Дарниця отримає повноцінну інклюзивну школу

Корекційна медицина стверджуює, що дітей, повністю нездатних до навчання, не існує. Їх підтримують і в Київраді: незабаром дарницька загальноосвітня школа №289 буде переобладнана з урахуванням потреб дітей з обмеженими можливостями

Батьки дітей із особливими потребами в Україні поставлені перед складним вибором: віддати дитину до інтернату і відірвати від родини або виховувати самотужки, позбавляючи кваліфікованої допомоги. Залишається «вибір без вибору»: резервація або вдома, або у спецзакладі. Між тим в Україні, а зокрема в столиці, фактично не і снує шкіл, де має можливість отримати освіту дитина з особливими потребами. Такі діти та підлітки майже не спілкуються з однолітками, а при досягненні повноліття, зазвичай, їх беруть на роботу фіктивно, задля списування на «працюючого інваліда» зайвих коштів.

Статистика невблаганна: значна частина особливих діток здобуває освіту в спеціальних навчальних закладах інтернатського типу. За кордоном у таких школах перебувають лише три-чотири відсотки дітей із дійсно важкими вадами розвитку. Більшість навчається у звичайних школах, проживаючи з батьками.

Інклюзивність, як суспільна норма

Тим часом у розвинених країнах інваліди не тільки володіють правом, але й мають можливість навчатися в школах разом зі здоровими дітьми. Така форма освіти називається інклюзивною (від англ. «інклуд» – включення). Для спеціальних потреб пристосовано громадський транспорт, будівлі обладнано пандусами, щоб людина на візку могла без проблем потрапити до аптеки, книгарні чи кінотеатру.

Основний принцип інклюзивної освіти полягає у залученні дітей із особливими потребами до процесу навчання в умовах загальноосвітньої школи. В Україні особливо гостро ця проблема окреслилася наприкінці 1990-х років. У той час, з важаючи на досвід західних сусідів, баг ато дітей з особливими потребами прийшли вчитися до загальноосвітніх шкіл. Але наші навчальні заклади виявилися не готовими забезпечити належне навчання та супровід особливим дітям.

У початкових класах адаптація простіша

Треба віддати належне батькам дітей з особливими потребами. Вони першими почали рух за доступність звичайних шкіл та дитячих садків для їхніх дітей. Об'єднуючись у громадські організації та ініціативні групи, вони крок за кроком поширювали інклюзію як систему навчання. Поступово накопичувався досвід, що пізніше став у нагоді фахівцям, які впроваджували інклюзивну освіту.

Лише у 2000-му році в експериментальному режимі інклюзив, як систему навчання та надання спеціальних послуг дітям з особливими потребами, впровадили  за місцем проживання.

Як розповідає Микола Сварник, голова Коаліції захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, батько дитини з особливими потребами, чим раніше такий учень потрапляє до звичайного класу, тим легше йому  призвичаїтись до нових умов.

  У початкових класах адаптація відбувається досить легко – діти у цей період  надзвичайно допитливі та лояльні, у них ще не сформовані стійкі упередження щодо зовнішнього вигляду, вмінь і навичок оточуючих.

– Хтось носить окуляри, у когось на обличчі ластовиння, в іншої – кумедні хвостики, – говорить Сварник. – Певного стандарту немає, і негативно ставитися до особливої дитини не будуть. Потрібно лише, щоб толерантним і добрим було ставлення вчителів, адже діти в цей період копіюють поведінку дорослих.

– Я знаю дівчинку Марійку, яка навчається у звичайній початковій школі. Вона в дуже важкому стані : випаде з візочка – самостійно підвестися не може, – розповідає пан Микола. – Проте в дитячому колективі почувається маленькою принцесою. Я бачив, як вона підганяла свою подружку, яка повинна була швидко дістати їй із портфеля потрібні книжки перед початком заняття. Діти цікавляться її життям, їх інтригує, що дівчинка може їздити на візку.

Стару будівлю повністю переобладнають для особливих потреб

За інформацією Управління праці та соціального захисту населення, сьогодні в Дарницькому районі нараховується 1 292 дитини, які отримують допомогу від держави «за інвалідністю». Близько половини цих діток мають серйозні проблеми зі здоров’ям, які впливають на обмеження доступу до початкової та середньої освіти. На сьогодні район пропонує лише реабілітаційний центр та єдину школу-інтернат. Донедавна інклюзивний формат освіти був далеким для Дарниці.

14 травня депутати Київради підтримали більшістю унікальне для Дарницького району рішення. В контексті внесення змін до загальноміської Програми економічного і соціального розвитку міста на 2015 рік депутати проголосували за ініціативу свого колеги від Дарницького округу №7 Сергія Левади щодо виділення коштів на проектування та реконструкцію спеціалізованої школи для дітей із обмеженими можливостями на базі діючої загальноосвітньої школи №289 на вулиці Славгородській, 14. На цей момент виділено 700 тис. грн із необхідних 14,5 млн грн на проведення перших необхідних кроків із реконструкції. Планується облаштувати пандуси, ліфтові системи, туалетні та гімнастичні кімнати, спортивні майданчики. За проектом, існуючу будівлю та прилеглу територію школи №289 буде повністю реконструйовано з урахуванням потреб особливих дітей.

– На реалізацію проекту потрібна значна сума, але коли 14,5 млн грн розділити на кількість дітей з особливими потребами, які зможуть навчатися у правильно спроектованій та адаптованій загальноосвітній школі, виявиться, що це не дуже істотні витрати задля того, щоб такі діти змогли бути максимально інтегровані в наше суспільство, – переконаний Сергій Левада.

Школа, яка відкрита для всіх, дає можливість всім знати ті проблеми, з якими зіштовхуються діти з особливими фізичними та освітніми потребами. І завдяки таким проектам ми краще розуміємо різноманітність нашого суспільства, а також тих, хто на нашу думку відрізняється від нас, краще розуміємо себе. І коли з'являється необхідність зробити зміни, допомогти – ми робимо це без будь-яких роздумів. Так і має бути.