В очікуванні прямого вторгнення

Кулуари Верховної Ради традиційно нагадують сварку на провінційному ринку – галасу багато, результату нуль.

Як останній аргумент, найбільш войовничі депутати використовують загрозу «прямого вторгнення» Росії, котре, на їх думку, можна попередити прийняттям деяких законів. Вірогідно, пряме вторгнення вони сподіваються зупинити силою постанов ВРУ.

Саме до прямого вторгнення слід встигнути залагодити власні лобістські справи, заповнити електронні декларації та домогтися чергових перевиборів задля створення коаліції «Батьківщини» з Опозиційним блоком. Очевидно, що така коаліція і буде зустрічати російських загарбників хлібом з сіллю.

Тим часом наші політики догралися до того, що жодна з країн ЄС вже не ініціює додаткових санкцій про РФ. І нічого дивного. Чому європейські партнери мають жертвувати своїми економічними інтересами заради України, котра лише імітує боротьбу з агресором?

Насправді, спостерігати за пустопорожньою балаканиною депутатів можна було б з гумором, якби на її фоні країна не котилася у прірву соціально-економічної катастрофи.

В той же час, наша патріотична і прозора ініціатива щодо перепоховання Героїв Крут на Аскольдовій могилі наштовхується на непорозуміння бюрократичних установ та окремих громадських «партнерів». Маючи на руках доручення Президента України, ми і надалі не можемо зрушити з місця у цій благородній справі. Що ж нам заважає?

Про причини ми не втомлюємося нагадувати: байдужість, пихатість, безпринципність, нездатність до взаємодії і компромісу. Старі хвороби українських «патріотів», котрі сповідують релігію наповнення власного гаманця та марної сьогоденної слави.