Вода «в законі»: як управляти українськими водними ресурсами?

Завтра парламент планує розглянути законопроект №3603 щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом.

Завтра парламент планує розглянути законопроект №3603 щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом, який підготовлений до другого читання. 

Мета документу - створення в нашій країні європейської моделі комплексного (інтегрованого) управління водними ресурсами в межах районів річкових басейнів (суббасейнів) з використанням екосистемного підходу на основі планів управління річковими басейнами, а також - запровадження європейської моделі оцінки та управління ризиками затоплення на основі багаторічних планів управління ризиками затоплення.

В Україні, як відомо, багато років діє модель управління за адміністративно-територіальним принципом. Проте річки не можуть бути обмеженими лише певною територією. Адже якщо забруднюється та чи інша річка  хоча б на маленькій частині території , то забруднена буде вся річка. 

Отже доцільно управляти басейном річки в цілому. В Україні річкових водних басейнів налічується 9: Вісли (Західного Бугу та Сану), Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Дону, річок Причорномор’я, річок Приазов’я та річок Криму.

Законопроектом пропонується нова система управління ризиками затоплення. Це - це запобігання, захист, підготовка, прогнозування і система раннього попередження затоплень, а не ліквідація їхніх наслідків. Адже вартість заходів управління ризиками затоплення на декілька порядків нижча, ніж збитки від повеней, паводків, поводей чи злив, та витрат на ліквідацію їхніх наслідків. Плани управління ризиками затоплення розроблятимуться лише для конкретних територій у межах того чи іншого річкового басейну на основі попередньої оцінки ризиків затоплення.

Також документ дає визначення цілій низці нових термінів, зокрема: «річковий басейн», «суббасейн», «район річкового басейну», «басейновий принцип управління», «план управління річковим басейном», «план управління ризиками затоплення», «перехідні води», «прибережні води» тощо.

Визначено мету, основні елементи, порядок розробки та затвердження планів управління річковими басейнами. Передбачається, що плани обов’язково міститимуть аналіз характеристик району річкового басейну, стану поверхневих та підземних вод та програми заходів для досягнення доброго стану водних об’єктів.

Також пропонується запровадити якісно новий підхід до державного моніторингу вод, що здійснюватиметься за гідрологічними, гідрохімічними, гідроморфологічними та гідробіологічними показниками.

Якість поверхневих вод визначатиметься за екологічним та хімічним станом:

- екологічний стан - насамперед за станом біологічних елементів (риба, донні безхребетні, водна флора та ін.) та оцінюватиметься за п’ятьма класами: «відмінний», «добрий», «задовільний», «поганий» або «дуже поганий»; 

- хімічний стан - за пріоритетними забруднюючими речовинами, до яких входять важкі метали (кадмій, свинець, нікель, ртуть) та органічні речовини, які є токсичними для живих організмів, та оцінюватиметься за двома класами: «добрий» або «недосягнення доброго».

Натомість стан підземних вод визначатиметься за хімічним станом та запасами:

- кількісний стан підземних вод оцінюватиметься за співвідношенням забору підземної води до її загального об’єму і відповідно класифікуватиметься як «добрий» або «поганий»;

- хімічний стан підземних вод визначатиметься за окремими групами забруднюючих речовин і класифікуватиметься як «добрий» або «поганий».

Кінцева мета європейської моделі управління водними ресурсами – створення та забезпечення доброго стану поверхневих та підземних вод.

Крім усього варто додати, що законопроект розроблено №3603 з метою імплементації в наших умовах Водної Рамкової (2000/60/ЄС) та Паводкової (2007/60/ЄС) Директив Європейського Союзу в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.