блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
12.06.2018 14:02

5 лайфхаків в роботі з конституційною скаргою

Татьяна Ющенко Експерт Українського інституту майбутнього

Які формальні перешкоди стають на шляху до реалізації громадянами та юридичними особами права на подання конституційної скарги?

Конституцію було прийнято 22 роки тому, однак цьогоріч вперше ми відзначатимемо річницю цієї визначної в історії України події маючи дієвий інструментарій захисту закріплених в ній прав та свобод – конституційну скаргу.

Нагадаю, що з часу набрання чинності новим Законом «Про Конституційний Суд України» (03.08.2017 року) кожен українець отримав РЕАЛЬНЕ право на звернення до єдиного суду конституційної юрисдикції, щоб довести у спеціальному судовому порядку порушення парламентом гарантованих Основним Законом прав. При цьому, на відміну від багатьох інших держав, в яких таке право може реалізуватись виключно через адвоката, українці вправі звертатись до Конституційного суду самостійно. Втім, як показує майже річна практика існування інституту конституційної скарги, навіть професійні правники часто виявляються не спроможні скласти цей документ відповідним чином. Так, за останніми даними, всього на розгляд суду надійшло 690 конституційних скарг, з яких лише 167 було визнано апаратом Конституційного Суду такими, що за формою відповідають вимогам закону. В результаті 523 скарги було повернуто авторам, за 131 скаргою – відмовлено у відкритті конституційного провадження і лише 8 документів стали предметом розгляду в Суді.

Чому так відбувається та які перешкоди стають на шляху до реалізації громадянами та юридичними особами права на конституційне правосуддя з’ясували під час травневої дискусії в Українському інституті майбутнього. Зважаючи на її змістовність та велику кількість «лайфхаків» в роботі над конституційною скаргою, якими поділились розробники новітнього закону - суддя Конституційного Суду України В. Лемак, національний радник координатора проектів ОБСЄ О. Водянников, вбачаю за доцільне розповісти про почуте детальніше (послухати запис можна за посиланням).

Перше, що потрібно розуміти – Конституційний Суд не є судом касаційної інстанції та НЕ переглядає остаточне у справі рішення. Він має право визнати неконституційним закон, який було застосовано в остаточному судовому рішенні. Це власне і складає предмет скарги. За словами працівників Секретаріату Конституційного Суду частими є випадки, коли предметом конституційної скарги стає не закон, а підзаконний нормативний акт. Однак що робити, коли право порушене внаслідок застосування наприклад, постанови Кабінету Міністрів України. Звідси перший «лайфхак» - якщо в основу рішення було покладено підзаконний нормативний акт Президента, Кабінету Міністрів, що викликає сумнів з приводу його відповідності Конституції, можна ініціювати відповідне конституційне подання суб’єкта звернення до Конституційного Суду, наприклад Уповноваженого ВРУ з прав людини або 45 народних обранців.

Друге. Конституційна скарга не оплачується судовим збором та має деякі особливості, які відрізняють від інших процесуальних документів. Вимоги до складання скарги виписані в частині 2 статті 55 Закону України «Про Конституційний Суд України» та містять зокрема таку: «обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону». Таким чином, мало лише назвати яке конституційне право було порушено або обмежене законом, не достатньо вказати розділи, статті, частини та відтворити текст Основного Закону, потрібно довести існування взаємозв’язку між порушенням права та застосованим судом в остаточному рішенні законом. Перелік прав, зазначених в Конституції не є вичерпним. Є такі права і свободи людини, які закріплені в певних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких Україна дала (зокрема, шляхом ратифікації відповідних міжнародних угод), але які в її Конституції ще не відображені. Існують також права та свободи, що прямо витікають з конституційних прав, однак не мають текстуального вираження в Основному Законі. Тому другий «лайфхак» полягає в тому, щоб мислити ширше, досконало вивчити природу того чи іншого права, а також інших суміжних прав, це дозволить бути максимально переконливим в обґрунтуванні неконституційності положень закону.

Третє, на що варто звернути увагу. На офіційній сторінці Конституційного Суду України у вільному доступі розміщено один цікавий документ – пам’ятка для громадян та юридичних осіб про порядок внесення конституційних скарг (памятка КСУ).

В розділі 9 пам’ятки наголошується, що попередню перевірку конституційної скарги здійснює Секретаріат, який уповноважений повернути її подавачеві із зазначенням недоліків документа. При цьому, повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню. І хоча стаття 67 Закону та параграф 40 Регламенту КСУ не деталізує питання зі строками на звернення до суду (адже за час виправлення недоліків може сплинути граничний 3-місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили), виходячи з принципу процесуальної справедливості, повторно надіслана конституційна скарга не вважатиметься такою, що подана з пропущенням строків. Однак це правило діє лише у випадку обґрунтованості скарги. У тому разі, якщо необґрунтована скарга вперто подаватиметься декілька разів, суд може визнати таку поведінку зловживанням правом на подання скарги та визнати її неприйнятною.

Між іншим, Законом не встановлено можливості Конституційного Суду України вирішувати питання про поновлення пропущеного на звернення з конституційною скаргою строку. Однак передбачає можливість відкриття провадження за такою скаргою у тому випадку, коли з її змісту вбачається наявність суспільного інтересу. Звідси третій «лайфхак»: замість того, щоб витрачати час та папір на розповіді про те як запізно суд загальної юрисдикції надіслав остаточне судове рішення та які особисті проблеми завадили своєчасному зверненню до КСУ, обґрунтуйте наявність суспільного інтересу в розгляді саме Вашої конституційної скарги.

Четверте, але найважливіше – виконання рішення Конституційного Суду, ухваленого за результатами розгляду конституційної скарги. Тобто: ми подаємо конституційну скаргу не через те, що любимо судитись, а для того, щоб отримати результат. Можливо багатьох здивує, але отримати позитивне рішення КСУ ще замало для відновлення порушеного права. Конституційний Суд не вправі скасувати остаточне рішення суду, яке ухвалювалось наприклад, Верховним Судом. Це є підставою для перегляду такого рішення у зв’язку з виключними обставинами. Але як завжди є одне «але». Так сталось, що в реформованих процесуальних кодексах залишилось застаріле формулювання, яке передбачає, що у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, застосованого під час вирішення справи, право на перегляд рішення суду виникає лише в тому випадку, якщо воно ще не було виконано (наприклад п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України). Як тоді бути у випадку, коли за час проходження тернистого шляху конституційного правосуддя рішення було виконано? В такій ситуації є дуже важлива порада (четвертий «лайфхак»): на підставі положень частини 2 статті 95 Закону України «Про Конституційний Суд України» звернутись із заявою про роз’яснення порядку виконання рішення суду. Таким чином, Конституційний Суд зможе самостійно виправити недолік процесуального законодавства, який стоїть на заваді відновленню порушеного права.

П’ятий «лайфхак» для роботи з конституційними скаргами випливає з розуміння особливої природи Конституційного Суду, який, як влучно зазначив суддя В. Лемак, будучи СПРАВЖНІМ судом, не може обмежитись перевіркою лишень певного сегменту конструкції закону. Частково підтвердженням такої логіки правової природи повноважень КСУ є положенням частини 3 статті 89 Закону, якими передбачено наступне: «Якщо Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення».

Таким чином, обсяг повноважень є тим інструментарієм, що дозволяє його володільцю – Конституційному Суду стати справжнім вартовим Конституції України. Однак без якісно підготовлених конституційних звернень, ця місія може залишитись нездійсненною.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.