Захист комерційного найменування. Невже працює?

Розвиток ринкових відносин в України та світі завжди пов’язаний зі створенням конкуренції. За для того, щоб кінцевий споживач міг виділити окрему компанію серед безліч інших, створюються унікальні ідентифікатори, наприклад торговельні марки, «бренд-буки», концепт зовнішньої реклами тощо. Окрема увага також приділяється назві підприємства та його «комерційному найменуванню».

Під комерційним найменуванням прийнято вважати таке найменування, під яким особа діє в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників та яке закріплюється в її установчих документах.

Можливість мати комерційне (фірмове) найменування прямо передбачене законодавством. У ч. 2 ст. 90 ЦКУ, ч. 1 ст. 159 вказано, що юридична особа (суб’єкт господарювання), може мати комерційне (фірмове) найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Громадянин-підприємець при цьому має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я. Захист комерційного найменування гарантується українським законодавством.

У ч. 5 ст. 159 ГКУ вказано, що особа, яка використовує чуже комерційне найменування , на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки, а ч. 1. ст. 229 ККУ навіть передбачає кримінальну відповідальність за незаконне використання фірмового найменування, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі. Неправомірним використанням комерційного найменування згідно ч. 2. ст. 33 ГКУ є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання. Схоже трактування стосовно неправомірного використання фірмового найменування містить також ст. 4 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Безпосередньо право інтелектуальної власності на комерційне найменування або правова охорона, надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Комерційне найменування виникає з моменту його першого використання, що може по факту бути тотожнім з реєстрацією компанії (для юридичних осіб), та не вимагає якоїсь обов’язкової реєстрації, як торговельна марка. Проте згідно ст.ст. 489, 491 ЦКУ, майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування: передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, а припиняються , у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.

Так як комерційне найменування нерідко стає об’єктом посягань конкурентів, українське законодавство містить норми, що стосуються захисту комерційного найменування та відповідну судову практику.

В Оглядовому листі ВГСУ «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності» встановлено, що питання визначення комерційного найменування має вирішуватися судом відповідно до чинного законодавства та на підставі наявних у справі доказів. Такими доказами можуть бути статутні документи, що містять положення про комерційне найменування, договори, бланки, інша технічна та службова документація, рекламні матеріали тощо.

В свою чергу, в Оглядовому Листі Вищого Господарського суду України від «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист права власності на комерційне найменування (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» встановлено, що суд не повинен встановлювати схожість або тотожність комерційних найменувань на власний розсуд: для роз'яснення відповідних питань слід призначати судову експертизу.

Судова практика з комерційних найменувань досить різноманітна, так як даний об’єкт інтелектуальної власності досить складний у розумінні та захисті, внаслідок чого здійснюється різне тлумачення норма права.

Наприклад, у справі № 5004/1003/12 позивач просив зобов'язати відповідача припинити використання комерційного найменування «МОДЕЛПАК» , а також внести та зареєструвати відповідні зміни до статуту щодо цього комерційного найменування. Так як комерційне найменування ТОВ «МОДЕЛЬ ПАК» повністю співпадає з його найменуванням ТзОВ «МОДЕЛЬ ПАК», що призводить до змішування та може ввести в оману кінцевих споживачів. Відповідач в ході розгляду справи зазначав про те, що у своїй господарській діяльності він використовує належне йому найменування ТОВ «МОДЕЛПАК», а комерційного найменування не має, не здійснює під будь-яким комерційним найменуванням будь-якої господарської діяльності. Суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що і сам позивач використовував своє найменування у якості комерційного , оскільки ним безсистемно використовувались різні варіанти словосполучення ТзОВ «МОДЕЛЬ ПАК»: «МОДЕЛЬ ПАК», ТОВ «МОДЕЛЬ ПАК», ТзОВ «МОДЕЛЬ ПАК», «МОДЕЛЬ ПАК» ООО; «МОDEL РАК», що не є характерним для використання найменування юридичної особи у режимі комерційного найменування, якому властивий принцип істинності, постійності та виключності. Як наслідок у позові було відмовлено. На наш погляд, нажаль, «характерне використання» комерційного позначення не досить широко описано та не надано посилань на норми, які б встановлювали таке використання.

За справою № 905/5270/13 позивач звернувся до ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» про спонукання припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ» , яке співпадає з його позначенням ПАТ «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ», а також зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до установчих документів. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач використовує тотожне комерційне найменування (пріоритет на використання та захист якого належить позивачу), що вводить в оману споживачів та завдає шкоди діловій репутації позивача. Відповідні доводи підтверджує експертиза, що комерційне найменування відповідача не є оманливим, але є таким, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги. У статутах як позивача, так і відповідача не міститься інформації стосовно комерційного найменування. Але після перегляду матеріалів справи за рішенням ВГСУ, суд відмов у задоволенні позову, так як безпосередньо комерційне найменування «СВІТЛО ШАХТАРЯ» за позивачем не було зареєстровано та не відображено у документах.

У справі 910/18966/13 позивачем нанесено на упаковку продукту позначення «Творог» , що за рішення АМКУ (відповідач по справі) є порушенням, передбаченого законодавством про недобросовісну конкуренцю", у вигляді поширення інформації, яка вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неповних відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання даних товарів. Позивач з цим рішенням не погодився, в обґрунтування своїх доводів вказав, зокрема, що «Творожна традиція «Творог» - це власна (комерційна/фірмова) назва.  Судом було встановлено, що споживач не може бути введений в оману розміщенням комерційного найменування, яке не є вказівкою на тип і вид продукції з огляду ще й на те, що на упаковці продукту наведено повну інформацію про його склад та загальну назву - продукт сирний кисломолочний. Також судами не було встановлено ознак конкурентних відносин, які могли б привести до негативних наслідків, оскільки Позивач не міг отримати конкурентних переваг через незначну частку продукту на ринку. Також судом встановлено, що комерційна назва не характеризує продукт, його властивості і не пов'язуються зі складом продукту, а підприємство, застосувавши до власної назви харчового продукту словосполучення «Творожна традиція «Творог», тобто вживаючи російське слово «творог», яке не притаманне назві українського продукту, акцентувало увагу споживача на тому, що Продукт не є в повному розумінні сиром; зазначивши слово «творог» російською мовою, воно тим підкреслювало, що це комерційна назва, а не вид продукту, вид же Продукту зазначив українською відповідно до вимог закону – «продукт сирний кисломолочний». На підставі всіх матеріалів та поданих доказів суд встановив, що у діях Позивача відсутні ознаки правопорушень.

А можливе порушення прав ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту», що є позивачем у справі 910/20889/13, ще буди розглядатися судом при новому розгляду за рішенням ВГСУ. Позов подано до ТОВ «Центр промислових засобів індивідуального захисту» про визнання протиправним розповсюдження відповідачем недостовірної інформації про юридичний зв'язок з позивачем, використання його комерційного (фірмового) найменування, зобов’язати відповідача припинити використання комерційного найменування та внести відповідні змін до статуту щоб уникнути змішування з діяльністю позивача. Так як суду потрібно встановити, чи мають позивач та відповідач комерційні (фірмові) найменування, які саме комерційні (фірмові) найменування індивідуалізують підприємницьку діяльність як позивача, так і відповідача, з'ясувати чи функціонують сторони на одному ринку товарів або послуг, чи можуть споживачі змішувати товари, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуги, які ними надаються тощо.

Отже, як видно із наведеної практики, суди вимагають більш формалізувати використання комерційного позначення, наприклад у статутних документах юридичної особи, договорах, рекламі, веб-сайті тощо. Крім того, можливо додатково зареєструвати комерційне найменування, як торговельну марку. А при виникненні спору щодо використання власного комерційного позначення третіми особами, слід ретельно проаналізувати здійсненні порушення та підготувати достатню доказову базу за для уникнення довготривалих судових роглядів.