Підвідомчість і строки: особливості практики адміністративних судів

Спір з управлінням Державної казначейської служби про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання платіжних доручень та зобов’язання перерахувати відповідні суми не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія ВАСУ в ухвалі від 04.12.15 №К/800/9952/15 зазначила, що управління Держказначейства діяло щодо позивача не як суб’єкт владних повноважень, а тому спір підлягає вирішенню господарським судом за правилами ГПК.

Також ВАСУ нагадав, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства (ухвала від 24.11.15 №К/800/34125/15). Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 30.06.15 №21-278а15.

Крім того, у справі за позовом до Реєстраційної служби про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та правомірність дій службових осіб Реєстраційної служби щодо реєстрації цього Акту ВАСУ зазначив, що Державний акт не є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а, отже, цей спір, у тому числі й щодо правомірності дій службових осіб Реєстраційної служби, не носить публічно-правовий характер і не підлягає вирішенню у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства (ухвала від 10.12.15 №К/800/2373/14).

Рішення органів Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені повністю або частково в господарському суді (ч. 1 ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції»). Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету про стягнення з суб’єктів господарювання сум штрафів та пені у зв’язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятих на підставі вищеназваного законодавства. Підвідомчість даної категорії справ господарським судам також встановлена п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК. Винятком з цього правила відповідно до положень ст. 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель (постанова ВСУ від 13.10.15 у справі №21-711а15, ухвала ВАСУ від 09.12.15 у справі №К/800/13761/13).

У справах за позовом ДФІ про стягнення коштів ВАСУ дійшов наступних висновків: з системного аналізу правових позицій ВСУ, висловлених у постановах від 28 жовтня та 25 листопада 2014 року (справи №21-462а14, №21-442а14), 23 червня 2015 року (№21-358а15), випливає, що відшкодування виявлених під час ревізії збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Зважаючи на те, що йдеться про позов суб’єкта владних повноважень про стягнення коштів до Держбюджету, тобто про відносини, які за своєю суттю є публічно-правовими, а не приватно-правовими, та на те, що предметом перевірки є управлінські дії органу (вимога), цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (ухвала від 24.11.15 №К/800/27985/15).

Накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції є адміністративно-господарськими санкціями, а не штрафом за адміністративне правопорушення, тому строком пред’явлення виконавчого документу є 1 рік (ухвала ВАСУ від 24.11.15 від К/800/32052/15).

В ухвалі від 08.12.15 №К/800/5679/15 ВАСУ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.