Принцип прозорості в дії: давайте робити висновки!

Однією з принципових вимог Майдану було введення європейської практики звітування влади перед народом. Упродовж усіх років незалежності можновладці приховували від народу свої статки за високим парканом умовного Межигір’я. І ніколи не встидалися розкошувати на тлі масового зубожіння широких верств українського населення.

Формально система звітування про доходи в Україні існувала. Усі державні службовці та чиновники високого рівня повинні були щороку надавати до Податкової служби декларації у паперовому вигляді. На практиці подібна система не працювала — не було кримінальної відповідальності.

Відкриття реального рівня доходів і накопичених багатств владною верхівкою, на перший погляд, може стимулювати приземні інстинкти «пролетаризованих» мас, як то заздрість, бажання усе «відібрати та подіти лити», з рештою просто вкрасти надбане нечесним шляхом. З цим треба боротися, але цього не треба боятися. Адже ні для кого не секрет, що українська влада методично грабує власну країну.

Ми неодноразово спостерігали приклади, коли навіть підозра в нечесних оборудках автоматично ставила хрест на політичній кар’єрі чиновників високого рівня в демократичних країнах. Саме таким чином місцева еліта дбає про свій високий статус. Нашій же «еліті» притаманні наглість, недбалість та безвідповідальність.

З великим скрипом система запрацювала і стрічки новин наповнилися одкровеннями, котрі, відверто кажучи, перевершили найсміливіші очікування. Складається навіть враження, що після довгих вагань наші політики та чиновники сприйняли е-декларування як своєрідний механізм амністії капіталів. Адже в їх звітності ми побачили нечувані приклади клептоманії і марнотратства.

В країні, де 80% населення перебуває на межі зубожіння, а середня заробітна плата відповідає значенням відсталих африканських держав, дехто з керівників вже встиг придбати собі путівки у космічну подорож, накопичити вражаючи колекції годинників, автомобілів, предметів мистецтва та антикваріату, ікон, книг, брендових гардеробів, обзавестися численними об’єктами нерухомості та земельними ділянками.

Цікаво, що декларанти сміливо зазначають досить вражаючі суми готівкою, бажаючи, напевно, легалізувати джерела своїх майбутніх витрат.

В цій ситуації напрошується єдино правильне рішення – вишвирнути цих талановитих бізнесменів із влади і повернути їх у бізнес. Вдихнути в наших політиків, так би мовити, другу молодість. Нехай ті, хто зумів правдами і неправдами сколотити такі нечувані капітали, повертається у підприємницьке середовище, а не сидить на шиї у народу. Таланти не можна заривати у землю!