Фактичні дані чи оціночні судження?

Судові рішення у справах щодо захису права на честь, гідність, ділову репутацію часто мають наступне формулювання: «Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що відомості, які позивач просив суд визнати недостовірними, є оціночними твердженнями, а тому не підлягають спростуванню, у зв'язку з чим суд не знаходить правових підстав для задоволення позову». 

Межа між «фактичними даними» та «оціночними судженнями» є досить умовною. Саме тому суди найчастіше не помічають її та, визначаючи поширену інформацію оціночними судженнями, відмовляють у задоволенні позовів, а отже – не захищають порушені права осіб. 

Керуються вони при цьому, зокрема, наступними правовими нормами. 

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ч. 1); оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивост (ч. 2)і. 

 Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 

 З огляду на положення ст. 60 ЦПК України, позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням. 

Як це довести, адже доказування не може грунтуватися на припущеннях? 

Можливий варіант – експертний висновок! В даному випадку мова йде про лінгвістичну експертизу. Як показує практика, суди, звичайно, критично оцінюють вказані висновки. Проте все-таки зустрічаються випадки, коли висновки лінгвістичної експертизи значно "полегшують" досягнення позитивного результату судового захисту.

Не ставлячи за мету аналіз доказового значення подібних висновків, наведу приклад конкретного судового рішення: Рішення Ленінського суду м. Донецька від 09.07. 2012 року по спарві № 2-о/0532/96/2012 (режим доступу). 

Цитата: «Разом з цим, при здійсненні аналізу характеру поданої в статті інформації, суд повною мірою погоджується з Висновком експертного дослідження, яким було підтверджено, що негативна інформація, що стосується ОСОБА_1, у наведених вище висловленнях виражена в формі тверджень, а не в формі оціночних суджень. (р. 3 Висновку експертного дослідження Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України № 056/53 від 01.06.2012р.), а отже підлягає спростуванню у разі доведення їх неправдивості.» 

Отже, якщо Ви плануєте звернутися за судовим захистом прав, порушених внаслідок поширення по Вас недостовірної інформації, розгляньте можливість отримання висновку лінгвістичної експертизи, яка встановить, що поширена про Вас інформація є не оціночними судженнями, а фактичними твердженнями!