Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

28.12.2015 17:13

Правові аспекти здійснення правосуддя на тимчасово окупованій територі

Вікторія Савчук Юрист "КримSOS"

Встановлений у зв’язку з тимчасовою окупацією спеціальний правовий режим на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь унеможливив виконання кримськими судами своїх функцій та повноважень відповідно до чинного законодавства України.

Встановлений у зв’язку з тимчасовою окупацією спеціальний правовий режим на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь унеможливив виконання кримськими судами своїх функцій та повноважень відповідно до чинного законодавства України.

Тому, прогнозуючи можливі наслідки припинення діяльності судових органів в Криму відповідно до законодавства України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”^{^[1]} (далі по тексту - Закон) було запропоновано шлях зміни територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам.

Але не у всіх випадках передбачений варіант є функціональним як для осіб, що проживають на тимчасово окупованій території, так і для осіб, що перемістилися з Криму в інші регіони України.
Отже, статтею 12 Закону було уповноважено:

місцеві загальні суди міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва на розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

місцеві загальні суди міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом на розгляд адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

Апеляційний суд міста Києва на розгляд цивільних справ, підсудних загальним апеляційним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

Київський окружний адміністративний суд на розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим; Окружний адміністративний суд міста Києва на розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя; Київський апеляційний адміністративний суд на розгляд справ Севастопольського апеляційного адміністративного суду;

Господарський суд Київської області на розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим, а Господарський суд міста Києва - господарських справ Господарського суду міста Севастополя; Київський апеляційний господарський суд на розгляд господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду;

один з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва на розгляд кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

Апеляційний суд міста Києва на розгляд кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду Автономної Республіки Крим та Апеляційному суду міста Севастополя.

Особливу увагу привертає те, що справи, які перебували у провадженні судів, розташованих на території Криму, та розгляд яких не було завершено до моменту окупації, повинні бути передані уповноваженим судам протягом десяти робочих днів з дня набрання чинності Закону або з дня зміни підсудності таких справ. При таких обставинах, справи в будь-якому разі повинні бути розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій з самого початку. У випадку, якщо їх не передадуть, розгляд може здійснюватися судами першої інстанції, визначеними Законом, за тими матеріалами, що були надані учасниками судового процесу. Неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адреси тимчасово окупованої території потрібно підтвердити відповідною довідкою або листом підприємства зв’язку.^{^[2]} Але, незважаючи на такий процесуальний “бонус”, одним із ймовірних варіантів розвитку подій все ж залишається закриття провадження у справі через відсутність/недостатність доказової бази, що фактично знаходиться у кримському суді^{^[3]}.

Важливо згадати й про відкриття нових проваджень, у яких сторонами або однією із сторін виступають кримчани. В цьому випадку достатньо звернення до уповноваженого суду, згідно зі ст. 12 Закону. Так, якщо у громадянина, що проживає у м. Сімферополь, виник цивільний спір, що потребує судового вирішення відповідно до норм чинного законодавства України, його позовна заява повинна надійти спочатку до Апеляційного суду м. Києва. У свою чергу, київський Апеляційний суд вже остаточно приймає рішення стосовно зміни територіальної підсудності справи і уповноважує на її розгляд один з місцевих загальних судів м. Києва.

До речі, аналізуючи інформаційні листи Вищого адміністративного суду України та Вищого господарського суду України, можна виокремити обов'язок завчасного визначення уповноваженим судовим органом суду, відповідального за розгляд справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам. Завчасність забезпечує можливість прямого надходження матеріалів справи чи витребуваних документів безпосередньо до судів, уповноважених на розгляд такої категорії справ в залежності від її спеціалізації. Це, у свою чергу, може сприяти прискореному розгляду справи по суті. Але у практиці з цивільними справами, у яких стороною/сторонами є особи, що проживають в Криму, принцип завчасного розподілу не діє через встановлений Законом обов'язок Апеляційного суду м. Києва здійснювати таку собі координуючу та розподільчу функції, а саме: приймати рішення про зміну територіальної підсудності справи та уповноважувати відповідний суд на ведення справи та її розгляд по суті.

Наразі, таке обмеження у визначенні підсудності цивільних справ створює немало клопоту юристам, що працюють як з кримчанами, що проживають на окупованій території, так і з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) з Криму, що відмовились від отримання довідки про взяття на облік. Причини полягають у наступному:

розподіл справ серед місцевих судів м. Києва відбувається недостатньо оперативно (в середньому розподіл справи відбувається протягом 2 місяців);

витребування матеріалів справи, розгляд яких не було завершено до моменту окупації, від судів, розташованих на території Криму, на практиці є майже нездійсненною місією. Через це існує великий ризик винесення судом на материковій частині України ухвали про закриття справи через відсутність або недостатність доказової бази;

для осіб, що проживають в Криму, Київ не є зручною локацією для розгляду їх справ через великі затрати на переміщення, непростий порядок перетину адміністративного кордону з Кримом тощо.

Крім того, існує також багато інших спірних моментів у сфері правового реагування на тимчасово окупованій території, що створюють складнощі із реалізацією особами конституційного права на судовий захист. Так:

ст. 12 Закону взагалі не передбачено зміни підсудності справ та процедури передачі тих справ, які були розглянуті судами на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

законом не передбачено механізму подальшого виконання судових рішень у таких справах;

не врегульований порядок інформування судами учасників процесу, які проживають на тимчасово окупованій території, про проведення певних процесуальних дій, внаслідок відсутності поштового, телефонного зв'язку із Кримом. Інформування шляхом публікування оголошень в пресі, також, на жаль, не може бути здійснено. Наразі працює лише одна процедура оповіщення сторін процесу про судовий розгляд справи - опублікування повідомлення про розгляд справи та виклик до судового засідання на офіційному сайті суду, що розглядає справу;

складнощі із забезпеченням контролю над веденням кримінального провадження, особливо на стадії досудового розслідування кримінального правопорушення, у якому підозрюваною є особа, що проживає на тимчасово окупованій території.

Зазначу, що даний перелік не є вичерпним. До того ж, Україна не застрахована від нових викликів, що очікують нашу державу на шляху забезпечення доступу кожної людини до правосуддя. Тому нам потрібно у невідкладному порядку починати працювати над розробкою та імплементацією законодавчих змін щодо спрощення доступу жителів тимчасово окупованої території до судових органів.
Але потрібно пам'ятати, що корисні і дійсно ефективні рішення для покращення якості життя суспільства у правовій державі приймаються завдяки тривалій, кропіткій колективній праці, чіткій координації між стейкхолдерами, чітко сформованому баченню подальшого руху на усіх рівнях, та найголовніше - пріорітетності прав, інтересів людини і громадянина.

^{^[1]} http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18

^{^[2]} http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v-615600-14

^{^[3]} http://www.vasu.gov.ua/sudovapraktika/inf_list/il_10_11_2014_n1543_11_10_14-14/

Усі матеріали автора