Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
29.11.2013 15:10

Особливості правової діяльності інтернет-магазину

Перевага інтернет-торгівлі перед звичайною торгівлею очевидна. Розглянемо сучасний і зручний метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин.

Якими нормативними документами регламентується торгівля через інтернет-магазини?

Спеціального нормативного документа, який би повністю регламентував торгівлю через інтернет-магазин, немає. Отже, інтернет-торгівля по суті регламентується тими самими документами, що й інші види торгівлі, за винятком кількох спеціальних нормативних актів, про які зокрема мова піде нижче.

Насамперед зазначимо, що переважно через інтернет-магазини здійснюються продаж товарів та надання торговельних послуг кінцевому споживачеві. Тому такий вид діяльності належить до роздрібної торгівлі (п. 4.4 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»).

Крім того, в даному випадку договір складається на відстані та/або покупець робить попереднє замовлення у продавця. До того ж торгівля здійснюється поза торговельними або офісними приміщеннями, коли вибір товару і його замовлення не збігаються у часі з передачею товару покупцеві. Тому продаж через інтернет-магазин слід вважати одночасно як продажем товарів на замовлення, так і дистанційною торгівлею.

Враховуючи зазначене, в даному випадку потрібно керуватися:

·       Цивільним, Цивільно-процесуальним, Господарським, господарсько-процесуальним кодексами України, Податковим кодексом України (в частині нарахування та сплати податків за здійснення госп. діяльності);

·       Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1023-XII);

·       Законом України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 34, ст. 481)

·       Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затвердженими наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 103 (зареєстровано у Мін'юсті України 16.10.2007 р. за № 1181/14448, за текстом – Правила № 103);

·       Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 104 (зареєстровано у Мін'юсті України 08.11.2007 р. за № 1257/14524);

·       Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки України від 11.07.2003 р. № 185 (зареєстровано у Мін'юсті України 23.07.2003 р. за № 628/7949, зі змінами та доповненнями, за текстом – Правила № 185);

·       постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» від 15.06.2006 р. № 833 (зі змінами та доповненнями)  

Організація діяльності інтернет-магазину

1. Вибір організаційно-правової форми суб’єкта господарювання.  Перш за все слід вирішити, яку саме організаційно-правову форму слід обрати для здійснення господарської діяльності з продажу товарів, постачання послуг через інтернет-магазин. У даному випадку рекомендується зареєструвати ТОВ, або ж якщо вже є діюче ТОВ, то внести зміни у діяльність шляхом реєстрації потрібного КВЕД (47.91 «Роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет») у відповідній держадміністрації, за місцезнаходженням такого суб’єкта господарювання.

2. Вибір системи оподаткування ДПС України роз’яснила, що юрособи, які здійснюють діяльність за КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет», можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Це стосується усіх суб’єктів господарювання, окрім тих, чия діяльність пов’язана з продажем предметів мистецтва та антикваріату, а також організацією торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату.

Тобто, кращим варіантом вбачається застосування саме такої системи оподаткування, однак тут є свої нюанси, а саме згідно ч. 4 ст. 291 Податкового кодексу України (ПКУ) існує 6 груп платників єдиного податку, в залежності від виду діяльності, сукупного доходу, кількості осіб, які перебувають із платником в трудових відносинах. Також, слід врахувати і той факт, що Пунктом 291.5 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату (підпункт 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ).

Отже, перш за все, слід проаналізувати та спрогнозувати приблизні обсяги майбутньої діяльності, відштовхуючись від норм закріплених в чинному податковому законодавстві.

Наступним, не менш важливим кроком, є вирішення питання щодо реєстрації суб’єкта платником податку на додану вартість (ПДВ). Відповідно до ст. 181 Податкового кодексу України процедура обов’язкової реєстрації платника податку на додану вартість виникає у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) платнику податку протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Згідно з п. 5.2. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації (ДПА) № 978 від 22.12.2010, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, вважається платником ПДВ з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто вищезазначеного обсягу оподатковуваних операцій, без права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ, відповідно до пп. а) п.7 згаданого Положення має бути подана особами, що підлягають обов'язковій реєстрації не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій. При цьому, відповідно до роз’яснювального листа ДПА №4021/7/16-1417 від 14.02.2011 р. укладення цивільно-правових угод (договорів) на постачання товарів/послуг в сумі, що перевищує 300 тис. грн., чи наявність наміру у особи здійснювати діяльність, за результатами якої буде перевищено зазначений обсяг, не є підставою для обов’язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

В іншому випадку можлива добровільна процедура (ст. 182 ПКУ). Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Одночасно слід врахувати і той факт, що платник ПДВ не має права протягом перших 12 місяців діяльності після реєстрації таким платником на бюджетне відшкодування, при від’ємному значенні сум по ПДВ.

3. Щодо необхідності наявності офісу (складу) для інтернет магазину, то слід зазначити, що обов’язковою умовою реєстрації ТОВ є саме місцезнаходження такого суб’єкта господарювання, тобто його юридична адреса, яка безпосередньо зазначається в установчих документах та в єдиному державному реєстрі. Зазвичай, керівник СПД орендує офісне або складське приміщення ( в залежності від цілей та виду діяльності). У випадку діяльності інтернет-магазину, то єдиної вимоги щодо наявності саме складу чи офісу немає. При вирішенні цього питання слід відштовхуватись від майбутніх обсягів продажів та технічних характеристик товарів.

4. Штат інтернет-магазину відносно невеликий. Якщо ви вирішили мати посередницький майданчик або поки не плануєте розширювати свій проект в мережі, то замовте ІТ-систему магазину «під ключ». Краще звернутися до професіонала в софтверної компанії і замовити ІТ-систему. У процесі розвитку проекту, можливо, вам буде потрібно і ІТ-команда, що складається в основному з програмістів. Штат в цьому випадку складе приблизно 10 осіб.

Фактично, для функціонування інтернет-магазину потрібно наступний персонал:

  • Менеджер по роботі з клієнтами
  • ІТ-команда
  • Кур’єр(и)
  • Маркетолог
  •   Бухгалтер
  •   Керівник проекту

Відносини з працівниками інтернет-магазину регулюються чинним Кодексом Законів про Працю в Україні (КЗпП). Тобто діяльність здійснюється на основі трудових договорів (контрактів) СПД з конкретним працівником. Однак існує і інший спосіб відносин, який здійснюється на основі цивільно-правових договорів (підряду, надання послуг тощо) з ФОПами. Такий вид відносин врегульований чинним Цивільним законодавством.  

Патентування та ліцензування

Згідно зі ст. 267 ПКУ патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів слід розуміти:

магазини та інші торговельні точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

лотки, прилавки та інші види торговельних точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі – ринків усіх форм власності;

стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Тобто торговельному підприємству, яке здійснює торгівлю через інтернет-магазин, потрібно придбавати торговий патент в таких випадках:

покупці оплачують товари готівкою чи з допомогою БПК у приміщенні підприємства. У цьому разі торговий патент придбавається за місцезнаходженням пункту продажу товарів (приміщення підприємства) та розміщується на фронтальній вітрині магазину (реального, а не інтернет-магазину), а у разі її відсутності – біля касового апарата;

покупці оплачують товари готівкою кур'єру. В цьому разі торговий патент придбавається за місцем реєстрації підприємства. Він дійсний на всій території України та повинен розміщатися на табличці в транспортному засобі, що перевозить товар та кур'єра, або знаходитися безпосередньо у кур'єра.

Якщо товари оплачують готівкою як у приміщенні підприємства, так і кур'єру, підприємству слід придбавати два патенти – один для приміщення магазину, а другий для пересувної торговельної мережі.

 У разі здійснення видів господарської   діяльності, що підлягають   ліцензуванню, суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати відповідну ліцензію у відповідності із вимогами ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».  

Основні елементи торгівлі в інтернет-магазині

Насамперед слід зауважити, що інтернет-магазином є спеціалізований сайт в Інтернеті, на якому розміщується інформація про товари та проводиться замовлення товару. Водночас товари, що пропонуються для продажу на цьому сайті, знаходяться на складі торговельного підприємства, яке здійснює цю торгівлю

Торгівля відбувається так . Відвідувач сайта магазину обирає товар із запропонованого, замовляє та оплачує його, після чого товар доставляється відвідувачу-покупцю. Отже, торгівля в інтернет-магазині має такі основні елементи:

  •   вибір товару;
  •   замовлення;
  • оплата;
  • доставка.

Розглянемо кожен з елементів детальніше .

Вибір товару

Зайшовши на сайт, зі списку запропонованих товарів відвідувач обирає той, що сподобався, і «кладе» його до віртуального кошика. Це ознайомлювальний етап, на якому будь-які юридичні взаємовідносини між магазином та відвідувачем не виникають.

Замовлення товару

Обравши товар, відвідувач переходить на сторінку сайта, де розміщено бланк замовлення на доставку товару. Форму такого бланка кожен магазин розробляє самостійно. При цьому слід врахувати, що заповнене, надіслане продавцю і підтверджене ним замовлення виконуватиме функції договору між продавцем (магазином) та покупцем (відвідувачем) і матиме юридичні наслідки – обов'язок продавця поставити товар і обов'язок покупця оплатити товар.

Також, слід звернути увагу на наступне. Згідно з пунктами 2 та 3 ст. 13 Закону "Про захист прав споживачів" перед укладанням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

  • найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;
  •   основні характеристики продукції;
  • ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;
  • гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;
  •   інші умови поставки або виконання договору;
  •   мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;
  • вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;
  • період прийняття пропозицій;
  • порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно зі статтями 15 і 23 Закону № 1023-XII . Одночасно ж, обовязково слід звернути увагу і на той факт, що згідно п. 1.4. Правил №103 Суб'єкт господарювання зобов'язанийзабезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень, асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні строки та строк служби.

Водночас, у відповідності із п. 1.5, 1.6 Правил № 103 У разі реалізації товарів поза торговельними або офісними приміщеннями продавець зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий документ повинен містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця;

3) найменування товару;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

У випадку реалізації товарів за договором на відстані продавець повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики товару;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

Факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку.

Якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг, підтвердження інформації не вимагається.

Важливим моментом є і те, що згідно п. 1.7. Правил, Споживач має право розірвати договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, за умови повідомлення про це продавця протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття товару або першої поставки такого товару, за умови, що такий товар є річчю, а прийняття чи поставка товару відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Продавець повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати товар до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Бланк замовлення повинен також містити місцезнаходження одержувача та інше (паспортні дані та ідентифікаційний номер – для фізичної особи; код за ЄДРПОУ та банківські реквізити – для юридичної особи).

Заповнивши безпосередньо на сторінці сайта бланк замовлення, відвідувач-покупець надсилає його продавцю (інтернет-магазину). Отримавши його, продавець може зажадати додаткового підтвердження замовлення, наприклад, зв'язавшись з покупцем по телефону тощо.

Після цього замовлення надходить у роботу – замовлені товари разом з товаросупровідними документами надсилаються покупцю. При цьому способами такого надсилання можуть бути за домовленістю сторін, як поштове відправлення, так і доставка кур’єром у тому чи іншому населеному пункті.  

Оплата товару

Найпоширенішими розрахунками оплати при торгівлі через інтернет-магазини є безготівковий та готівковий.

При безготівковому розрахунку після оформлення замовлення на доставку товару покупець отримує рахунок на оплату. Рахунок роздруковується покупцем прямо з сайта інтернет-магазину чи після отримання на власну електронну адресу. Покупцю залишається оплатити рахунок, перерахувавши кошти за товар з власного банківського рахунку на банківський рахунок продавця. Здебільшого безготівковий розрахунок використовується при передоплаті замовленого товару.

Готівкою покупець розраховується в момент отримання товару від кур'єра продавця у себе вдома (якщо покупець – фізична особа) чи в приміщенні офісу (для юридичних осіб), або в офісі продавця.

Окремо слід зазначити про види оплати, які для продавця є безготівковими, а для покупця – готівковими:

післяоплата – застосовується при доставці товарів поштою. В момент отримання товару на поштовому відділенні покупець передає готівку для перерахування на банківський рахунок продавця;

оплата сторонньому кур'єру – якщо покупець оплачує товари готівкою кур'єру, а кур'єр не є працівником продавця, останній може вносити отримані кошти не в касу продавця, а на його банківський рахунок.

Значно рідше при інтернет-торгівлі застосовується оплата за допомогою банківської платіжної картки (БПК) та електронними грошима.

Є декілька варіантів розрахунків БПК. Найпоширеніший – через посередника, коли продавець укладає угоду з посередником про отримання ним оплати від покупців. У цьому випадку на сайті інтернет-магазину є розділ «Оплатити БПК» чи подібний. Натиснувши на нього, покупець потрапляє на сайт посередника, вводить дані своєї картки, суму оплати і списує відповідну суму коштів. Кошти спочатку потрапляють на рахунок посередника, а потім за вирахуванням комісії посередника перераховуються на банківський рахунок продавця.

При розрахунку електронними грошима продавець зазначає на сайті номер свого електронного гаманця. Покупець списує на цей номер зі свого електронного гаманця електронні (умовні) гроші (перекладає гроші з одного гаманця в інший). Підтвердженням оплати буде виписка за електронним гаманцем, яку продавець і покупець отримують здебільшого в електронній формі.  

Доставка товару

Для багатьох електронних товарів можлива доставка безпосередньо через Інтернет. У такому випадку покупець скачує файл товару із сайта інтернет-магазину на ПК.

Для інших товарів застосовують, як правило, один з трьох варіантів доставки:

  • отримання товару в офісі продавця;
  •   кур'єрська доставка;
  • доставка поштою.

Під час отримання товару в офісі продавця приймання-передачу товару фіксують у бланку замовлення на доставку товару, перший примірник якого залишається у продавця, а другий – передають покупцю. Якщо покупець вносить готівку, її приймання оформляють через РРО, видаючи покупцю чек. Водночас, якщо нормативними документами встановлено гарантійні строки, покупцю передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. Покупцю, який є платником ПДВ, окрім того, надають другий примірник податкової накладної.

Кур'єрська доставка може здійснюватися як власною кур'єрською службою, так і сторонньою кур'єрською організацією за договором з продавцем. Разом з товаром кур'єру передають документи на товар – замовлення, техпаспорт тощо. Кур'єр передає покупцеві за його місцезнаходженням товар, документи, покупець розписується в першому примірнику замовлення і повертає його кур'єру. Якщо покупець оплачує товар кур'єру, останній повинен при прийманні готівки застосувати портативний РРО. У цьому випадку покупцю видається також чек.

Якщо доставка здійснюється сторонньою кур'єрською організацією, остання повинна в узгоджені договором з продавцем строки передати продавцю звіт про виконання доручення (чи інший подібний документ) з першими примірниками замовлень на доставку товару, що додаються. Готівка, яку кур'єр отримав від покупців, насамперед оприбутковується в його касі, а потім вже може вноситися в касу продавця (в цьому разі продавець здійснює операцію з отримання готівки через РРО) або передаватися в банківську установу для перерахування на банківський рахунок продавця.

Доречі, з кур'єром, який доставляє товар, підприємство повинно укласти договір про повну матеріальну відповідальність .

Доставка поштою відбувається таким чином. Товар з документами передається відповідальній особі (з якою також укладається договір про повну матеріальну відповідальність). Остання на поштовому відділенні оформляє відправлення на адресу покупця та, як правило, оплачує поштові послуги за доставку. Далі товар (посилка) надходить на поштове відділення за місцезнаходженням покупця, де покупець його і отримує. Про факт отримання товару продавцю надсилається відповідне повідомлення. Якщо умовами договору продавця з покупцем та договору продавця з поштою передбачено післяоплату за товар, в момент отримання товару на поштовому відділенні покупець вносить кошти для перерахування на банківський рахунок продавця.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]