Податкові витрати по новому: включаємо санкції (штрафи, пені)

За старими правилами, неустойки (штрафи, пені) не включались до витрат, що зменшували об’єкт оподаткування податком на прибуток. На сьогодні Податковий кодекс України не містить обмежень щодо врахування таких витрат при зменшенні фінансового результату.

Починаючи з 2015 року об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III ПКУ.

Розділом III ПКУ не передбачено коригування об’єкту оподаткування податком на прибуток (фінансового результату до оподаткування) на різниці з неустойки (штрафу, пені).

Згідно П(С)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 20 П(С)БО 16, до інших операційних витрат включаються, зокрема, визнані штрафи, пеня, неустойка.

Отже, витрати понесені у вигляді сплаченої неустойки (штрафу, пені) за порушення господарського зобов’язання згідно договору зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток (фінансовий результат до оподаткування) без подальшого його збільшення (коригування) на такі витрати. Аналогічних висновків дійшла ДФС України у листі від 05.10.2015 №21051/6/99-99-19-02-02-15.

При цьому, право на витрати в податковому обліку буде залежати від кваліфікації платежу саме як неустойки (санкції) відповідно до вимог цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту статей 546, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається сума санкцій яка сплачується за невиконання або неналежне (несвоєчасне) виконання господарського зобов'язання згідно договору.  При цьому, за порушення строків оплати сплачується пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За невиконання або неналежне виконання сплачується штраф, який розраховується у відсотках до невиконаного зобов’язання.

На практиці трапляються випадки, коли сторона договору намагається стягнути з порушника господарського зобов’язання одночасно і штраф і пеню за одне й те саме порушення, наприклад за порушення строків виконання грошового зобов’язання. За практикою Верховного Суду України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення суперечить ст. 61 Конституції України.

Такі порушення вимог цивільного законодавства допущені при укладенні договору, можуть призвести до невизнання платежів як неустойки в бухгалтерському обліку і втрати права на витрати, що зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Що стосується податкових штрафів та пені, то згідно із пп. 14.1.265 ПКУ, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 ПКУ).

Відповідно до ст.ст. 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції як: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Отже, податкові штрафи та пені, а також адміністративно-господарські санкції застосовуються не суб’єктами господарювання, а уповноваженими державними органами, чи впливає це на право платника на податкові витрати по сплаті таких санкцій?

Наведений вище лист ДФС стосується коригування фінансового результату на  суми штрафів та/або неустойки чи пені, нараховані за рішенням відповідних державних органів. Отже, ДФС допускає включення адміністративно-господарських і податкових санкцій до витрат, що зменшують податок на прибуток. І це є логічним, оскільки за правилами бухгалтерського обліку, за якими визначається об’єкт оподаткування податком на прибуток, до витрат включаються будь які визнані неустойки, штрафи і пені.

Підставою для визнання податкових і адміністративно-господарських санкцій витратами в бухгалтерському обліку будуть відповідні рішення органів державної влади про застосування таких санкцій.