блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
17.01.2018 11:56

У скільки обійдеться зловживання процесуальними правами?

Віталій Паляничко Адвокат, засновник адвокатського бюро "Паляничко та партнери", президент правозахисної організації "Феміда"

Ефективність судового захисту залежить не лише від досконалої процедури розгляду справ, а й від поведінки сторін та їх представників, добросовісного здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Ефективність судового захисту залежить не лише від досконалої процедури розгляду справ, а й від поведінки сторін та їх представників, добросовісного здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Новим процесуальним законодавством за зловживання процесуальними правами передбачена відповідальність. Так, відповідно до ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України ( далі – ЦПК), учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Наслідком такого порушення може бути залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання або ж застосування заходів запобігання зловживанню процесуальними правами.

Наприклад, ст. 148 ЦПК України передбачає штраф за зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. У випадку, якщо вищезазначені порушення відбулися в перший раз, згідно ЦПК України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС) штраф накладається у розмірі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з урахуванням, що з 01.01.2018 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1762 грн., сума штрафу складатиме від 528 грн. 60 коп. до 5286 грн.). У Господарському процесуальному кодексі України (далі – ГПК), штраф більший і складає суму від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.

Однак, дані процесуальні нововведення мають ряд недоліків.

По-перше, обмежується доступ до правосуддя. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ повинна застосовуватися судами як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. Практика Суду, в тому числі Рішення у справі «Меньшакова проти України» показує, що «право на суд», включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом. Тому, кваліфікуючи подання позову як зловживання процесуальним правом та встановлюючи негативні наслідки за такі дії у вигляді залишення позову без розгляду, або ж штрафування сторони, тим самим сторону позбавляють гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду.

По-друге, відсутні необхідні дефініції для об’єктивного віднесення позову до «безпідставного». Так, виникає питання в визначенні «завідомо безпідставного позову» та «штучності об’єднання вимог». Які ж критерії слугують для такої кваліфікації? Як довести факт обізнаності? Законодавець відповіді не дає. А тому, відсутність відповідного законодавчого регулювання безсумнівно призведе до неоднозначної судової практики та необ’єктивного віднесення того чи іншого позову до «штучного».

По-третє, обмеження процесуальних прав, в частині заявлення відводів та поданні клопотань. В нових кодексах, як зловживання розцінюється заявлення завідомо безпідставного відводу. Це значно обмежує права сторін. До 15 грудня 2017 року, суди не часто задовольняли відводи. А чи заявлятимуть відводи тепер, коли є ризик розцінення процесуального права як зловживання? Не завжди зловживанням є подання особою клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом. Адже, при встановленні таких зловживань необхідно враховувати наявність факту обізнаності заявника з вирішенням вказаного питання, адже можливе вирішення процесуальних питань без виклику учасників процесу та їх несвоєчасного повідомлення про прийняті «процесуальні рішення».

Загалом, вищевказані інструменти в теорії направлені на пришвидшення розгляду справ та надають суду дієві важелі у боротьбі з порушниками процесу. Та слід розуміти, що хоча запровадження відповідальності за зловживання процесуальними правами на законодавчому рівні стимулюватиме учасників судового процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, не у всіх випадках такі заходи можуть застосовуватись та будуть ефективними.

Дієвість нововведень та їх об’єктивність побачимо на практиці. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.