судах. Виконавці також можуть виконувати роль судових розпорядників під час судових засідань, консультувати з правових питань, контролювати проведення азартних ігор і конкурсів, займатися управлінням нерухомості, здійснювати процедури ліквідації малих підприємств.

Цікавим є той факт, що судові виконавці у Франції можуть встановлювати факти, як нотаріуси (наприклад, встановлювати факт наклепу чи незаконної реклами на інтернет-сайті або під час протестів встановлювати, що протестувальники не перешкоджають працівникам проходити на їх робочі місця тощо). Такі встановлені факти вже не потребують доказувань у суді.

На усі послуги судових виконавців існує тарифікація. Вона розписана у книзі, що містить більше ста сторінок. У книгу впродовж століть вносилися нові тарифи на нові послуги. Можливо, і ми колись до цього прийдемо.

Одним із інститутів примусового виконання, який не використовується в Україні, але над доцільністю якого можна поміркувати, є можливість приватного виконавця управляти майном боржника та за рахунок одержаних від управління коштів погашувати заборгованість, що захищає приватну власність боржника.

Судові виконавці у Франції мають доступ до усіх реєстрів, у тому числі до баз даних банків, де міститься інформація про всі рахунки. Борги до 4000 євро виконавці можуть стягувати без рішення суду, а за постановою виконавця. Якщо виконавець нічого не стягнув через те, що у боржника немає майна, він все одно отримує тариф за роботу, орієнтовно це 250 євро.

На практиці у Франції виконавці стягують борги примусово дуже рідко через те, що там надзвичайно розвинена медіація. Виконавці ведуть бесіди з боржником, переконують, роблять розстрочки боржникам тощо. Використання медіації приватним виконавцем для добровільного виконання боржником судових рішень є частиною навчальної програми кандидатів у приватні виконавці в Україні. Це питання також обговорюватиметься під час семінарів, які ми проводитимемо для приватних виконавців впродовж року.

Щоб стати приватним виконавцем, у Франції, як і у нас, потрібно мати юридичну освіту, пройти стажування, скласти кваліфікаційний іспит. Проте вимоги до кандидатів у Франції більш жорсткі.

Кандидат повинен мати ступінь магістра права, скласти загальнонаціональний екзамен, пройти 2 роки стажування у конторі приватного виконавця. Після цього скласти кваліфікаційний іспит, який триває 2 дні, складається з усної та письмової частин і проходить у Національній процесуальній школі – головному навчальному виші приватних виконавців. Кожна особа має право складати іспит не більше чотирьох разів. Успішно складають іспит лише 25% кандидатів. Це свідчить, що іспит складний.

У Франції діє єдина Національна Асоціація судових виконавців – Національна Палата. Членство у ній обов’язкове. Усі виконавці платять обов’язкові внески в гарантійний фонд Палати, частина коштів йде на колективну страховку. Тобто у Франції не передбачена індивідуальна страховка у кожного приватного виконавця, як в Україні. При настанні страхового випадку платить Палата. Страховка Асоціації безлімітна, вона розрахована так, що покриває 100% будь-якої шкоди, нанесеної приватним виконавцем.

В Асоціації є так званий Парламент судових виконавців, який складається з 35 членів, кожен з яких обирається на 6 років. Палата має дисциплінарну та кваліфікаційну функції і щорічно перевіряє діяльність кожного бюро приватних виконавців. Крім цього, діяльність приватних виконавців контролюється прокуратурою (регіональними підрозділами), а також Міністерством фінансів. Бюджет Національної Асоціації 12 млн євро на рік. Частина коштів йде на утримання Національної процесуальної школи. Резервний фонд у Асоціації судових виконавців – 30 млн євро.

Варто зазначити, що у Франції, як і в Україні, виконавці несуть декілька видів відповідальності: цивільну, кримінальну, професійну та етичну. Останні дві пов’язані з дисциплінарними санкціями. Так, залежно від важкості порушення судовий виконавець може отримати догану, дія його ліцензії може бути призупинена або анульована.

Загалом професія приватного виконавця у Франції дуже респектабельна.

Всі разом приватні виконавці стягують на рік приблизно 10 млрд євро, з них загальний дохід усіх приватних виконавців близько 1,3 млрд євро.

Судовий виконавець, який є партнером у конторі, в середньому заробляє 250-350 тисяч євро, що після сплати податків становить приблизно 150 тисяч євро на рік.

Цікавим є той факт, що за останні 10 років рівень виконання у Франції збільшився на 15%.

Ми ще раз пересвідчилися у тому, що система виконання судових рішень приватними виконавцями справді працює. Поява приватних виконавців поруч із державними приведе до конкуренції. Завдяки конкуренції, робота і тих, і інших буде ефективнішою.

Тож ми йдемо в ногу з часом. І рухаємося далі.