Чи існує життя без гранту?

Чи є в живій природі аналогії з тими процесами, які нині відбуваються в судовій системі нашої держави? Виявляється є. Судова система нині перебуває у стані … вагітності. Так, саме з цим чудовим станом можна порівняти конкурс до найвищого суду держави. Вдумайтесь: ми так хочемо отримати здорове, розумне дитя, що готові робити будь-які обстеження, аби вчасно виявити загрози зриву вагітності та запобігти непоправимому. Ми свідомо йдемо на ультразвукове дослідження, тому що хочемо наперед знати хто в нас: хлопчик чи дівчинка, чи правильно вони розвиваються. Цей період триває довгих дев’ять місяців. А дитя – це наша найбільша надія.

Цікаво, що вже дев’ятий місяць триває оголошений ВККСУ ще в листопаді минулого року добір до Верховного Суду. Кандидатів екзаменують, перевіряють, проводять співбесіди. Весь процес проходить дуже напружено, час від часу з’являються фейкові і реальні загрози зриву конкурсу, дехто намагається «каламутити воду», «перекрити кисень» та припинити цей процес. Комусь дуже вигідно, щоб дитя – новий Верховний Суд, не народилось. А хтось навпаки – захищає та намагається запобігти зупинці добору. Врятувати велику надію судової системи.

Пропоную розглянути деякі реальні загрози детальніше.

1.     Судові процеси супроводжують конкурс з самого початку. Ні для кого не є таємницею, що з початку конкурсу ВККСУ є відповідачем у багатьох адміністративних справах. Спочатку їх предмет стосувався легітимності Громадської ради доброчесності, пізніше – зупинення участі у конкурсі деяких кандидатів, а ще пізніше почали оскаржуватись рішення Комісії щодо вибуття кандидатів з конкурсу.

За предметною підсудністю (ч. 4 ст. 18 КАС України) ці справи належить розглядати Вищому адміністративному суду України, деякі судді якого є учасниками конкурсу до Верховного Суду. Пригадалось, що не раз цей факт слугував «залізобетонним аргументом» скептиків конкурсу, які стверджували, що Комісія не зупинятиме таких кандидатів, адже залежна від їх рішень. Втім реальність говорить про зворотнє. 04 липня 2017 року ВККСУ, наприклад, припинила подальшу участь у конкурсі судді ВАС України Миколи Мойсюка, тобто визнала його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді. А між іншим, за даними ЄДРСР в провадженні цього судді перебуває до десятка судових справ, відповідачем у яких є ВККСУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66997792# , http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64335078 , http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67350835 , http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67350738 . Не виключено, що серед цих справ є й такі, що стосуються безпосередньо конкурсу до Верховного Суду. Важко уявити весь спектр почуттів, які можуть заполонити кандидата у зв’язку з вибуттям зі змагання на фінішній смузі. Однак зрозуміло одне – певні ризики щодо зупинки в судовому порядку конкурсу є досить обґрунтованими.

Судячи з офіційної інформації на сайті ВККСУ, в останні дні пленарних засідань відбудуться співбесіди з великою кількістю представників саме адміністративної юрисдикції. Співпадіння? Не думаю…

Відбувається те, чого чомусь не помічають в Громадській раді доброчесності та РПР. Кількість діючих суддів ВАСУ і окружних адміністративних судів, які можуть претендувати на посади суддів нового Верховного Суду зменшується. А це означає, що нерви у деяких людей «з минулого» та їхніх покровителів можуть не витримати. І вони будуть намагатись зупинити конкурс будь-якою ціною. Хоча б для того, щоб «попрацювати на останок» в середовищі, створеному за часів Януковича.

2.     Другою загрозою «народженню» Верховного Суду може стати можливість неприйняття нового процесуального законодавства. В Розділі ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачається, що ВСУ, ВСС, ВГС, ВАС діють до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом у складі, визначеному вказаним законом. Таким чином, можливість запуску роботи нового Верховного Суду залежить не лише від оголошення переможців конкурсу, але й від прийняття відповідного процедурного закону.

Що ж маємо наразі на цій ланці законодавчої ниви?

В березні ц.р. Президентом України було внесено до Парламенту законопроект, яким передбачено викладення в новій редакції Цивільного, Господарського процесуальних кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства України, внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України та ін. законів (проект №6232). Юридична спільнота в цілому схвально сприйняла основні концептуальні положення реформаторського акту. Більшість зауважень стосувались форми, в якій його було внесено на розгляд Ради (єдиним актом). 20 червня даний проект був підтриманий народними депутатами в першому читанні. На наступному тижні (останньому пленарному) планується його друге читання. Тим часом до законопроекту надійшло понад 5000 поправок від суб’єктів законодавчої ініціативи. Під час засідання робочої групи Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя Голова Комітету висловив намір встигнути розглянути всі поправки до дня голосування. Залишається лишень побажати успіху в цій нелегкій роботі та сподіватись на далекоглядність українських парламентарів.

3.     Спроба створити третю загрозу – з претензією на першу і головну – полягає, здається, в активному русі деяких членів ГРД в бік хаотичної активності з метою реалізації політичних амбіцій за рахунок вже брутальної критики судової реформи та конкурсу до Верховного Суду, в тому числі за допомогою особистісних випадів.

До цього долучаються окремі журналісти, які використовують (небезоплатно?) кращі зразки «кремлівської пропаганди». Останнім часом в інформаційному полі з`явилася інформація про те, що вишенькою на тортику буде завершення процедур оголошення переможців конкурсів на нові гранти. Чи не є показова активність з новими елементами рішучості, яка переростає в агресію, бажанням продемонструвати спроможність і надалі працювати у цікавих донорам напрямках?

Однак не всі хочуть брати участь у цьому дійстві. Троє членів ГРД вже  вийшли з її складу. Ходять чутки, що після конкурсу можуть піти ще декілька осіб. Хоча юристам не належить вірити чуткам, однак вони опосередковано підтверджуються різким падінням кількості виступів деяких членів ГРД під час пленарних засідань. Між іншим, дехто відсутній вже кілька тижнів. Разом з тим, механізму довиборів членів ГРД закон не передбачає. І це чомусь знову таки нікого не хвилює. Хіба тим членам ГРД, хто залишився, вигідно що їх стає все менше?

Насамкінцець - маленька ремарка про великий спокій.

В попередньому блозі (і не тільки в ньому) звернула увагу правничої спільноти на проблему зберігання документів, які містять персональні дані конкурсантів (а незабаром - суддів Верховного Суду). У відповідь – повна тиша. Дивно, що це питання не цікавить ні кандидатів ні членів ГРД, які залишились. Що ж, виходить правда «поки грім не вдарить, мужик не перехреститься». А поки що помічаємо ще одну особливість в діяльності ГРД наприкінці конкурсу. Рада затверджує велику  кількість рішень " про надання інформації на доповнення до Висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ", які оформлюються протоколами. Тексти цих рішень не публікуються! Кандидати цих рішень або не отримують, або отримують вже прямо в день засідань. Це призводить до додаткових стресів у кандидатів та необхідності вирішення ВККС проблеми щодо можливого відкладення засідання. На обговорення таких ситуацій Комісія інколи витрачає цілі години. Яка дійсна мета цих доповнень? Адже більшість з них містить лише коментарі щодо виступів кандидатів на попередніх засіданнях. Дуже важко в текстах, які проголошуються усно, почути дійсно нову інформацію. ГРД з цього приводу мовчить. Кандидати змушені нервувати та намагатися давати додаткові пояснення, підготовлені поспіхом. РПР не коментує... Протокол містить лише інформацію про те, що "голосування відбулося засобами електронного зв`язку". А от як відбувалося власне обговорення щодо такої інформації, протокол мовчить… Як, власне, мовчать і члени ГРД, які, здається, потроху забувають про прозорість і відкритість їх процедур, задекларованих на початку роботи.

І найцікавіша новина останніх тижнів. Уповноважені представники ГРД в час, відведений для їх виступу, цнотливо повідомляють, що ГРД начебто зняло(!) якусь кількість претензій до кандидатів, яка міститься в тексті висновку. Жодних протоколів про це, або опублікованих рішень, на жаль, не видалось за можливе знайти.... До речі, під час відеотрансляції співбесіди також не видно, щоб уповноважений представник ГРД передавав Комісії якісь документи в паперовому вигляді з переліком знятих претензій. Ще більш цікавим є те, що з таких заяв не зрозуміло, які саме докази кандидат передав ГРД, щоб виправдатися? Переконана, що не тільки юридичній спільноті було б цікаво побачити на власні очі оприлюднені копії цих доказів. Впевнена, що це можливо, адже не існує жодного документа, який встановлює обмеження щодо інформації отриманої ГРД від кандидатів. Така інформація ніколи і ніким не визнавалась персональними даними або інформацією для службового користування. То що насправді це: намагання виправдатися перед кандидатом за те, що оприлюднили про нього інформацію, яка не відповідає дійсності (з тим, щоб уникнути судових позовів)? Чи спроба створити додаткові проблеми напередодні фіналу конкурсу? Час, звісно, покаже.

Тим часом всі ми чекаємо подальшого розвитку подій. Марк Твен колись влучно сказав: «коли те, чого ми дуже довго чекаємо, нарешті приходить, воно здається несподіваним». Припускаю, що новина про створення Верховного Суду теж для багатьох стане несподіванкою. Для більшості – приємною, для декого – не дуже, адже їм доведеться знову шукати відповідь на доленосне питання: «Чи існує життя без гранту?»