НАБУ та “ставка проти себе”

  

Спостерігаючи за окремими діями правоохоронних органів в Україні, зокрема, НАБУ, мимоволі ставиш собі питання: а що коли керівництво цього органу, також бере участь у якомусь елітному підпільному тоталізаторі, ставлячи на свою поразку? Інакше як можна пояснити самовбивчі з точки зору подальших правових наслідків та судових перспектив дії НАБУ? 

  

Причому, коли на “поразку” поставили футболісти, сторонній спостерігач, а тим більше екзальтований вболівальник, спостерігаючи за запеклою боротьбою, й гадки не матиме, що “гру зливають”. Натомість дії НАБУ часом виглядають як відвертий фарс. 

  

Саме фарсом видається досвітній візит трьох детективів НАБУ до приміщення Міністерства юстиції на вулиці Городецького, 13. 

  

Національного гвардійця на вході, який намагався пояснити, що в Міністерстві о 7:15 ранку ще немає жодного відповідального працівника, детективи просто відштовхнули і цілеспрямовано рушили до кабінету 413, де на той час займалася прибиранням техпрацівниця. Як пізніше стало відомо з протоколу, який слідчі, котрі ретельно покопирсалися у смітниках, залишили на столі, завіривши його своїм підписами і підписом прибиральниці, обшук було проведено на підставі ухвали суду від 1 червня 2017 року. 

  

Що шукали детективи в окремому кабінеті Мінюсту і яке кваліфіковане роз’яснення щодо вмісту шістьох кошиків для сміття їм надала прибиральниця, дізнаємося згодом. Як і про причини ранкового візиту “масок-шоу” у Мінюст. Поки що з боку це виглядає як демонстрація сили з уже звичним набором процесуальних порушень, котрі однозначно зроблять абсолютно нікчемними усі докази у суді. Тим більше, що міністерські вже припускають: за відсутності працівників слідчі могли підкинути сфальсифіковані папери. 

  

Але виглядає так, що судом у віддаленій перспективі керівництво НАБУ особливо не переймається. Бо поки що усе, що вони напрацьовують, розсипається ще на підступах до судових зал. 

  

Тим більше у цьому випадку, коли НАБУ, відверто порушуючи закон про заборону «масок-шоу», який вступив у дію буквально за день до обшуків, проведених НАБУ у Мінюсті 8 грудня. Окрім чіткої заборони силового варіанту, закон «Маски-шоу – стоп» ще й чітко вимагає обов’язкової присутності при обшуку адвокатів та неодмінної фото-, відео-фіксації процедури. І це є невід’ємним додатком до протоколу, відповідно до ст. 107 КПК. 

  

Усе це було проігноровано. І де – в стінах Міністерстві юстиції, де законотворча робота – реалії кожного дня. 

  

Скидається на те, що таке правове невігластво може бути вродженим або ж НАБУтим. У нашому випадку порушення законодавства на території законників виглядає навіть не фарсом, а демонстрацією безвідповідальності. Тим більше, що сама процедура обшуку відбувалася за рішенням суду, термін дії якого давно сплив. 

  

Усе більше фахівців схиляються до думки, що НАБУ, чи то через брак досвіду, чи то через банальне незнання предмету, здебільшого імітує свою діяльність. Чому антикорупційний орган не розслідує гучні корупціні справи старих і нових олігархів, одіозних діячів часів злочиного режиму В.Януковича? 

  

Кіношні прийоми з агентами та інформаторами взагалі викликають питання щодо професійного рівня співробітників. Тому дуже можливо, що після процесуального конфлікту з Генпрокуратурою, яка звинуватила НАБУ у порушенні закону при використанні агентури і розголошенні таємниці слідства, візит до Мінюсту, насправді мав на меті не покопирсатися у кошиках для сміття, а позбирати у приміщенні свої прослуховуючі пристрої, які не дали очікуваних результатів. Зрештою, вважати, що у розірваних навпіл документах, які детективи познаходили у смітниках, могла бути якась важлива для слідства інформація, просто смішно. Такі документи в офісах, якщо хтось раптом цього не знає, переважно ріжуть на локшину. 

  

Між іншим, скидається на те, що за відсутності антикорупційного суду, який НАБУ, схоже, уявляє своїм підрозділом, українське законодавство, українські, а тим більше європейські суди відверто дратують орган, котрий хоче продовжувати працювати, спираючись на приниципи революційної вседозволеності та політичної доцільності. Але реалії вимагають дотримання законності. І суспільство, яке вимагає від НАБУ результатів роботи, у першу чергу, за наслідками судових рішень, починає розуміти, що в правоохоронні орани мусять закони ЗАХИЩАТИ, а не ПОРУШУВАТИ. 

  

Звичайно, робота НАБУ потребує розуміння і підтримки загалу, який усвідомлює, що без викорчування корупції у найвищих ешелонах влади подальші перспективи України стають туманними. Але це не дає карт-бланш антикорупційним структурам, які через банальне порушення процедури і свої пара-кримінальні дії викидають народні гроші на вітер, по суті роблячи “ставку на поразку”. А корупціонери відбуваються легким переляком. 

  

У цьому контексті кортить спитати: що заважало працівникам НАБУ у цивілізований і законний спосіб завітати у Мінюст у робочий час і поспілкуватися з кимось за рангом вищим від прибиральниці? 

  

Зрозуміло, кіношний ефект було би втрачено, і робота слідчих була би звичайною і рутинною. Але ефект і результат міг би бути реальним. Тим більше, що, як заявили у Мінюсті, їм були готові створити необхідні умови, у тому числі й для обшуків та надати необхідні документи. Окрім того, вони мали би змогу поспілкуватися з безпосередніми власниками шістьох смітників у 413-му кабінеті.

Але ж тоді не було б гучних заяв у ЗМІ і, що найголовніше – демонстративного тиску на державні структури. Не було б картинки, яку так люблять сьогодні.  Зрозуміло: подолання корупції вимагає не кавалерійського наскоку, а чіткої, зваженої, послідовної рутинної роботи з ретельним дотриманням законодавства. Ніколи не може анархія і махновщина подолати досконало організовану корупційну систему, які би романтики за боротьбу з нею не бралися. 

Що ж ми маємо в результаті: фактично наразі дії НАБУ блокують роботу Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ оскільки детективи НАБУ, за їхніми словами, мають намір здійснити виїмку оригіналів документів за всіма справами, які стосуються України в ЄСПЛ, починаючи з 2013 року. За всіма справами…Уявіть собі масштаби.   

  

Виникає питання: це непрофесіоналізм представників НАБУ чи це зроблено умисно? Для тих, хто не розуміє до чого це може призвести, пояснюю: такі дії можуть стати причиною зриву розробленої лінії захисту у справах «Україна проти Росії», які подані до ЄСПЛ з боку України в особі Мін'юсту. Більше того, саме зараз Мін’юстом готується позов стосовно регресу понад 1 млрд гривень до російської «Роснєфті». І документи по цій справі, напевно, збираються вилучити також.  

  

До чого призведе фальш-старт НАБУ у Мінюсті, де працюють юристи, позбавлені романтичного флеру у підході до законодавства, неважко передбачити.  Найгірше те, що не можна виключати й наявності політичної мотивації у наїзді на Мінюст: на тлі переформатування сил перед наступними виборамиполітичні опоненти «Народного фронту» цілком могли не встояти перед   спокусою завдати удару, використовуючи НАБУ. Так само не можна виключати і замовні варіанти з боку комерційних і державних структур, невдоволених рішеннями того ж Європейського суду з прав людини не на їхню користь. 

Всі ці питання потребують вивчення. І хотілося б почути від керівництва НАБУ обгрунтовані й чіткі відповіді, а не чергову порцію пропагандистських заяв, бо інакше у суспільстві й далі визріватимуть припущення про те, що НАБУ робить ставку “на поразку”, демонструючи результати роботи, що більше скидаються на виконання політичних та економічних замовлень, ніж на справжню боротьбу проти корупції.