блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
06.08.2017 19:29

Верховний бій. Новий арбітр - нові правила

Татьяна Ющенко Експерт Українського інституту майбутнього

Механізм взаємодії Вищої ради правосуддя з громадськістю суттєво відрізняється від того, який законодавчо закладений між ВККСУ і ГРД, та більше нагадує популярний в народі вислів: «Ваш номер восемь, когда надо – спросим». Звісно подібний стан речей не до


 «Змішалися в купу коні, люди…» Переможці, переможені, щасливі, ображені, зрадофіли, ідеалісти – всі змішались у величезній інформаційній лавині навколо нового Верховного Суду. На днях набрав чинності Закон «Про Конституційний Суд України». Лавина поглинула і цю новину та понеслась далі, продовжуючи перемішувати все, що до неї потрапить. «Снігу» щедро додали ще й деякі народні обранці, які коментуючи останні новини, заплутати своїх виборців остаточно. За їхньою версією завершився конкурс на заняття 120 посад суддів Конституційного Суду. Прекрасна нісенітниця. По-перше, конкурс ще триває, по друге – 120 суддів працюватимуть у Верховному Суді, тоді як Конституційний Суд має 18 суддів, які призначаються за абсолютної іншою процедурою. 

Слово – не горобець. Як кандидатське так і експертне середовище розділились в думках. Деякі кандидати висловлюють сумніви з приводу неупередженості арбітра конкурсу та не розуміють яким чином визначались бали на його останніх етапах. Інші ж навпаки, звертають увагу на відкритість всіх процедур та визнають, що перемогли найкращі. Експерти з числа Реанімаційного пакету реформ (які одночасно є членами Громадської ради доброчесності) скептично поставились до оголошених результатів конкурсу. На їхню думку, до наступного туру потрапило «25 % недоброчесних кандидатів». Під ними традиційно розуміють суддів, відносно яких Громадською радою доброчесності було прийнято негативні висновки . Частиною 1 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у випадку встановлення у висновку ГРД того, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. Зважаючи на наведене та з огляду на те, що кожен з оголошених 120-ти переможців був в законному порядку визнаний таким, що підтвердив свою здатність здійснювати правосуддя (а отже доброчесним), такі закиди експертів свідчать або про незнання ними законодавства або про свідоме нехтування його вимогами. Примітно, що думку про сумнівність результатів конкурсу не розділяють провідні експерти та громадські діячі. Так, на переконання керівника Проекту ЄС "Підтримка реформ юстиції в Україні" Довідаса Віткаускаса, Україна створює новий стандарт формування суддівського корпусу, якому можуть слідувати інші держави, включаючи країни розвинутої демократії. Громадський діяч та блогер Карл Волох звертає увагу суспільства на відсутність корупційних скандалів навколо призначення до Верховного Суду, і це при тому, що кількість кандидатів, які не пройшли далі складає багато сотень людей. Пан Волох резюмує: «А тепер продовжуйте стверджувати, що в країні немає реформ та нічого не змінюється». 

Страсті за конкурсом. Не залишились осторонь оголошення результатів конкурсу також представники міжнародної спільноти. Посол США в Україні Марі Йованович в своїй заяві зазначила: «якщо 120 кандидатів, які мають високі моральні якості і є найкваліфікованішими, не можуть бути знайдені в цьому раунді, то, можливо, нам необхідний другий раунд». Цю заяву інтерпретують по-різному: від висловлення недовіри конкурсу до втручання у внутрішні справи українців. Втім, якщо бути об’єктивними, нічого екстраординарного не прозвучало. Конкурс триває. Право пошуку кращих серед найкращих тепер належить Вищій раді правосуддя. Однак більш ґрунтовною та переконливою виглядає позиція Режі Брійя – радника Генерального секретаря Ради Європи в Україні, який зазначив: «Українське суспільство очікує, що нові судді Верховного Суду будуть незалежними та неупередженими в судовій практиці упродовж усієї своєї кар'єри, і ці принципи повинні бути дотримані також і під час набору та призначення суддів. Це є очевидним, що ВККС використовувала усі наявні засоби для дотримання принципів відкритості та публічності під час проведення конкурсу до Верховного суду. Звіти ВККС, висвітлення конкурсної статистики, брифінги, зустрічі з громадянським суспільством, ЗМІ, міжнародними партнерами є явною ознакою прозорості та відкритості конкуренції. Я повинен зауважити, що запис інтерв'ю з кандидатами або оприлюднення цих матеріалів на веб-сайті Комісії не є загальноприйнятою практикою держав-членів Ради Європи. У той же час ми розуміємо, що такі кроки здійснюються українськими владою з метою відновлення повної довіри до системи правосуддя, саме тому ці заходи можна вважати ефективними на цьому етапі». Позиція європейців додає певного оптимізму в тому, що новому Верховному Суду буде під силу забезпечити повне дотримання трьох основних засад: демократії, верховенства права та прав людини. 

«М’яч» на боці ВРП. Що далі? Відповідно до ч.ч. 18-19 статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду. Принагідно зазначу, що Президент виконує церимоніальну функцію у процесі призначення судді на посаду, тому можна сказати, що саме за ВРП останнє слово. 

Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з а таких двох підстав: 

1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням; 

 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. При цьому, першу підставу ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей. Деталізуються ці законодавчі положення в Регламенті Ради. Так, відповідно до п. 10.4. цього документа ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Радою в передбаченому законом порядку, якщо:

  а) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 

б)   Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям у межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата. 

У відповідності до положень ст. 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» органи та члени Вищої Ради правосуддя вправі витребовувати та одержувати будь-яку інформацію, що стосується кандидата (в т.ч. від органів та установ у системі правосуддя), мають доступ до всіх довідкових систем. Таким чином, закон наділяє Вищу раду правосуддя досить серйозними повноваженнями в процесі добору кандидатів на посаду судді. Кінцевий результат конкурсу буде напряму залежати від повноти та якості перевірки кандидата Радою, появи можливих нових обставин, які не були предметом перевірки ВККСУ та переконливості обґрунтування рішень ВККСУ, які Комісія приймала відносно кожного кандидата. Формулювання ст. 79 закону, яке дублюється в останньому абзаці п. 10.4 Регламенту щодо «власної оцінки обставин, пов’язаних з кандидатом» дає підстави говорити про широку дискрецію ВРП у цьому питанні. Крім того, за відсутності єдиного зведеного документа, який би визначав критерії такої власної оцінки, певного суб’єктивізму на стадії все ж ВРП не уникнути. 

Участь громадськості. Правовий аналіз законодавчих положень, які регламентують діяльність Вищої ради правосуддя свідчить про те, що участь громадськості у формуванні суддівського корпусу на цій стадії здійснюється в класичному варіанті, тобто шляхом звернень. Наявний у матеріалах досьє висновок Громадської ради доброчесності є одним з багатьох джерел інформації про кандидата, який не має наперед обов’язкового значення для Ради. Більш того, закон не передбачає можливості участі ГРД у процесі проходження кандидатом перевірки Вищою радою правосуддя. Втім не виключена можливість звернення членів Ради до ГРД із запитом про надання інформації (можливо додаткових пояснень до інформації, вказаної у рішеннях ГРД). Наразі цей механізм взаємодії з громадськістю суттєво відрізняється від того, який законодавчо закладений між ВВКСУ і ГРД, та більше нагадує популярний в народі вислів: «Ваш номер восемь, когда надо – спросим». Звісно подібний стан речей буде не до вподоби членам Громадської ради доброчесності, які переконані в абсолютній бездоганності та виключній правильності своїх висновків. Тому не виключено, що восени нас чекають костюмовані маскаради, підрахунки статків заробітків членів Вищої ради правосуддя, мітинги та акції під різноманітними приводами. Право на мирні зібрання гарантується та захищається Конституцією України. Втім організаторам та ідейним натхненникам протестних варто врахувати те, що підливаючи олії у вогонь народного невдоволення, вони беруть на себе всю повноту відповідальності за можливі негативні наслідки.  

Дуже хочеться сподіватись те, що члени Вищої ради правосуддя не піддадуться жодному незаконному тиску або впливу, і в своїй діяльності керуватимуться виключно принципами верховенства права, незалежності та об’єктивності. 
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.