Автор
Поет, перекладач, есеїст і політичний діяч
Кнопки

На плагіаторові шапка горить

 
07.02.2016 13:11

Минулий тиждень розривав свідоміс ть громадян двома бомбами - відставкою  керівника МЕРТ Айвараса Абромавічюся та не менш контраверсійним вкидом  з боку фракції БПП нової кадрової пропозиції - були оголошені  потенційні кандидати на міністерські крісла, що влласне й спричинило не менш потужний викид  мережевої жовчі. І хоча найбільше діставалося Олексію Гончаренку, але на тлі Гончаренка український виборець нарешті був  заскочений  і ще одним  іменем, широко відомим хіба в дуже вузьких колах.

 

Мова іде про такого собі Олександра Співаковського. Киянам більш відомий інший освітянин  і блогер Співаковський, тому багато хто навіть не розділяв ці два образи, але раз чоловік так  несподівано вистрибнув із тіні, багато хто обмежився лиш поверховою довідкою на персону, котра замахнулася  посунути з міністерської посади самого Сергія Квіта, вченого і менеджера освіти з доброю міжнародною репутацією. Щонайдивніше, що висуванця від БПП Сергія Квіта  пробує посунути з посади знову ж таки висуванець БПП, але чому тут дивуватися , адже демократія в цій фракції часом доходить до невиправданого абсурду, що можна в принципі назвати хворобою росту. Але принципова позиція міністра Квіта  в підвищенні якості вищої освіти давно викликає роздратування у всіляких шахраїв і імітаторів від тієї самої вищої освіти.

 

Сама лише політика скорочення  нічим не виправданої кількості  низькопробних вишів  добряче вдарила  по інтересах особливо всіляких провінційних торгашів дипломами, але ще важливіша тема - це боротьба з плагіатом! Не лише на рівні  дисертацій, а й на рівні дипломних робіт. Що підриває цілу індустрію випікання сумнівних дипломів особливо в гуманітарній галузі.  Як повідомляв сайт Еспресо ТВ за 16 липня ( http://espreso.tv/news/2015/07/16/studentiv_universytetu_potribno_vidchyslyaty_za_plagiat____kvit  ): У Міносвіти заявили, що університети самі повинні мати право відраховувати студентів за плагіат. Про це повідомив міністр освіти та науки України Сергій Квіт, пише Еспресо.TV з посиланням на Укрінформ.

 

За його словами, головне не покарання, а головне, щоб було неприйняття, щоб людина навіть не думала займатися плагіатом. "З іншого боку, покарання має бути, і там, де є плагіат, таку людину не повинні брати на роботу в хороше місце", - сказав Квіт. Він також зазначив, що Міносвіти щомісяця проводить засідання  атестаційної колегії, яка своїм рішенням позбавляє наукових ступенів науковців, в чиїх дисертаціях був виявлений плагіат. "Міністерство показало приклади того, що ми не погоджуємося з плагіатом і  масово позбавляємо вчених звань. Ми дали прецедент, що МОН з цим не мириться, але звичайно цю роботу по виявленню та недопущенню плагіату треба спускати на рівень університетів, я думаю, що ми це зробимо", - зазначив міністр.

 

Чому  випливла ця тема саме в звязку з експроректором і нинішнім депутатом від БПП паном Співаковським, а тому що аналізуючи мотиви такою затятості в побиванні міністра Квіта, то саме в мотиві - ну кишать провінційні університети  сумнівними науковцями, немов певний продукт опаришами, і тому, хто спробує ревізувати тих опаришів, як мінімум, треба бути готовим до бризок певного продукту, того що живить опаришів , на свої білі професорські шати....

 

У затхлій і ворожій Росії декілька сміливців свого часу запустили цілий проект "Плагиат стоп!" www.plagiatstop.ru , що спричинив цілу паніку в чиновних колах, тож вряди годи і в Україні після Майдану ініціатори подібного руху проявляють ініціативу.  Саме в час міністрування Сергія Квіта МОН запровадив практику обов’язкового публікування дисертацій перед захистом у відкритому доступі в Інтернеті, що суттєво руйнує  вже майже індустрію випікання дипломів і дисертацій.

 

А  такий  парвеню, як пан Співаковський  особливо роздражнив як херсонську, так і столичну вишівську спільноту, тож вирішили про всяк випадок  копнути... і накопали. Накопали сімейну корпорацію, в котрій  задіяні не лише пан Співаковський, а й його  дружина та донька. Склалася ось така от порівняльна  табличка, котра захопила  аналітиків своєю простакуватістю і  безцеремонністю. Три дисертації  настільки щільно взаємопереплелися, що сприйматься як частини однієї...


#

дружина

дочка

тато

1

(117-119)

Зміст поняття «педагогічні програмні засоби» (ППЗ) (В.Беспалько [42], Г.Бордовський [70], О.Співаковський [489]), з одного боку включає пакети прикладних програм для використання у процесі навчання різних предметів. З іншого боку, – це дидактичні засоби, призначені для досягнення  цілей навчання: формування знань, умінь і навичок, контролю якості, їх засвоєння тощо, тобто це компоненти процесу навчання.

У найзагальнішому вигляді ППЗ можна розподілити на навчальні, контрольно-оцінювальні та комбіновані:

навчальна програма (НП) –– прикладна програма, призначена для використання з метою управління роботою учнів над навчальним матеріалом. НП розробляється для забезпечення комп’ютерної підтримки процесу опрацювання навчального матеріалу конкретної дисципліни. За її допомогою визначається послідовність і темп засвоєння матеріалу, послідовність вправ, підтверджується правильність відповідей учнів, видається на екран роз'яснення помилок, здійснюється контроль і оцінка ступеня засвоєння матеріалу;

контрольно-оцінювальні програми призначено для індивідуального коригування роботи учнів. Вони відрізняються за видом контролю: підсумкового і поточного;

комбіновані програми призначені для навчання у поєднанні з контролем.

Зазначений розподіл дуже умовний, оскільки, з одного боку, будь-яке навчання припускає наявність зворотного зв'язку, а контрольні тести включають і певний навчальний момент.

Існує багато різних підходів до класифікації ППЗ за різними типологічними ознаками. Зокрема, це класифікація ППЗ за цільовим призначенням: для управління, діагностування, демонстрацій, генерування, операційні, контролю, моделювання тощо [490]. Охарактеризуємо їх.

Програми для управління та діагностування призначені для комп’ютерної підтримки управління процесом навчання на уроці, а також в умовах індивідуальної додаткової або групової роботи. Їх використання дозволяє послідовно задавати учням ті або інші запитання, аналізувати отримані відповіді, визначати рівень засвоєння матеріалу, виявляти допущені учнями помилки і відповідно до цього вносити необхідні корективи в процес навчання. В умовах використання комп’ютерно-орієнтованих систем навчання процес контролю і самоконтролю стає більш динамічним, а зворотний зв'язок учнів з учителем більш систематичним і продуктивним.

Використання демонстраційних програм дає можливість одержати на екрані дисплея кольорові, динамічні ілюстрації до навчального матеріалу. На уроках фізики, хімії, біології можна продемонструвати ті або інші явища, роботу складних приладів і механізмів, сутність різноманітних технологічних процесів, деякі біологічні явища (проростання насіння, биття серця, поділ клітини тощо). На заняттях із предметів гуманітарного циклу ці програми дозволяють коментувати фрагменти географічної карти, вводити учнів в обстановку, що відповідає різноманітним історичним подіям, залучати їх до творчої лабораторії письменників, поетів, учених.

Генеруючі програми забезпечують студентам (учням) набори задач певного типу із заданої теми. Їх використання дозволяє провести контрольну або самостійну роботу в класі, забезпечивши кожного учня окремим завданням, що відповідає його індивідуальним можливостям.

Використання операційних пакетів навчальних програм дозволяє учням самостійно ставити та вирішувати задачі за допомогою комп'ютера, зображати ті або інші фігури на екрані дисплея, вносити необхідні корективи в розроблювані конструкції, схеми, креслення тощо.

Контролюючі програми спеціально розраховані на проведення поточного або підсумкового опитуванння учнів. За їх допомогою можна встановити необхідний зворотний зв'язок у процесі навчання, аналізувати накопичування оцінок, простежити в динаміці успішність кожного учня, співвіднести результати навчання із складністю запропонованих завдань, індивідуальними особливостями учнів, запропонованими темпом вивчення, обсягом матеріалу, його характером.

Значний інтерес представляють моделюючі програми, призначені для імітації проведення складних експериментів, залучення учнів до дослідницької работи в лабораторії вчених, конструкторів, архітекторів тощо.

 

 

(177-179)

З одного боку, ППЗ – це пакети прикладних програм для використання в процесі навчання різних предметів. З іншого боку, – це дидактичні засоби, призначені для досягнення  цілей навчання: формування знань, умінь і навичок, контролю якості, їх засвоєння тощо, тобто це компоненти процесу навчання.

 

 

 

ППЗ у найзагальнішому вигляді можна розподілити на навчальні, контрольно-оцінювальні та комбіновані:

?             навчальна програма (НП) –– прикладна програма, призначена для використання з метою управління роботою учнів над навчальним матеріалом. НП розробляється для забезпечення комп'ютерної підтримки процесу опрацювання навчального матеріалу конкретної дисципліни. За її допомогою визначається послідовність і темп засвоєння навчального матеріалу, послідовність вправ, підтверджується правильність відповідей учнів, видається на екран роз'яснення помилок, здійснюється контроль і оцінка ступеня засвоєння матеріалу;

?             контрольно-оцінювальні програми призначено для індивідуального коригування роботи учнів. Вони відрізняються за видом контролю: підсумкового і поточного;

?             комбіновані програми призначені для навчання в поєднанні з контролем.

Зазначений розподіл дуже умовний, оскільки, з одного боку, будь-яке навчання припускає наявність зворотного зв'язку, а контрольні тести включають і певний навчальний момент.

Існує багато різних підходів до класифікації ППЗ за різними типологічними ознаками. Наведемо кілька з них.

Класифікація ППЗ за цільовим призначенням: для управління, діагностування, демонстрацій, генерування, операційні, контролю, моделювання тощо. Охарактеризуємо їх.

1.            Програми для управління та діагностування призначені для комп’ютерної підтримки управління процесом навчання на уроці, а також в умовах індивідуальної додаткової або групової роботи. Їх використання дозволяє послідовно задавати учням ті або інші запитання, аналізувати отримані відповіді, визначати рівень засвоєння матеріалу, виявляти допущені учнями помилки і відповідно до цього вносити необхідні корективи в процес навчання. В умовах використання комп’ютерно-орієнтованих систем навчання процес контролю і самоконтролю стає більш динамічним, а зворотний зв'язок учнів з учителем більш систематичним і продуктивним.

2.            Використання демонстраційних програм дає можливість одержати на екрані дисплея кольорові, динамічні ілюстрації до навчального матеріалу. На уроках фізики, хімії, біології можна продемонструвати ті або інші явища, роботу складних приладів і механізмів, сутність різноманітних технологічних процесів, деякі біологічні явища (проростання насіння, биття серця, поділ клітини тощо). На заняттях із предметів гуманітарного циклу ці програми дозволяють коментувати фрагменти географічної карти, уводити учнів в обстановку, що відповідає різноманітним історичним подіям, залучати їх до творчої лабораторії письменників, поетів, учених.

3.            Генеруючі програми призначені для пред’явлення студентам (учням) наборів задач певного типу із заданої теми. Їх використання дозволяє провести контрольну або самостійну роботу в класі, забезпечивши кожного учня окремим завданням, що відповідає його індивідуальним можливостям.

4.            Використання операційних пакетів навчальних програм дозволяє учням самостійно ставити і вирішувати задачі за допомогою комп'ютера, зображати ті або інші фігури на екрані дисплея, вносити необхідні корективи в розроблювані конструкції, схеми, креслення тощо.

5.            Контролюючі програми спеціально розраховані на проведення поточного або підсумкового опитуванння учнів. За їх допомогою можна встановити необхідний зворотний зв'язок у процесі навчання, аналізувати накопичування оцінок, простежити в динаміці успішність кожного учня, співвіднести результати навчання із складністю запропонованих завдань, індивідуальними особливостями учнів, запропонованим темпом вивчення, обсягом матеріалу, його характером.

6.            Значний інтерес представляють моделюючі програми, призначені для імітації проведення складних експериментів, залучення учнів до дослідницької работи в лабораторії вчених, конструкторів, архітекторів тощо.

2

( 130-132 )

Поза межами традиційної системи освіти сформувалися нові технології, які вже використовуються у навчальному процесі і впливають на всю систему освіти. Це, наприклад, медіапроекти, інтернет-бібліотеки, навчальні Інтернет-проекти. Використання системи дистанційної освіти створює можливості для реалізації особистісно-орієнтованих технологій навчання.

Дистанційні курси для мережі Інтернет можуть розроблятися з використанням лише HTML. Але в таких курсах відсутня або буде дуже  низькою «інтерактивність». З огляду на це, важливим є питання про вибір найефективнішої технології, яка б забезпечувала необхідну інтерактивність та можливості об’єктно-орієнтованого програмування, можливість повторного використання коду. Крім цього, розробка та подальша підтримка не повинна бути надто складною.

За даними зарубіжних експертів, у майбутньому кожен працюючий повинен мати вищу освіту (за вимогами ХХІ століття), мінімальний освітній рівень, необхідний для виживання людства. Тому не випадково, що за останні десятиліття чисельність студентів, які навчаються за інноваційними технологіями, зростає швидше, ніж чисельність студентів денних відділень. У світі уже більше ніж 1000 університетів і сотні коледжів пропонують десятки тисяч Інтернет-курсів, і з кожним днем їх число зростає. Більшість сайтів навчання розміщують курси у форматі гіпертексту і цим обмежуються. Але є дистанційні платформи, що здатні забезпечити організацію всього навчального процесу. В цьому випадку центр тяжіння педагогічних досліджень логічно зміщується у проблему формування мотивації тих, хто отримує освіту.

Активний розвиток цього напряму вимагає певних перебудов у діяльності ВНЗ (перебудова штатного розпису і бюджету наукових і освітніх закладів, підвищення статусу навчальних Інтернет-центрів та впровадження їх у навчальний і дослідницький процеси). Сьогодні невикористання Інтернет-освіти повною мірою призводить до того, що значний фонд інформаційних цінностей не використовується, його якість і релевантність з кожним роком погіршується. Наприклад, інформаційний фонд Росії оцінюють у кілька терабайтів.

Особливої ролі набувають мережні глобальні навчальні медіапроекти. Вони є засобами групової комунікації та вже сформували стійкі цільові аудиторії, ідеальним майданчиком для організації навчальних Інтернет-проектів (наприклад, Російський гуманітарний інтернет-університет – www.i-u.ru) .

Як глобальний інформаторій Інтернет бере на себе в першу чергу функції бібліотек. Причому з’являються бібліотеки нового типу, які, з одного боку, представляють оцифровану довідкову бібліотеку, з іншого, розширюються завдяки колекції посилань на ресурси Всесвітньої інформаційної мережі, з третього, постійно поповнюється самими користувачами.

Однак зазначені можливості застосовуються фрагментарно. Іншого якісного рівня використання можна досягти лише за відповідної організації навчального процесу – дистанційному навчанні (ДН). Для досягнення високих результатів необхідно швидкими темпами розвивати ДН, запровадження якої в Україні передбачено Національною програмою інформатизації.

Слід зазначити, що в межах інноваційного підходу до підготовки майбутнього вчителя початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій виділяють два основні підходи – компенсаторний і дистанційний. Компенсаторний підхід забезпечується наявністю нових засобів представлення інформації та способами доступу до неї. Це є певною компенсацією збільшення обсягу знань і зменшення часу на його ознайомлення та засвоєння. Дистанційний підхід характеризується наявністю різноманітних платформ, які забезпечують функціонування дистанційної освіти (Learning Space, Web Tycho Мерилендського університету США, платформа «Прометей», «Аванта», Joomla та ін.).

Розглянемо кілька підходів систем, що підтримують Інтернет-навчання. На етапі сьогодення, логічним є використання терміну «підхід», у зв’язку з тим, що відсутня завершеність та структурованість у систему.

Таким прикладом може бути підхід, що базується на використанні платформи Learning Space фірми LOTUS (www.lotus.com), яка базується на сервері DOMINO, продукті цієї ж фірми, і забезпечує викладачеві можливість розміщувати навчальний матеріал на сервері, створювати дискусії-семінари для обговорення окремих тем із студентами. Останні можуть вивчати матеріал, брати участь у дискусіях із тем. Зв’язок учасників навчання (викладачів і студентів) здійснюється через електронну пошту, що входить до складу DOMINO. Всі користувачі Learning Space повинні встановити на своєму комп’ютері клієнта DOMINO. Система може бути основою перепідготовки кадрів у великих організаціях, де автоматизація управління також підтримується технологіями LOTUS.

 

(189-196)

Поза межами традиційної системи освіти сформувалися нові технології, які вже використовуються в навчальному процесі і впливають на всю систему освіти. Це, наприклад, медіапроекти, інтернет-бібліотеки, навчальні Інтернет-проекти. Використання системи дистанційної освіти створює можливості для реалізації особистісно-орієнтованих технологій навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За даними зарубіжних експертів, у майбутньому кожен працюючий повинен мати вищу освіту (з точки зору ХХІ століття), мінімальний освітній рівень, необхідний для виживання людства. Тому не випадково, що за останні десятиліття чисельність студентів, які навчаються за нетрадиційними технологіями, зростає швидше, ніж чисельність студентів денних відділень. У світі уже більше ніж 1000 університетів і сотні коледжів пропонують десятки тисяч Інтернет-курсів, і з кожним днем їх число зростає. Більшість сайтів навчання розміщують курси у форматі гіпертексту і цим обмежуються. Але є системи, що здатні забезпечити організацію всього навчального процесу.

 

 

 

Активний розвиток цього напряму вимагає певних перебудов у діяльності ВНЗ (перебудова штатного розпису і бюджету наукових і освітніх закладів, підвищення статусу навчальних Інтернет-центрів та впровадження їх у навчальний та дослідницький процеси). Сьогодні невикористання Інтернет-освіти повною мірою призводить до того, що значний фонд інформаційних цінностей не використовується, його якість і релевантність з кожним роком погіршується. Наприклад, інформаційний фонд Росії оцінюють у кілька терабайтів.

Особливої ролі набувають мережеві глобальні навчальні медіапроекти. Вони є засобами групової комунікації і вже сформували стійкі цільові аудиторії, ідеальним майданчиком для організації навчальних Інтернет-проектів (наприклад, Російський гуманітарний інтернет-університет – www.i-u.ru) .

Як глобальний інформаторій Інтернет посягає в першу чергу на функції бібліотек. Причому з’являються бібліотеки нового типу, які, з одного боку, представляють оцифровану довідкову бібліотеку, з іншого, розширюються завдяки колекції посилань на ресурси Всесвітньої інформаційної мережі, з третього, постійно поповнюється самими користувачами.

Однак зазначені можливості застосовуються фрагментарно. Іншого якісного рівня використання можна досягти лише за відповідної організації навчального процесу – дистанційному навчанні (ДН). Для досягнення таких результатів необхідно швидкими темпами розвивати ДН, запровадження якої в Україні передбачено Національною програмою інформатизації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо кілька систем, що підтримують Інтернет-навчання.

Т аким прикладом може бути система Learning Space фірми LOTUS ( www . lotus . com ), яка базується на сервері DOMINO , продукті цієї ж фірми, і забезпечує викладачеві можливість розміщувати навчальний матеріал на сервері, створювати дискусії-семінари для обговорення окремих тем із студентами. Останні можуть вивчати матеріал, брати участь у дискусіях із тем. Зв’язок учасників навчання (викладачів і студентів) здійснюється через електронну пошту, що входить до складу DOMINO. Всі користувачі Learning Space повинні встановити на своєму комп’ютері клієнта DOMINO. Система може бути основою перепідготовки кадрів у великих організаціях, де автоматизація управління також підтримується технологіями LOTUS.

 

1

(132-134)

Прикладом підходу , що підтримує університетську Інтернет - освіту , може бути система Web Tycho Мерилендського університету США ( http://tychousa3.umuc.edu ), який має суттєвий досвід дистанційної освіти через пошту , телебачення протягом кількох десятиліть . У системі викладач може розміщувати навчальний матеріал курсу, поділивши його на теми, до кожної теми визначити завдання або провести телеконференцію (семінар). При цьому розрізняють викладача — розроблювача курсу, і викладача, який супроводжує курс, – тьютора, що перевіряє завдання, веде дискусії та оцінює знання студентів. Система допомагає координувати навчальним процесом: призначати викладачів для супроводу курсу, переглядати підсумкові результати навчання студентів.

Активно ведуться роботи з розвитку Інтернет-освіти в Росії. Досить популярні сайти, на яких розміщуються навчальні курси у форматі гіпертексту (відкриті курси бізнесу й економіки –  http://www.college.ru/economics ). У ряді університетів і фірм, що здійснюють розробку інформаційних технологій, створюються системи, покликані повністю підтримувати навчальний процес в освіті.

Так, дистанційна платформа «Прометей» (http://prometeus.ru) — програмна оболонка, що не тільки забезпечує дистанційне навчання та тестування слухачів, але й дозволяє керувати діяльністю віртуального навчального закладу. До неї входить ряд підсистем, що забезпечують розв’язування цих задач. «Адміністратор» забезпечує виконання адміністратором своїх службових обов’язків: керування системою, розмежування прав доступу до її компонентів, реєстрацію нових тьюторів і організаторів. Підсистема «Організатор» забезпечує формування груп, реєстрацію слухачів, контроль оплати навчання та розсилання навчальних матеріалів. Тьютор через свою підсистему проводить консультування слухачів, контроль за їх успішністю, тестування, формування звітів керівництву. Система «Слухач» забезпечує студента необхідними засобами для вивчення курсу. Слухач може спілкуватися з тьютором та іншими студентами, вивчати електронні версії курсів, виконувати лабораторні роботи, здавати тести, працювати над помилками.

Однак дистанційна платформа для формування курсів не працює в Інтернеті, а є автономною програмою, що встановлюється на локальному комп’ютері. Очевидно, що тут неможлива колективна робота та робота у віддаленому режимі.

Певний інтерес становить дистанційна платформа «Аванта», розроблена у Владивостоцькому державному університеті економіки і сервісу. За визначенням розроблювачів, платформа призначена для підтримки інтегрованого інформаційного навчального середовища, що реалізує розподілену модель навчання. Функціонально дистанційна платформа близька до платформи «Прометей», хоча за структурою і реалізацією відрізняється, автори приділили значну увагу технології проектування та розробці складних програмних комплексів. Крім цього, платформа, що підтримує розробку мережних курсів, також реалізована в Інтернеті.

Найкращою, на наш погляд, виявилася дистанційна платформа Joomla! CMS, яка надає можливість керування змістом, Joomla! повністю працює на базі даних, із використанням PHP та MySQL; дозволяє організовувати багаторівневий доступ зареєстрованих користувачів, як до адміністративної частини, так і до фронтальної частину сайту; має легку та зрозумілу структуру розділів і категорій для зручного структурування змісту; має легкі процедури створення та редагування матеріалів; зміст може додаватись як окремо адміністраторами та менеджерами із адміністративної частини, так і публікаторами, редакторами, авторами та звичайними зареєстрованими користувачами із фронтальної частини сайту; передбачає повне керування блоками меню, модулів; дозволяє відображення останніх новин сайту, популярних матеріалів, пошуку, форми авторизації на сайті, голосування та ін. Надає можливість редагування матеріалів за допомогою візуального редактора (аналог текстових редакторів, наприклад Word); використання програмних продуктів сторонніх розробників; роботу з платформ Linux, FreeBSD, WinNT, Win2K, MacOSX, Solaris, AIX, SCO та ін. Тому мультимедійний курс «Історія педагогіки» розроблявся саме на цій платформі.

 

(91-92)

Прикладом підходу , що підтримує університетську освіту , може бути система Web Tycho Мерилендського університету США , де є тривалий досвід запровадження дистанційної освіти через пошту та телебачення . У названій системі викладач розміщує навчальний матеріал курсу, поділивши його на теми, до кожної з яких визначаються завдання.  При цьому викладач може бути розробником курсу або його супроводжуючим – тьютором, котрий перевіряє знання, надає консультативну допомогу. Система допомагає у координації навчального процесу, зокрема, визначає викладача для супроводу курсу, переглядає підсумкові результати навчання студентів.

У Росії набули поширення сайти, на яких розміщуються навчальні курси у форматі гіпертексту (http://www/college//ru/economics). У багатьох університетах і фірмах зарубіжних країн, що розробляють ІТ, створюються системи, які повністю підтримують процес набуття освіти.

 

 

 

 

 

Так, дистанційна платформа «Прометей» (http://prometeus/ru) – програмна оболонка, що не тільки забезпечує дистанційне навчання та тестування слухачів, але й дає змогу керувати діяльністю віртуального навчального закладу. Вона має декілька підсистем, що дають змогу розв’язувати завдання навчання та управ¬ління: підсистема «Адміністратор» забезпечує виконання керівником своїх службових обов’язків: керування системою, розмежування прав доступу до її компонентів, реєстрацію нових тьюторів та організаторів; «Організатор» реалізує завдання формування груп, реєстрацію слухачів, контроль оплати навчання та розсилання навчальних матеріалів; тьютор через свою підсистему здійснює консультування слухачів, контроль їх навчальних досягнень, тестування, оформлення звітів керівництву; «Слухач» забезпечує студента необхідним інстументарієм навчання, спілку¬ван¬ня з тьютором та іншими студентами, здачу результатів виконання завдань та інформування про їх рівень, здійснення роботи над помилками. Проте дистанційна платформа для формування курсів не працює в Інтернеті, бо це – автономна програма, яка встановлюється на локальному комп’ютері [279, с. 112 – 113]. Для нашого дослідження ця платформа цікава тим, що вона потребує максимум самостійності, бо унеможливлює колективну роботу.

Дистанційна платформа «Аванта», розробником якої є Владивостоцький державний університет економіки і сервісу, призначена для підтримки інтегрованого інформаційного навчального середовища, що реалізує розподілену модель навчання. Функціонально ця платформа близь¬ка до платформи «Прометей», проте відрізняється за структурою та реаліза¬цією. Вона підтримує розробку мережних курсів, є реалізованою в Інтернет.

Л. Петухова вважає найкращою дистанційну платформу Joomla! CMS, яка дає змогу керувати змістом освіти, повністю працючи на базі даних із використанням РНР та MySQL, організовувати багаторівневий доступ зареєстрованих користувачів до адміністративної та фронтальної частини сайту; має зрозумілу структуру розділів і категорій для зручного структурування змісту, спрощені процедури створення та редагування матеріалів; забезпечує конструювання змісту адміністраторами, менеджерами, публікаторами, редакторами, авторами та звичайними користувачами із фронтальної частини сайту; передбачає повне керування блоками меню, модулів; дозволяє представляти останні новини сайту, популярні матеріали, здійснювати пошук, форми авторизації на сайті, голосування тощо. Платформа дає змогу редагувати навчальну інформацію за допомогою візуального редактора (аналог текстових редакторів, наприклад Word), використання програмних продуктів сторонніх розробників, роботу з платформ Linux, FreeBSD, WinNT, Win2K, MacOSX, Solaris, AIX, SCO тощо [279, с. 113]. Зручність користування цією дистанційною платформою зумовлює високий попит на неї викладачів ВНЗ, бо сприяє розробленню навчальних курсів у мультимедійному форматі.

(191 - 19 3 )

Прикладом системи , що підтримує університетську Інтернет - освіту , може бути система Web Tycho Мерилендського університету США (http://tychousa3.umuc.edu), який має суттєвий досвід дистанційної освіти через пошту , телебачення протягом кількох десятиліть . У системі викладач може розміщувати навчальний матеріал курсу, поділивши його на теми, до кожної теми визначити завдання або провести телеконференцію (семінар). При цьому розрізняють викладача — розроблювача курсу, і викладача, який супроводжує курс, – тьютора, що перевіряє завдання, веде дискусії та оцінює знання студентів. Система допомагає керувати навчальним процесом: призначати викладачів для супроводу курсу, переглядати підсумкові результати навчання студентів.

Активно ведуться роботи з розвитку Інтернет-освіти в Росії. Досить популярні сайти, на яких розміщуються навчальні курси у форматі гіпертексту (відкриті курси бізнесу й економіки –  http://www.college.ru/economics). У ряді університетів і фірм, що здійснюють розробку інформаційних технологій, створюються системи, покликані повністю підтримувати навчальний процес в освіті.

Це, наприклад, система «Прометей» (http://prometeus.ru) — програмна оболонка, що не тільки забезпечує дистанційне навчання і тестування слухачів, але й дозволяє керувати діяльністю віртуального навчального закладу. До системи входить ряд підсистем, що забезпечують розв’язування цих задач. "Адміністратор" забезпечує виконання адміністратором своїх службових обов’язків: керування системою, розмежування прав доступу до її компонентів, реєстрацію нових тьюторів і організаторів. Підсистема "Організатор" забезпечує формування груп, реєстрацію слухачів, контроль оплати навчання та розсилання навчальних матеріалів. Тьютор через свою підсистему проводить консультування слухачів, контроль за їх успішністю, тестування, формування звітів керівництву. Система "Слухач" забезпечує студента необхідними засобами для вивчення курсу. Слухач може спілкуватися з тьютором та іншими студентами, вивчати електронні версії курсів, виконувати лабораторні роботи, здавати тести, працювати над помилками.

Однак система для формування курсів не працює в Інтернет, а є автономною програмою, що встановлюється на локальному комп’ютері. Очевидно, що тут неможлива колективна робота та робота у віддаленому режимі.

Певний інтерес становить система «Аванта», розроблена у Владивостокському державному університеті економіки і сервісу. За визначенням розроблювачів, система призначена для підтримки інтегрованого інформаційного навчального середовища, що реалізує розподілену модель навчання. Функціонально система близька до системи «Прометей», хоча за структурою і реалізацією відрізняється, автори приділили значну увагу технології проектування і розробці складних програмних комплексів. Крім цього, система, що підтримує розробку мережевих курсів, також реалізована в Інтернет.

 

3

(135-137)

Однак розробка будь-яких дистанційних курсів навіть для студентів одного ВНЗ потребує існування певної інфраструктури. Створення та впровадження у Херсонському державному університеті інформаційної автоматизованої системи (ІАС) управління університетом стало необхідною базою для створення лабораторії мультимедійних технологій та дистанційного навчання, одним із завдань якої є розробка і впровадження в навчальний процес дистанційних курсів. Сьогодні до ІАС під’єднано всі відділи, факультети і кафедри ХДУ.

Незважаючи на певний прогрес у застосуванні сучасних інформаційних технологій, слід зазначити, що в науковому доробку не спостерігаємо розгляд питань використання математичних підходів для структуризації навчального матеріалу, аналізу отриманої структури і побудови множини можливих варіантів навчання.

Структура навчального курсу диференційованої системи навчання через Інтернет

Традиційна схема навчання реалізується у процесі навчання через Інтернет у структурі навчального курсу, що повинна відображати всі зазначені переваги цієї форми навчання. Таким чином, курс повинен мати таку структуру:

• Організаційна частина

Програма. Традиційно перераховуються розділи, теми навчальної дисципліни, яка вивчається в цьому курсі.

Опис. Коротко подаються завдання курсу, чітко визначаються цільові знання, вміння і навички, які студент повинен одержати в результаті його вивчення. Одночасно повинна бути подана організація курсу: графік робіт, способи контролю знань у процесі навчання — семінари, завдання, тести; критерії оцінювання; вид підсумкового контролю — екзамен, залік, тест, курсовий проект тощо.

Опис курсу — важлива складова навчального курсу при Інтернет-навчанні, його специфікація. У традиційних курсах він, звичайно, відсутній у такому вигляді. Опис курсу складає розроблювач, саме з нього повинно починатися проектування будь-якого дистанційного курсу. Як і для будь-якої специфікації, під час формулювання опису необхідно прагнути до його повноти, несуперечливості та однозначності. На сьогодні ще невідомі формальні методи і системи, що забезпечують досягнення такої мети, ця проблема ще чекає свого розв’язання.

Резюме викладачів. Студенти знайомляться з професором – розроблювачем курсу і викладачами, які супроводжують цей курс. Викладач сам визначає обсяг навчального матеріалу, але адреса електронної пошти обов’язкова.

Список студентів. Подається список студентів, які навчаються у цьому курсі. Обов’язково повинні бути зазначені електронні адреси, бажано надати можливість студентам розміщувати додаткову інформацію про себе. Такий список дозволяє студентам спілкуватися один із одним і, що є важливим, використовується для санкціонованого доступу до курсу.

Оголошення і новини. Викладач або керівництво розміщують поточні повідомлення для всіх студентів курсу.

• Навчальна частина

Навчальний матеріал. Це власне зміст курсу. У загальному вигляді структура навчального матеріалу і його форма ніяк не регламентуються. Тут може бути поданий увесь підготовлений матеріал курсу електронною формою в будь-якому форматі, припустимому в обраному середовищі навчання. Використання сучасних засобів інформаційних технологій (гіпертексту, мультимедіа, ГІС, віртуальної реальності та ін.) робить навчальний матеріал виразним і наочним.

Семінари. Семінари є активною формою навчальних занять. Учасники вільно обговорюють запропоновані теми, крім цього, вони самі можуть пропонувати нові теми для обговорення. Викладач може оцінити засвоєння матеріалу за ступенем активності учасника дискусії. Збільшується кількість взаємодій студентів між собою, а сам викладач виступає в ролі рівноправного партнера. Семінари зручні і для організації групової роботи студентів над проектами.

Практикуми. Для більшості дисциплін істотним є формування навичок роботи на практиці. Реалізація відповідних імітаційних моделей з обґрунтованим використанням мультимедіа й анімації може дати новий якісний ефект. Крім цього, навчання шляхом гри істотно підвищує привабливість роботи, не знижуючи її пізнавального рівня. Віртуальна реальність дозволить продемонструвати студентам явища, які у звичайних умовах показати дуже складно або взагалі неможливо.

Завдання. Поряд з іншими формами контролю за рівнем знань студента конкретні завдання допомагають відслідковувати процес навчання кожного студента.

Іспит або фінальний тест. Оскільки основна функція курсу — формування цільового знання, тут може використовуватися процедура перевірки цільового знання, якщо це передбачається описом.

Зрозуміло, що запропонована структура навчального курсу не є догмою, вона повинна розвиватися залежно від потреб конкретного навчального процесу, при цьому основним є розділ із навчальним матеріалом. Хоча, як зазначалося, ніяких обмежень на зміст, структуру і форму подання матеріалу не накладається, очевидно, що саме зміст визначає весь навчальний процес.

 

(193-196)

Однак розробка будь-яких дистанційних курсів навіть для студентів одного ВНЗу потребує існування певної інфраструктури. Створення і впровадження в Херсонському державному університеті інформаційної автоматизованої системи (ІАС) управління університетом стало необхідною базою для утворення лабораторії мультимедійних технологій та дистанційного навчання, одним із завдань якої є розробка і впровадження в навчальний процес дистанційних курсів. Керівництво розробкою системи управління і створенням лабораторії здійснював автор.

Сьогодні до ІАС під’єднано всі відділи, факультети і кафедри ХДУ. У складі системи управління розв’язано наступні під завдання такі, як штатний розпис, персонал, зарплатня, спеціальності, контингент, абітурієнт, оплата за навчання, гуртожитки, бібліотека, облік і рух матеріалів, матеріальних цінностей і загальних фондів, реалізовано проект Університет-Банк.

Незважаючи на певний прогрес у застосуванні сучасних інформаційних технологій, слід зазначити, що в науковому доробку не спостерігаємо розгляд питань використання математичних підходів для структуризації навчального матеріалу, аналізу отриманої структури і побудови множини можливих варіантів навчання.

Структура навчального курсу диференційованої системи навчання через Інтернет

Традиційна схема навчання реалізується в процесі навчання через Інтернет у структурі навчального курсу, що повинна відображати всі зазначені переваги цієї форми навчання. Таким чином, курс повинен мати таку структуру:

• Організаційна частина

Програма. Традиційно перераховуються розділи, теми навчальної дисципліни, яка вивчається в цьому курсі.

Опис. Коротко подаються завдання курсу, чітко визначаються цільові знання, уміння і навички, які студент повинен одержати в результаті його вивчення. Одночасно повинна бути подана організація курсу: графік робіт, способи контролю знань у процесі навчання — семінари, завдання, тести; критерії оцінювання; вид підсумкового контролю — екзамен, залік, тест, курсовий проект тощо.

Опис курсу — важлива складова навчального курсу при Інтернет-навчанні, його специфікація. У традиційних курсах він, звичайно, відсутній у такому вигляді. Опис курсу складає розроблювач, саме з нього повинно починатися проектування будь-якого дистанційного курсу. Як і для будь-якої специфікації, під час формулювання опису необхідно прагнути до його повноти, несуперечливості та однозначності. На сьогодні ще невідомі формальні методи і системи, що забезпечують досягнення такої мети, ця проблема ще чекає свого розв’язання.

Резюме викладачів. Студенти знайомляться з професором — розроблювачем курсу і викладачами, які супроводжують цей курс. Викладач сам визначає обсяг навчального матеріалу, але адреса електронної пошти обов’язкова.

Список студентів. Подається список студентів, які навчаються в цьому курсі. Обов’язково повинні бути зазначені електронні адреси, бажано надати можливість студентам розміщувати додаткову інформацію про себе. Такий список дозволяє студентам спілкуватися один із одним і, що є важливим, використовується для санкціонованого доступу до курсу.

Оголошення і новини. Викладач або керівництво розміщують поточні повідомлення для всіх студентів курсу.

• Навчальна частина

Навчальний матеріал. Це власне зміст курсу. У загальному вигляді структура навчального матеріалу і його форма ніяк не регламентуються. Тут може бути поданий весь підготовлений матеріал курсу електронною формою в будь-якому форматі, припустимому в обраному середовищі навчання. Використання сучасних засобів інформаційних технологій (гіпертексту, мультимедіа, ГІС-технологій, віртуальної реальності та ін.) робить навчальний матеріал виразним і наочним. Предметом даної роботи і є методика та засоби формування навчального матеріалу.

Семінари. Семінари є активною формою навчальних занять. Учасники вільно обговорюють запропоновані теми, крім цього, вони самі можуть пропонувати нові теми для обговорення. Викладач може оцінити засвоєння матеріалу за ступенем активності учасника дискусії. Збільшується кількість взаємодій студентів між собою, а сам викладач виступає в ролі рівноправного партнера. Семінари зручні і для організації групової роботи студентів над проектами.

Практикуми. Для більшості дисциплін істотним є формування навичок роботи на практиці. Реалізація відповідних імітаційних моделей з обґрунтованим використанням мультимедіа й анімації може дати новий якісний ефект. Крім цього, навчання шляхом гри істотно підвищує привабливість роботи, не знижуючи її пізнавального рівня. Віртуальна реальність дозволить продемонструвати студентам явища, які у звичайних умовах показати дуже складно або взагалі неможливо.

Завдання. Поряд з іншими формами контролю за рівнем знань студента конкретні завдання допомагають відслідковувати процес навчання кожного студента.

Екзамен або фінальний тecm. Оскільки основна функція курсу — формування цільового знання, тут може розміщуватися процедура перевірки цільового знання, якщо це передбачається описом.

Зрозуміло, що запропонована структура навчального курсу не є догмою, вона повинна розвиватися залежно від потреб конкретного навчального процесу, при цьому основним є розділ із навчальним матеріалом. Хоча, як зазначалося, ніяких обмежень на зміст, структуру і форму подання матеріалу не накладається, очевидно, що саме зміст визначає весь навчальний процес.

4

(220-234)

Сучасні студенти – це молоді люди, як правило, 18-25 років, що відповідає періоду пізнього юнацтва та ранньої зрілості. Цей віковий період характеризується найвищим рівнем фізичного розвитку (м’язова сила, швидкість реакції, моторна спритність, витримка та  інтенсивність психологічних властивостей і вищих психічних функцій: сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мови, емоції і почуття). Ця обставина дозволила Б.Анан’єву дійти висновку про те, що цей період життя максимально сприятливий для навчання і професійної підготовки [12]. У цьому віці відбувається активне формування індивідуального стилю діяльності. Саме в студентські роки переважає абстрактне мислення, формується узагальнена картина світу, встановлюються глибокі взаємозв’язки між різними галузями навколишньої дійсності, набувається здатність до активної самостійної навчальної діяльності, вміння переносити в нові умови набуті знання й уміння [12]. Бурхливо розвиваються в період навчання у ВНЗ спеціальні здібності. Студенти-старшокурсники вперше знайомляться з багатьма видами діяльності, які є компонентами їх майбутньої професійної діяльності (у педагогічному вузі це, наприклад, розв’язувати основні види шкільних задач різного рівня складності, підготувати і провести під час педагогічної практики уроки в школі, у тому числі і з комп’ютерною підтримкою та ін.).

Вважається, що в юнацькому віці (включаючи і пізню юність) студентами усвідомлюється їхня індивідуальність, відбувається становлення самосвідомості і формується образ “Я”, тобто соціальне ставлення особистості до себе, яке включає три взаємопов’язані компоненти: пізнавальний, емоційний, поведінковий. Соціологи і психологи стверджують, що за останнє десятиріччя відбувся зсув піку становлення самосвідомості з віку 17-19 на 23-25 років ([38], [496]).

Становлення самосвідомості актуалізує вияв важливих і часто суперечливих потреб юнацького віку – у спілкуванні, усамітненні, у досягненнях, підвищенні інтересу до моральних проблем (цілі, спосіб життя, обов’язки, вірність, любов, дружба та ін.).

Разом з тим у 18-25-річному віці ще недостатньо розвинена здатність до регуляції своєї поведінки. Цьому сприяє і більша «свобода» в процесі навчання, послаблення контролю з боку викладачів. Через недостатній життєвий досвід деякі студенти плутають ідеали з ілюзіями, романтику з екзотикою. Треба враховувати також і стан здоров’я сучасних студентів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я саме студенти характеризуються гіршими показниками фізіологічних функцій у своїй віковій групі. Серед них найбільше захворювань на гіпертонію, тахікардію, діабет, нервово-психічні відхилення. Причиною, на думку дослідників, є психічне напруження студентів під час навчання, особливо під час проведення контрольних робіт, заліків, екзаменів ([431] та ін.).

 

 

 

 

 

Особливої уваги заслуговує навчально-виховна робота з першокурсниками. На перших двох курсах навчання, як відомо, відбувається адаптація студентів до вузівського життя, самоаналіз і самооцінка шляхом порівняння ідеального “Я” з реальним. Усе це разом із різкою зміною багаторічного звичного робочого стереотипу («динамічного стереотипу» за І.Павловим) інколи призводить до нервових вибухів і стресових ситуацій, невпевненості в собі, може супроводжуватись у деяких студентів зовнішньою агресивністю, частою зміною настрою: від захоплення до скептицизму під час оцінки вузівського режиму, системи навчання, діяльності окремих викладачів. Тому саме на молодших курсах надзвичайно важлива робота викладачів лекційних курсів, практичних і лабораторних занять, кураторів академічних груп із вивчення індивідуальних можливостей студентів, своєчасна допомога із усунення прогалин у знаннях і вміннях за шкільний курс математики, організація навчання у вузівських умовах.

Викладачі, які працюють зі студентами молодших курсів, повинні враховувати їх значне навчальне і моральне навантаження і не переносити негативну оцінку результатів засвоєння навчальних програм частиною студентів на оцінку їх особистості в цілому. Практика показує, що такі негативні явища спостерігаються нерідко під час контролю й оцінювання успішності студентів, коли викладач мімікою, жестами, а то і в словесній формі дає студенту зрозуміти, що він нерозумний, ледачий, безвідповідальний і т. ін. Цим самим викладач негативно впливає на фізичний, моральний стан студента і його здоров’я.

Сьогодні одна з принципових вимог до навчально-виховного процесу вищої школи полягає в наявності ефективного індивідуально-орієнтованого стилю спілкування між педагогом і студентом взаємнозацікавлене, співробітницьке спілкування може призвести до індивідуалізації процесу фахового розвитку студентів [93, с. 168]. Шанобливе становлення до особистості студента як повноцінного і рівноправного партнера в будь-якій спільній діяльності, ідея рівності, партнерства та взаємної поваги один до одного є основою педагогіки співробітництва, принципи якої безсумнівно мають стати провідними у вузівському навчанні та вихованні (Ш.Амонашвілі [11], В.Сухомлинський [505]).

Важливим – підкреслюється в документах Болонської угоди, - є створення у ВНЗ такого навчально-формуючого середовища, в якому студенти могли б розвивати свої здібності, захоплення, творчий потенціал, реалізовувати потреби та інтереси. Завдання педагогічного колективу полягає в тому, щоб допомогти студентові сформувати індивідуальний стиль навчальної діяльності; кий складається з специфічних, оптимальних засобів пристосування до навчальних ситуацій [93, с. 169].

Особливого значення для успішного вивчення дисциплін педагогічного циклу набуває створення умов для адаптації першокурсників. Початок навчання першокурсника у ВНЗ є особливим і складним періодом у житті  кожного студента, на якому він стикається з різного роду труднощами. За даними нашого дослідження, це передусім: прогалини в отриманих знаннях; недостатня (або низька) історична культура; невміння вибрати правильний (раціональний) режим життя (праці й відпочинку); невміння самостійно працювати над матеріалом (з книгою і взагалі); недостатність методичного забезпечення; відсутність уміння  контролювати свої знання і навички і, як наслідок, виникнення ілюзії знань; відсутність належного систематичного контролю за діяльністю, який краще забезпечувався класно-урочною системою в школі та батьками вдома; неадекватна самооцінка своїх можливостей; незначна кількість консультацій, що відводяться на кожну з дисциплін; недостатній рівень розвитку абстрактного та аналітичного мислення; низька здатність мобілізовуватися і на тривалий час концентрувати увагу; слабка мотивація навчальної діяльності; невисокий рівень розвитку мислення і пам’яті, творчих здібностей.

Виявити і подолати ці труднощі можна лише комплексним підходом до організації навчання, першою ланкою якого є діагностика психолого-педагогічних передумов, зокрема, конкретних знань з певного курсу, рівня культури і кругозору; рівня розвитку мислення, здатності мобілізовуватися і концентрувати увагу, вміння навчатися в нових умовах, уміння самостійно працювати з посібником і комп’ютером.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Успіх навчання (його ефективність і результативність) значною мірою залежать від подолання названих труднощів (проблем). У першу чергу слід забезпечити плавний перехід від форм шкільної класно-урочної до лекційно-практичної системи навчання у вузі.

Наступним кроком є опанування курсом «Вступ до спеціальності», що раніше був традиційним у педагогічному ВНЗ, зміст і завдання якого в нових умовах дещо змінились. Добір методів і форм роботи залежить від однорідності студентської аудиторії (потоку, групи), підготовленості її до колективної роботи.

Організація і перебіг адаптаційного періоду повинен забезпечуватися на основі формування мотивації (психологічна готовність студента і викладача), активізації, диференціації, індивідуалізації та забезпечення діяльнісного і особистісно-орієнтованого підходів до навчального процесу, орієнтації на творчість. Використання в процесі навчання інформаційних технологій, модульно-рейтингової системи навчання й обліку успішності студентів сприяє покращенню психологічної ситуації та систематичному навчанню протягом семестру.

Завершальним етапом адаптаційного періоду студента у ВНЗ може стати міжсесійний екзамен з певного предмета.

Його загальні результати (в групі, на потоці) є показником ефективності та результативності навчання, його організації, а також методичної системи, яка використовувалася. Тому результати екзамену –– це звіт про роботу не лише студента, а й викладача, та структур, що здійснювали організацію навчального процесу.

Як засвідчують дослідження, для студента-першокурсника перша екзаменаційна сесія є складним випробуванням, особливо для тих, хто не зразу адаптувався до нових умов, нових вимог і не зовсім звичної самостійності: хто не повною мірою зрозумів, що на екзамені вимагається, за якими критеріями оцінюється відповідь, що означає засвоїти матеріал з даної теми, розділу, модулю тощо. Звичайно, по-різному вивчають інформатику майбутні спеціалісти різних галузей. Якщо для фізиків, інженерів, економістів інформатика в професійній діяльності є інструментом вирішення практичних задач, то вчитель початкової школи повинен глибоко вивчити логічну будову інформатики, її інструментарій і ґрунтовно засвоїти метод пізнання навколишньої дійсності, тобто не тільки знати факти, прийоми і методи, а й уміти їх обґрунтовувати й оперативно використовувати, бути носієм високої інформаційної культури, широкого і глибокого інформаційного кругозору, бо завдяки цьому формуються інформатичні компетентності.

 

 Матеріал предмету (розділу, теми) вважається повністю засвоєним, якщо студент:

?             зрозумів і запам’ятав визначення всіх ключових понять, може наводити приклади і контрприклади;

?             здатен формулювати всі твердження та самостійно доводити (обґрунтовувати) їх;

?             уміє використовувати теоретичні положення для рішення завдань, обґрунтування чи спростування гіпотез, побудови моделей, прикладів і контр прикладів;

?             спроможний аналізувати запропоноване іншими рішення завдання, знаходити помилки, неточності, неповноту відповіді тощо.

Отже, засвоїти матеріал означає: 1) зрозуміти, 2) запам’ятати і 3)  відтворити і використати його в будь-який момент реальних умов. При цьому на всіх етапах у студента можуть виникати труднощі та ілюзії.

Завдання освітнього простору полягає у розвитку суб’єкта-особистості, що самоутверджується як людина і фахівець. З-посеред основних можна виділити такі характеристичні ознаки діяльності суб’єкта навчання [93, с. 169-170]:

–             спроможність до рефлексії, до морального вибору у проблемних ситуаціях;

–             усвідомлення власної значущості для інших людей, відповідальності за результати діяльності, причетності до відповідальності за явища природної і соціальної дійсності;

–             спроможність не тільки привласнювати світ предметів та ідей, але й виробляти їх, перетворювати, творити нові, самостійно визначати їх у необхідних випадках;

–             незалежність не у змісті ігнорування зовнішніх впливів, а в змісті усталеності поглядів, переконань, мотивів, їхньої корекції, зміни;

–             спрямованість на реалізацію «само…» - самоосвіти, самооцінки, самоаналізу, саморозвитку, самовизначення, самодетермінації тощо;

–             володіння важливими індивідуально-процесуальними характеристиками (різнобічність умінь, самостійність, творчий потенціал тощо), унікальністю, неповторністю, що є основою для плідних міжсуб’єктних відносин і стимулюють прагнення до взаємодії, співробітництва, спілкування. У результаті самовизначення людина вибудовує систему смислів, смислове поле або внутрішній смисловий простір. Два процеси – осмислення та усвідомлення – зустрічаючись, творять простір суб’єктності людини або її  ціннісно-значущу сферу.

Характерною ознакою свідомої діяльності людини є її спрямованість на досягнення певних цілей. Цілі людської діяльності породжуються об’єктивним світом, суспільним буттям людей. У свою чергу цілі діяльності людини пов’язані з її мотивами. Як відомо, мета діяльності –– це те, на що вона спрямована і що повинно складати її прямий результат. Мотив –– це те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не до будь-якої іншої мети. Мотиви є необхідним компонентом діяльності людини. Сам термін «мотиви»  (від латинського moveo – рухаю) означає ті спонукальні причини, що зумовлюють цілеспрямовану діяльність людини.

Генетично первинною основою мотивації людини є її первинні та вторинні потреби, внаслідок задоволення або незадоволення яких виникають певні почуття або емоції. Вони також спонукають людину до певних дій, а тому є одним з мотивів діяльності людини. На основі потреб і почуттів формуються різноманітні інтереси, які відіграють важливу роль у мотивації діяльності. Важливим спонуканням людини до діяльності є її ідеали та переконання [278, 298].

Потреби й інтереси людини можуть бути задоволені лише за допомогою певних об’єктів, тобто предметів або явищ зовнішнього світу. Тому і спонукання до діяльності людини завжди пов’язані з цими об’єктами.

Отже, мотивами називають потреби, почуття, інтереси, переконання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені вимогами її життя ([71]; [102-103]; [106]; [119]; [252]).

Свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями та мотивами, а й певними засобами, за допомогою яких вона здійснюється.

Успішне виконання будь-якої діяльності вимагає оволодіння людиною необхідними для неї засобами, що потребує формування вмінь і навичок користуватися ними для досягнення поставленої мети.

Уміння виникає там, де знання справи стає дороговказом до швидкого й успішного її виконання. Вміння –– це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність. Удосконалені шляхом багаторазових управлянь компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називаються навичками (С. Гончаренко [120]).

Формування вмінь і навичок –– це процес оволодіння людиною виробленими іншими людьми способами дій (С. Гончаренко [120]).

Уміння і навички формуються в людини в процесі її навчання, де виділяються дві основні фази. Перша розпочинається з усвідомлення завдання і способів його виконання. У результаті подальших вправ, тобто багаторазового повторення даних дій з метою їх закріплення та вдосконалення, вправність переходить у другу вищу фазу своєї досконалості – утворення певного динамічного стереотипу.

Важливим для організації та реалізації нашого дослідження є впровадження принципу індивідуалізації освіти, що передбачає визначення розвитку професійного потенціалу студентів. Для цього необхідно виявити його найбільш очевидні характеристики, які можуть розкритися тільки в процесі реалізації свого "Я" шляхом виявлення творчих сил у навчальній діяльності. Ще Л. Виготський [102-103], В. Сухомлинський [504-505], К. Ушинський [528-529] зазначали, що однією з найважливіших особистісних і професійних рис учителя є прагнення до самовдосконалення, самореалізації свого "Я" в творчій педагогічній діяльності.

Як відомо, презентація власного "Я" найбільш повно починає проявлятися у віці 17-25 років, саме до цієї вікової групи відноситься студентство [38]. Особливостями періоду студентського віку, коли людина стає дорослою і в соціальному, і в біологічному відношенні, є розвинуте відчуття індивідуальності, прагнення розраховувати на власні сили, емоційна рухливість і водночас розвинений самоконтроль [244]. Для цього віку характерні бажання працювати самостійно, потреба в досягненнях, а також наявність сильної схильності до абстрактного теоретизування, створення різних теорій, захоплення філософськими побудовами, науковими проектами. Отже, для реалізації потреб студентів необхідна така організація навчальної діяльності, яка б давала можливість проявити в повній мірі багатогранність "Я" кожного з них. За умови, коли "Я" не збігається із своїм внутрішнім образом з тих чи інших причин, особистість відчуває почуття тривожності й нейротизму, відчуває почуття провини, а звідси нерідко і формування комплексу неповноцінності, самоприниження [38].

На сучасному етапі розвитку педагогіки вищої школи більшість дослідників сходяться на думці, що в організації навчального процесу слід ураховувати такі індивідуально-типологічні  особливості студентів:

?             від яких найбільше залежить якість навчального процесу (здібності);

?             які мають найбільшу тенденцію до змін (успішність);

?             які стимулюють внутрішні механізми саморозвитку особистості (мотиви).

Розглянемо детальніше деякі критерії диференціації здібностей студентів.

За класифікацією П.Гусака [135], існують загальні (забезпечують легкість і продуктивність мислення), спеціальні (до певних галузей наук: музика, математика та інші) та практичні (конструктивно-технічні, організаційні, педагогічні) здібності.

На думку Б.Теплова [514], здібностям властиві три ознаки. По-перше, під здібностями слід розуміти індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одних від інших. По-друге, з усього переліку здібностями виступають лише ті ознаки, які мають безпосереднє відношення до виконання певної діяльності. По-третє, здібності не зводяться до суми отриманих у процесі діяльності знань та вмінь.

У диференційованому навчанні діагностика здібностей посідає чільне місце. Основним методом діагностики розумових здібностей у вітчизняній педагогіці є навчальний експеримент, у ході якого учні розв'язують завдання проблемного характеру. Оцінка суджень про розумові здібності учнів визначається мірою їх самостійного опрацювання нового навчального матеріалу.

Ефективним методом діагностики розумових здібностей студентів є також метод тестування. Однак аналіз психолого-педагогічної літератури ([157]; [301]; [406]; [413]) дає підстави стверджувати, що в педагогіці вищої школи відсутній єдиний цілісний підхід до використання тестів як діагностичного інструментарію.

Як відомо, основним методом дослідження загальних розумових здібностей є тест інтелектуальності чи розумової обдарованості. Рівень інтелектуальності визначається нами сумарним числовим показником (коефіцієнтом інтелектуальності). Останнім часом особливої актуальності набули дослідження креативності (творчого потенціалу) як одного з факторів інтелекту. В основі креативності, за результатами дослідження Д.Гілфорда, лежить дивергентне мислення як противага конвергентному. Дивергентному мисленню властиві бачення проблем, гнучкість та оригінальність операцій. Вони діагностуються такими відкритими тестами-завданнями, на які можна дати нескінченне число відповідей.

Слід ураховувати також особливості навчання і виховання старшокурсників. До ІІІ курсу поглиблюються і розширюються міжособистісні стосунки студентів у групі і поза нею, створюються сім’ї, виникають «діади», «тріади». Інколи інтимні стосунки затьмарюють собою все інше. Створення сім’ї під час навчання, як правило, не призводить до виходу із студентського колективу, але проблем у студентській сім’ї теж багато. Вона потребує порад і допомоги батьків, викладачів.

У вищому навчальному закладі пожвавлюється участь студентів у науково-дослідній роботі, зокрема, в активному використанні інформаційних технологій. У зв’язку з цим може виникнути конфлікт між потребою студентів у досягненнях і пізнавальними потребами, що задовольняються в ході творчої дослідницької діяльності. У цій ситуації надзвичайно відповідальна роль викладача як першого експерта, що дає студенту «обернений зв’язок» про результати його науково-дослідної роботи. Своїми оцінками викладач може необережно позбавити студента будь-якої надії і, природно, бажання стверджуватися в галузі науки, а відтак підштовхнути його до вибору інших сфер життя для самоствердження і задоволення потреб у досягненні.

Другим з важливих протиріч навчання у вищих закладах освіти є протиріччя між зростаючим з великою швидкістю обсягом матеріалу, який необхідно засвоїти майбутньому випускникові вузу, і обмеженням можливостей здійснити це в традиційно відведені для цього терміни.

Тому найважливіше завдання викладачів –– сформувати у студентів здібність учитися та створювати оптимальні умови навчання, що радикальним чином вплине на професійне становлення, оскільки визначить його можливості в наступній безперервній освіті. Сьогодні необхідно погодитись із тим фактом, що навчитися вчитися не менш важливо, ніж засвоїти конкретний набір знань. Надзвичайно важлива здатність студентів, як і учнів у школі, самостійно здобувати знання, спираючись на творче мислення.

Досягненню поставленого перед викладачем завдання має сприяти якість проведення всіх видів занять у ВНЗ, чітка організація контролю за самостійною роботою студентів. Провідна роль належить вузівській лекції. Саме на лекціях для першокурсників необхідно чітко визначити, які вимоги до них висуваються, що необхідно виконати протягом семестру, які контрольні й самостійні роботи, колоквіуми і проміжні атестації скласти, які розрахункові й лабораторні роботи виконати і захистити. Лектору доцільно пояснити студентам і працювати з лекційним матеріалом у зв’язку з використанням ІКТ. Як показує практика, є різні форми проведення лекції. Однією з них є вміння поєднання записів студента із слуховим сприйняттям, конспектування фрагмента лекції спочатку за безпосередньою вказівкою викладача, а потім набуттям досвіду –– за невербальним сигналом викладача, наприклад, швидка мова, яку неможливо записати, яскраві приклади, образні аналогії змінюються повільним темпом лекції, який сприяє можливості записати основні положення. Другим інноваційним підходом є робота з текстом лекції, який викладений на сайті, тоді студент має можливість самостійно опрацювати текст та підготувати дискусійні питання на лекцію для обговорення їх з викладачем.

Слід зазначити існування загальної об’єктивної проблеми, пов’язаної із застосуванням інформаційних технологій сьогодні. Вивчення дисциплін педагогічного циклу, складних для сприймання частиною студентів, відбувається на всіх курсах. Опанування їх з використанням інформаційних технологій теж має відбуватися на цьому етапі навчання, якщо у ВНЗ створено інформаційно-комунікаційне забезпечення викладання цих дисциплін. Як уже зазначалося, сьогодні кафедри підготовки вчителів початкових класів та інформаційних технологій стикаються у своїй роботі зі значними труднощами, пов’язаними з фактичною непідготовленістю до використання комп’ютерів у навчанні. У багатьох школах, особливо сільських, інформатика до цього часу вивчається в умовах безмашинного варіанту, або застарілих технічних засобів. Очевидно для цієї частини першокурсників необхідно поновити хоч незначний курс вступу до спеціальності, де інформатична компетентність займає чільне місце.

При цьому часто вирішального значення набувають економічні фактори, і тоді випускники, здібні в галузі математики, спрямовують свою діяльність не в галузь освіти, а йдуть працювати в банки, престижні фірми.

Перед кафедрами педагогічних ВНЗ стоїть завдання вже з першого курсу шляхом диференціації навчання і залучення до творчої позааудиторної роботи готувати здібних і обдарованих студентів до навчання в магістратурі, аспірантурі. Зі всіма студентами протягом навчання в педагогічному вищому навчальному закладі необхідно проводити систематичну роботу щодо забезпечення психологічної здатності випускників до педагогічної діяльності в умовах використання сучасних інформаційних технологій. Тому так необхідно створення у ВНЗ інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища, з метою формування інформатичних компетентностей і реалізації їх у майбутній професійній діяльності.

Студенти відрізняються за індивідуальними інтелектуальними здібностями і научуваністю (темпом просування в навчанні). Тому і у вузівському навчанні важливо здійснювати рівневу диференціацію як у засвоєнні теоретичного матеріалу, так і особливо на практичних і лабораторних заняттях, де формуються уміння застосовувати теоретичні факти під час розв’язування задач, у тому числі й прикладного змісту. Для цього потрібна спеціальна діагностика рівня готовності студентів до вивчення основних навчальних дисциплін, як вхідна (нульові контрольні роботи на перших тижнях навчання), так і поточна, своєчасний контроль за їхньою успішністю. Останньому сприяє наявність сучасних інформаційних технологій, зокрема персональних комп’ютерів, використання яких відкриває унікальні можливості для організації різнорівневої індивідуальної самостійної роботи й об’єктивного контролю за її результатами.

Приступаючи до навчання студентів-першокурсників, викладачі повинні чітко усвідомлювати, що, крім іншого, у їхні завдання входить зробити з безпорадного школяра справжнього студента, те, що не досягається саме по собі, а потребує значних зусиль. Успішна соціалізація студента сприяє нормальному розвитку його особистості, при цьому не повинно бути істотного розходження між самооцінкою й оцінкою, що одержує студент від людей, з думкою яких він погоджується (студентів і викладачів).

Саме викладач може допомогти студентові в подоланні несприятливого співвідношення самооцінки, оцінки, на яку він чекає, і тією, яку висловлюють викладачі і студенти. Все це, як правило, призводить до покращення психологічного стану і більш сприятливої позиції особистості в цілому.

Необхідно зазначити, що лише за компетентнісного підходу до підготовки майбутнього вчителя в умовах особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу можливо забезпечити формування майбутнього вчителя початкової освіти на рівні сучасних вимог суспільства і потреб особистості студента та викладача педагогічного ВНЗ. Пропонована «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» задає ідеологію нового інструментарію навчання, здатна не тільки забезпечити засвоєння курсу на високому рівні, але й постійно оновлювати зміст навчального предмета (за рахунок створення і використання нових компонентів); спроможна істотно інтенсифікувати процес пізнання, а також підтримати індивідуальну траєкторію навчання.

 

(109-121)

Сучасні студенти –– це молоді люди, як правило, 18-25 років, що відповідає періоду пізнього юнацтва та ранньої зрілості. Цей віковий період характеризується найвищим рівнем фізичного розвитку (м’язова сила, швидкість реакції, моторна спритність, витримка та  інтенсивність психологічних властивостей і вищих психічних функцій: сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мови, емоції і почуття). Ця обставина дозволила Б.Г.Анан’єву зробити висновок про те, що даний період життя максимально сприятливий для навчання і професійної підготовки [16]. У цей період відбувається активне формування індивідуального стилю діяльності. Саме в студентські роки переважає абстрактне мислення, формується узагальнена картина світу, встановлюються глибокі взаємозв’язки між різними галузями навколишньої дійсності, набувається здатність до активної самостійної навчальної діяльності, уміння переносити в нові умови набуті знання і уміння. Бурхливо розвиваються в період вузівського навчання спеціальні здібності. Студенти-старшокурсники вперше знайомляться з багатьма видами діяльності, які є компонентами їх майбутньої професійної діяльності (у педагогічному вузі –– розв’язувати основні види шкільних задач різного рівня складності, підготувати і провести під час педагогічної практики уроки в школі, у тому числі й з комп’ютерною підтримкою та ін.).

 

У юнацькому віці (включаючи і пізню юність) студентами усвідомлю-ється їх індивідуальність, відбувається становлення самосвідомості і формується образ “Я”, тобто соціальне ставлення особистості до себе, яке включає три взаємопов’язані компоненти: пізнавальний, емоційний, поведінковий. Соціологи і психологи стверджують, що за останнє десятиріччя відбувся зсув піку становлення самосвідомості з віку 17-19 на 23-25 років.

Становлення самосвідомості актуалізує вияв важливих і часто суперечливих потреб юнацького віку –– у спілкуванні, усамітненні, у досягненнях, підвищенні інтересу до моральних проблем (цілі, спосіб життя, обов’язки, вірність, любов, дружба та ін.).

Разом з тим у 18-25-річному віці ще недостатньо розвинена здатність до регуляції своєї поведінки. Цьому сприяє і більша “свобода” в процесі навчання, послаблення контролю з боку викладачів. Через недостатній життєвий досвід деякі студенти плутають ідеали з ілюзіями, романтику з екзотикою. Треба враховувати також і стан здоров’я сучасних студентів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, саме студенти характеризуються гіршими показниками фізіологічних функцій у своїй віковій групі. Серед них найбільше захворювань на гіпертонію, тахікардію, діабет, нервово-психічні порушення. Причиною, на думку дослідників, є психічне напруження студентів під час навчання, особливо під час проведення контрольних робіт, заліків, екзаменів [307].

Використання в процесі навчання контролю інформаційних технологій, модульно-рейтингової системи навчання і обліку успішності студентів сприяє покращенню психологічної ситуації та систематичному навчанню протягом семестру.

Особливої уваги заслуговує навчально-виховна робота з першокурсниками. На перших двох курсах навчання відбувається адаптація студентів до вузівського життя, самоаналіз і самооцінка шляхом порівняння ідеального “Я” з реальним. Усе це разом із різкою зміною багаторічного звичного робочого стереотипу (“динамічного стереотипу” за І.П.Павловим) інколи призводить до нервових вибухів і стресових ситуацій, невпевненості в собі, може супроводжуватись у деяких студентів зовнішньою агресивністю, частою зміною настрою: від захоплення до скептицизму під час оцінки вузівського режиму, системи навчання, діяльності окремих викладачів. Тому саме на молодших курсах надзвичайно важлива робота викладачів лекційних курсів, практичних і лабораторних занять, кураторів академічних груп із вивчення інди-відуальних можливостей студентів, своєчасна допомога із усунення прогалин у знаннях і вміннях за шкільний курс математики, організація навчання у вузівських умовах. Одне з основних протиріч навчання у вищих закладах освіти –– це протиріччя між зростаючим з великою швидкістю обсягом матеріалу, який необхідно засвоїти майбутньому випускникові вузу, і обмеженням можливостей здійснити це в традиційно відведені для цього терміни.

Тому найважливіше завдання викладачів –– сформувати в студентів здібність учитися, що радикальним чином вплине на професійне становлення, оскільки визначить його можливості в наступній неперервній освіті. Сьогодні необхідно погодитись з тим фактом, що навчитися вчитися не менш важливо, ніж засвоїти конкретний набір знань. Надзвичайно важлива здатність студентів, як і учнів у школі, самостійно здобувати знання, спираючись на творче мислення.

Досягненню поставленого перед викладачем завдання має сприяти якість проведення всіх видів вузівських занять, чітка організація контролю за самостійною роботою студентів. Провідна роль належить вузівській лекції. Саме на лекціях для першокурсників необхідно чітко визначити, які вимоги до них висуваються, що необхідно виконати протягом семестру, які контрольні й самостійні роботи, колоквіуми і проміжні атестації скласти, які розрахункові й лабораторні роботи виконати і захистити. Лектору доцільно пояснити студентам, як конспектувати лекцію і працювати далі над лекційним матеріалом. Найбільш удалою, як показує практика, є така форма проведення лекції, коли вміло поєднуються записи студента із слуховим сприйняттям, конспектування фрагмента лекції спочатку за безпосередньою вказівкою викладача, а потім набуттям досвіду –– за невербальним сигналом викладача, наприклад, швидка мова, яку неможливо записати, яскраві приклади, образні аналогії змінюються повільним темпом лекції, який сприяє можливості записати основні положення.

Слід зазначити існування об’єктивної проблеми, пов’язаної із застосуванням інформаційних технологій сьогодні. Вивчення фундаментальних математичних дисциплін, складних для сприймання частиною студентів (математичний аналіз, вища алгебра, геометрія, інформатика) відбувається саме на двох перших курсах. Опанування курсів вищої математики з використанням інформаційних технологій теж має відбуватися на цьому етапі навчання, якщо дисципліни інформаційного циклу підготують студентів до свідомого і вільного їх використання. Але, на жаль, сьогодні кафедри інформаційних технологій і програмування стикаються у своїй роботі зі значними труднощами, пов’язаними з фактичною непідготовленістю до використання комп’ютерів у навчанні. У багатьох школах, особливо сільських, інформатика до цього часу вивчається в умовах безмашинного варіанту. Очевидно для цієї частини першокурсників необхідно поновити хоч незначний курс вступу до спеціальності, який ставить за мету вирівнювання підготовки студентів за шкільний курс інформатики.

Викладачі курсів вищої математики та інформатики повинні враховувати значне навчальне і моральне навантаження студентів молодших курсів і не переносити негативну оцінку результатів засвоєння навчальних програм частиною студентів на оцінку їх особистості в цілому. Практика показує, що такі негативні явища спостерігаються нерідко під час контролю і оцінювання успішності студентів, коли викладач мімікою, жестами, а то і в словесній формі дає студенту зрозуміти, що він нерозумний, лінивий, безвідповідальний і т. ін. Цим самим викладач негативно впливає на фізичний, моральний стан студента і його здоров’я.

Сьогодні одна з принципових вимог до навчально-виховного процесу вищої школи полягає в незмінно шанобливому становленні до особистості студента як повноцінного і рівноправного партнера в будь-якій спільній діяльності. Ідея рівності, партнерства і взаємної поваги один до одного є основою педагогіки співробітництва (Амонашвілі Ш.О., Сухомлинський В.О.), принципи якої безсумнівно мають стати провідними у вузівському навчанні і вихованні [14; 15; 364].

Особливого значення для успішного вивчення вищої математики набуває створення умов для адаптації першокурсників. Початок навчання першокурсника у вузі є особливим і складним періодом у житті  кожного студента, на якому він стикається з різного роду труднощами. За даними нашого дослідження, це передусім: прогалини в отриманих знаннях; недостатня (або низька) математична культура; невміння вибрати правильний (раціональний) режим життя (праці й відпочинку); невміння самостійно працювати над матеріалом (з книгою і взагалі); недостатність методичного забезпечення; відсутність уміння  контролювати свої знання і навички і, як наслідок, виникнення ілюзії знань; відсутність належного систематичного контролю за діяльністю, який краще забезпечувався класно-урочною системою в школі та батьками вдома; неадекватна самооцінка своїх можливостей; незначна кількість консультацій, що відводяться на кожну з математичних дисциплін; недостатній рівень розвитку абстрактного, аналітичного та алгоритмічного мислення; низька здатність мобілізовуватися і на тривалий час концентрувати увагу; слабка мотивація навчальної діяльності; невисокий рівень розвитку логічного мислення і пам’яті, творчих здібностей.

Виявити і подолати ці труднощі можна лише комплексним підходом, першою ланкою якого є діагностика психолого-педагогічних умов: конкретних математичних знань шкільного курсу математики; рівня математичної культури і математичного кругозору; рівня розвитку абстрактного, аналітичного та алгоритмічного мислення; здатності мобілізовуватися і на тривалий час концентрувати увагу; уміння навчатися в нових умовах; уміння самостійно працювати з посібником.

Успіх навчання (його ефективність і результативність) значною мірою залежать від подолання названих труднощів (проблем). У першу чергу слід забезпечити плавний перехід від форм шкільної класно-урочної до лекційно-практичної системи навчання у вузі.

Наступним кроком є  курс “Вступ до спеціальності”, що раніше був традиційним у педагогічному вузі, зміст і завдання якого в нових умовах дещо змінились. Добір методів і форм роботи залежить від однорідності студентської аудиторії (потоку, групи), підготовленості її до колективної роботи.

Організація і перебіг адаптаційного періоду повинен забезпечуватися на основі формування мотивації (психологічна готовність учня і педагога), активізації, диференціації, індивідуалізації та забезпечення діяльнісного і особистісно-орієнтованого підходів до навчального процесу, орієнтації на творчість.

Завершальним етапом адаптаційного періоду студента у вузі може стати міжсесійний екзамен з лінійної алгебри або аналітичної геометрії.

Екзамен –– основна форма підсумкового контролю знань, умінь і на-вичок студента, здобутих у навчальному процесі. Його загальні результати (в групі, на потоці) є показником ефективності та результативності навчання, його організації, а також методичної системи, яка використовувалася. Тому результати екзамену –– це звіт про роботу не лише студента, а й викладача, і структур, що здійснювали організацію навчального процесу.

Для студента-першокурсника перша екзаменаційна сесія є складним випробуванням, особливо для тих, хто не зразу адаптувався до нових умов, нових вимог і не зовсім звичної самостійності: хто не повною мірою зрозумів, що на екзамені вимагається, за якими критеріями оцінюється відповідь, що означає засвоїти матеріал з даної теми, розділу тощо. Звичайно, по-різному вивчають математику майбутні спеціалісти різних галузей. Якщо для фізиків, інженерів, економістів математика в професійній діяльності є інструментом вирішення практичних задач, то математик повинен глибоко вивчити логічну будову математики, її  інструментарій і ґрунтовно засвоїти математичний метод пізнання навколишньої дійсності, тобто не тільки знати математичні факти, прийоми і методи, а й уміти їх обґрунтовувати і оперативно використовувати, бути носієм високої математичної культури, широкого і глибокого математичного кругозору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 Матеріал предмета (розділу, теми) вважається повністю засвоєним, якщо студент:

?             зрозумів і запам’ятав визначення всіх ключових понять, може наводити приклади і контр приклади;

?             здатен формулювати всі твердження і самостійно доводити (обґрунтовувати) їх;

?             уміє використовувати теоретичні положення для розв’язування задач, обґрунтування чи спростування гіпотез, побудови моделей, прикладів і контр прикладів;

?             спроможний аналізувати запропоноване іншими розв’язання задачі, знаходити помилки, неточності, неповноту тощо.

Отже, засвоїти матеріал означає: 1) зрозуміти, 2) запам’ятати і 3) могти в будь-який момент відтворити і використати його. При цьому на всіх етапах у студента можуть виникати труднощі та ілюзії.

Уже кілька років кафедра вищої математики Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова в першому семестрі для першокурсників проводить міжсесійні екзамени, які виявилися надзвичайно корисною формою роботи. Метою такого заходу є, з одного боку, ознайомлення студентів з умовами проведення семестрових екзаменів, критеріями оцінок, рівнем вимог, а з іншого боку, краще вивчити першокурсника, його проблеми, рівень засвоєння, глибину розуміння, якість опанування матеріалом, який вивчався протягом півсеместру. Отримана інформація дозволяє скоригувати діяльність викладача і студента, дібрати відповідні форми роботи, щоб покращити становище із засвоєнням матеріалу і спланувати роботу так, щоб до семестрового екзамену студент був підготований належним чином. Ця форма роботи утвердилась на кафедрі вищої математики, яка щорічно практикує міжсесійний екзамен із аналітичної геометрії, він у І семестрі є альтернативою традиційної форми –– колоквіуму. Передує екзамену консультація, на якій викладач відповідає на всі питання, що виникли в студентів під час роботи над теоретичним матеріалом та під час розв’язування задач. Після проведення міжсесійного екзамену його результати обговорюються на загальній для потоку консультації, акцентується увага на принципових моментах, недоліках у відповідях та засвоєнні матеріалу, висловлюється ряд побажань щодо організації самостійної роботи, планується індивідуальна робота.

Характерною ознакою свідомої діяльності людини є її спрямованість на досягнення певних цілей. Цілі людської діяльності породжуються об’єктивним світом, суспільним буттям людей. У свою чергу цілі діяльності людини пов’язані з її мотивами. Як відомо, мета діяльності –– це те, на що вона спрямована і що повинно складати її прямий результат. Мотив –– це те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не до будь-якої іншої мети. Мотиви є необхідним компонентом діяльності людини. Сам термін “мотиви”  (від латинського moveo – рухаю) означає ті спонукальні причини, що зумовлюють цілеспрямовану діяльність людини [63; 90; 94; 116; 194; 200].

 

 

Генетично первинною основою мотивації людини є її первинні та вторинні потреби, внаслідок задоволення або незадоволення яких виникають певні почуття або емоції. Вони також спонукають людину до певних дій, а тому є одним з мотивів діяльності людини. На основі потреб і почуттів формуються різноманітні інтереси, які відіграють важливу роль у мотивації діяльності. Важливим спонуканням людини до діяльності є її ідеали та переконання.

Потреби і інтереси людини можуть бути задоволені лише за допомогою певних об’єктів, тобто предметів або явищ зовнішнього світу. Тому і спонукання до діяльності людини завжди пов’язані з цими об’єктами.

Отже, мотивами називають потреби, почуття, інтереси, переконання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені вимогами її життя [63; 90; 94; 116; 194; 200].

Свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями і мотивами, а й певними засобами, за допомогою яких вона здійснюється.

Успішне виконання будь-якої діяльності потребує оволодіння люди-ною необхідними для неї засобами, що потребує формування вмінь і нави-чок користуватися ними для досягнення поставленої мети.

Уміння виникає там, де знання справи стає дороговказом до швидкого і успішного її виконання. Уміння –– це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність.  Удосконалені шляхом багаторазових управлянь компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називаються навичками [374].

Формування вмінь і навичок –– це процес оволодіння людиною виробленими іншими людьми способами дій [374].

Уміння і навички формуються в людини в процесі її навчання, де виділяються дві основні фази. Перша розпочинається з усвідомлення завдання і способів його виконання. У результаті подальших вправ, тобто багаторазового повторення даних дій з метою їх закріплення та вдосконалення, вправність переходить у другу вищу фазу своєї досконалості –– утворення певного динамічного стереотипу.

На сучасному етапі розвитку педагогіки вищої школи більшість дослідників сходяться на думці, що в організації навчального процесу слід ураховувати такі індивідуально-типологічні  особливості студентів:

?             від яких найбільше залежить якість навчального процесу (здібності);

?             які мають найбільшу тенденцію до змін (успішність);

?             які стимулюють внутрішні механізми саморозвитку особистості (мотиви).

Розглянемо детальніше деякі критерії диференціації здібностей студентів.

За класифікацією П.М. Гусака, існують загальні (забезпечують легкість і продуктивність мислення), спеціальні (до певних галузей наук: музика, математика та інші) та практичні (конструктивно-технічні, організаційні, педагогічні) здібності [124].

На думку Б.М. Теплова, здібностям властиві три ознаки. По-перше, під здібностями слід розуміти індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одних від інших. По-друге, зі всього переліку здібностями виступають лише ті ознаки, які мають безпосереднє відношення до виконання певної діяльності. По-третє, здібності не зводяться до суми отриманих у процесі діяльності знань та умінь.

У диференційованому навчанні діагностика здібностей посідає чільне місце. Основним методом діагностики розумових здібностей у вітчизняній педагогіці є навчальний експеримент, у ході якого учні розв'язують завдання проблемного характеру. Оцінка суджень про розумові здібності учнів визначається мірою їх самостійного опрацювання нового навчального матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ефективним методом діагностики розумових здібностей студентів є також метод тестування. Однак аналіз психолого-педагогічної літератури [129; 235; 285; 293] дає підстави стверджувати, що в педагогіці вищої школи відсутній єдиний цілісний підхід до використання тестів як діагностичного інструмента.

Основним методом дослідження загальних розумових здібностей є тест інтелектуальності чи розумової обдарованості. Рівень інтелектуальності визначається сумарним числовим показником  (коефіцієнтом інтелектуальності). Останнім часом особливої актуальності набули дослідження креативності (творчого потенціалу) як одного з факторів інтелекту. В основі креативності, за результатами дослідження Д.Г.Гілфорда, лежить дивергентне мислення як противага конвергентному. Дивергентному мисленню властиві бачення проблем, гнучкість і оригінальність операцій. Вони діагностуються такими відкритими тестами-завданнями, на які можна дати нескінченне число відповідей.

Слід ураховувати також особливості навчання і виховання старшокурсників. До ІІІ курсу поглиблюються і розширюються міжособистісні стосунки студентів у групі і поза нею, створюються сім’ї, виникають “діади”, “тріади”. Інколи інтимні стосунки затьмарюють собою все інше. Створення сім’ї під час навчання, як правило, не призводить до виходу із студентського колективу, але проблем у студентській сім’ї теж багато. Вона потребує порад і допомоги батьків, викладачів.

На старших курсах пожвавлюється участь студентів у науково-дослідній роботі, зокрема, в активному використанні інформаційних технологій. У зв’язку з цим може виникнути конфлікт між потребою студентів у досягненнях і пізнавальними потребами, що задовольняються в ході творчої дослідницької діяльності. У цій ситуації надзвичайно відповідальна роль викладача як першого експерта, що дає студенту “обернений зв’язок” про результати його науково-дослідної роботи. Своїми оцінками викладач може необережно позбути студента будь-якої надії і, природно, бажання стверджуватися в галузі науки, а відтак підштовхнути його до вибору інших сфер життя для самоствердження і задоволення потреб у досягненні. При цьому часто вирішального значення набувають економічні фактори, і тоді випускники, здібні в галузі математики, спрямовують свою діяльність не в галузь освіти, а йдуть працювати в банки, престижні фірми.

Перед кафедрами педагогічних вузів стоїть завдання вже з першого курсу шляхом диференціації навчання і залучення до творчої позааудиторної роботи готувати здібних і обдарованих студентів до навчання в магістратурі, аспірантурі. Зі всіма студентами протягом навчання в педагогічному вузі необхідно проводити систематичну роботу щодо забезпечення психологічної готовності випускників до педагогічної діяльності в умовах використання сучасних інформаційних технологій. Тому так необхідно регулярно проводити консультації лекторами і викладачами, які проводять практичні та лабораторні занятт, з метою підтримки студентів у засвоєнні навчального матеріалу і з’ясуванні викладачем стану засвоєння.

Студенти відрізняються за індивідуальними інтелектуальними здібностями і научуваністю (темпом просування в навчанні). Тому і у вузівському навчанні важливо здійснювати рівневу диференціацію як у засвоєнні теоретичного матеріалу, так і особливо на практичних і лабораторних заняттях, де формуються уміння застосовувати теоретичні факти під час розв’язування задач, у тому числі й прикладного змісту. Для цього потрібна спеціальна діагностика рівня готовності студентів до вивчення основних навчальних дисциплін, як вхідна (нульові контрольні роботи на перших тижнях навчання), так і поточна, своєчасний контроль за їхньою успішністю. Останньому сприяє наявність сучасних інформаційних технологій, зокрема, персональних комп’ютерів, використання яких відкриває унікальні можливості для організації різнорівневої індивідуальної самостійної роботи і об’єктивного контролю за її результатами.

Приступаючи до навчання студентів-першокурсників, викладачі по-винні чітко усвідомлювати, що, крім іншого, у їх завдання входить зробити з безпорадного школяра справжнього студента, те, що не досягається саме по собі, а потребує значних зусиль. Успішна соціалізація студента сприяє нормальному розвитку його особистості, при цьому не повинно бути істотного розходження між самооцінкою і оцінкою, що одержує студент від людей, з думкою яких він погоджується (студентів і викладачів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Саме викладач може допомогти студентові в подоланні несприятливого співвідношення самооцінки, оцінки, на  яку він чекає, і тією, яку висловлюють викладачі і студенти. Все це, як правило, призводить до покращення психологічного стану і більш сприятливої позиції особистості в цілому.

Підводячи підсумки, необхідно зазначити, що лише за умов поєднання діяльнісного, системного, комплексного підходів до підготовки майбутнього вчителя в умовах особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу можливо забезпечити формування майбутнього вчителя математики і інформатики на рівні сучасних вимог суспільства і потреб особистості студента та викладача педагогічного вузу. Пропонований компонентно-орієнтований принцип навчання, що задає ідеологію розробки педагогічних програмних засобів – нового інструментарію навчання, здатний не тільки забезпечити реалізацію принципу, але й постійно оновлювати зміст навчальних предметів (за рахунок створення і використання нових компонентів); спроможний істо-тно інтенсифікувати процес пізнання, а також підтримати індивідуальну траєкторію навчання (через можливість надання вчителем для кожного студента або учня того чи іншого набору компонентів).

Традиційно курси аналітичної геометрії, лінійної алгебри і математичного аналізу для студентів математичних спеціальностей педагогічних університетів читаються на І курсі (І та ІІ семестри), хоча існують виключення. Навчання відбувається в достатньо конкретних психолого-педагогічних умовах, зумовлених рівнем математичної культури випускника загальноосвітньої школи, підготовленості його до навчання у вузі та специфікою контингенту першокурсників у педуніверситетах. Усе це  слід ретельно враховувати в організації навчального процесу, у доборі форм і методів роботи.

5

(314-315)

Освіту можна вважати спрямованою на забезпечення інтересів особистості, якщо вона спроможна розв’язати такі завдання: гармонізувати відношення людини з природою шляхом усвідомлення сучасної наукової картини світу; стимулювати інтелектуальний розвиток i збагачення мислення, творчості шляхом засвоєння сучасних методів i засобів наукового пізнання; домогтися успішної соціалізації людини через занурення її у культуру, в тому числі техногенну, а також інформаційно-комунікаційне середовище; навчити людину жити, створити умови для її безперервної освіти в умовах насиченого активного інформаційного середовища; надати можливості для набуття вищої освіти, яка дозволить достатньо швидко переключатися на галузі суміжні з професійною діяльністю.

Вищій педагогічній школі в цьому плані відводиться особлива роль, оскільки саме вона покликана підготувати педагогічні кадри для загальноосвітньої, професійно-технічної та вищої школи на рівні сучасних вимог суспільства. Основна мета полягає у підготовці педагога, здатного забезпечити всебічний розвиток особистості, формування її розумових, фізичних i естетично-вольових здібностей, високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого та культурного потенціалів суспільства.

(4-5)

Освіту можна вважати спрямованою на забезпечення інтересів особистості, якщо вона спроможна вирішити такі завдання:

- гармонізувати відношення людини з природою шляхом усвідомлення сучасної наукової картини світу;

- стимулювати інтелектуальний розвиток i збагачення мислення, творчості шляхом засвоєння сучасних методів i засобів наукового пізнання;

-              домогтися успішної соціалізації людини через занурення її в культуру, в тому числі техногенну i комп'ютеризоване середовище;

-              навчити людину жити, створити умови для її безперервної освіти в умовах насиченого активного інформаційного середовища;

-              надати можливості для набуття широкої базової  вищої освіти,  яка дозволить  достатньо швидко переключатися на суміжні галузі професійної діяльності.

Йдеться про принципово нові виховні цілі, що передбачають досягнення сучасних рівнів освіченості окремої особистості та суспільства в цілому. Вищій педагогічний школі відводиться особлива роль, оскільки саме вона покликана підготувати педагогічні кадри для загальноосвітньої, професійної i вищої школи на рівні сучасних вимог суспільства. Основна мета полягає в підготовці педагога, здатного забезпечити всебічний розвиток особистості, формування її розумових, фізичних i естетичних здібностей, високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого та культурного потенціалів суспільства.

 

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Точка зрения редакции портала ЛІГА.net и Информационного агентства "ЛІГАБізнесІнформ" может не совпадать с точкой зрения авторов блогов и комментариев к ним. Редакция портала не отвечает за достоверность таких материалов, а портал выполняет исключительно роль носителя
Популярные теги
Iryna Berezhna IT PR Prozorro адвокат Адвокат Морозов адвокатура азаров Александр Прогнимак АТО банк банки банкротство бизнес бізнес будущее Украины бюджет БЮТ валюта Васильев ВВП Верховна Рада верховная рада вибори війна влада власть война выборы газ газпром геннадий балашов гонтарева государство гривна Гройсман гроші ГФС демократия деньги депозит депозиты децентралізація доллар Донбас Донбасс доходы ДТП ДФС евроинтеграция евромайдан европа економіка ЕС євромайдан ЄС жизнь ЖКГ жкх закон законодательство законопроект зарплата земля импорт инвестиции инвестиции в экономику Интернет ипотека Ирина Бережная Ігор Ткачук Ірина Бережна кабмин кадры карьера киев Київ Китай Кличко Кодекс законів про працю України конституция конституція Конституція України коррупция корупція кредит кредиты кризис Крим Крым культура курс люстрация люстрація Майдан маркетинг маркетинг юридических услуг МВФ менеджмент налоги налоги украина налоговые споры Налоговый кодекс народ НАТО наука Нафтогаз НБУ НДС недвижимость Николай Гольбин образование Общество Одесса Олександр Горобець оппозиция отмена налогов охрименко Павло Петренко парламент партия регионов ПДВ персонал податки податкові спори политика политики политтехнологии політика Порошенко правительство право право на працю працедавець працівник президент Прогнимак прогноз Программа социально-экономического развития Украины прокуратура психология денег психология успеха публічний аудит путин Путін работа революция режим Януковича рейдерство реклама рекрутинг Реформа реформи реформы Росія россия Руслан Сольвар рынки свобода сепаратизм СМИ соціально-економічні права Строительство студент суд судебная практика судова практика судова реформа судовий захист США таможня тарифи тарифы Тигипко Тимошенко Ткачук трудовий договір трудовий договір. трудові відносини УКБС Украина украина будущее Україна Укрпочта Укрпошта управление уровень жизни людей Уряд финансы экология экономика экономика украины эксперт по миграции экспорт Энергетика юрист Ющенко янукович Яценюк