Програмна продукція з ПДВ чи ні?

Деякі види господарської діяльності не оподатковуються ПДВ, зокрема, у п. 26-1 Перехідних положень ПКУ вказано, що з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції .

До програмної продукції відносяться : результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів, а також криптографічні засоби захисту інформації.

Згідно п. 14.1.185 ПКУ, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; п. 186.3 ПКУ визначає місцем постачання послуг , в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання

За для надання відповідей платникам податків, що пов’язані із оподаткування програмної продукції, Міндоходів України наказом від 07.10.2013 № 536 затвердило відповідну узагальнюючу консультацію. У зазначеній консультації роз’яснено, що згідно з підпунктом пп. 14.1.225 ПКУ — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації тощо для цілей оподаткування визначається як роялті.

Підпунктом 196.1.6 ПКУ в свою чергу передбачено, що виплата роялті у грошовій формі не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

ДФСУ листом № 16425/10/26-15-15-01-09 від 29.10.2015 р. також роз’яснила аспекти оподаткування операцій з постачання програмної продукції і надала відповідь, що якщо згідно з цивільно-правовим договором передбачено надання замовнику права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання постачальником (у тому числі нерезидентом) платежу від замовника як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті, тому така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Окрім цього, якщо технічна підтримка (встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків) програмної продукції, що здійснюється її виробником, є складовою постачання програмної продукції, то операції з постачання програмної продукції, до складу вартості якої входять названі вище послуги також звільняються від оподаткування ПДВ. Однак, якщо зазначені вище послуги не входять до складу вартості програмної продукції та постачаються не її виробниками, то вони оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою. Тобто, якщо розробник сайту надає послуги щодо його тестування й усунення недоліків – вартість таких послуг звільняються від оподаткування ПДВ, але якщо такі послуги надають інші особи стосовно такого сайту, то послуги вже будуть оподатковуватися ПДВ.

Наслідками невірного застосування норм Податкового кодексу, як платниками податків, так і податковими органами, є судові справи, у яких кожна сі сторін прагне довести свою позицію.

Наприклад, у справі № 826/10851/15 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд відмовив платнику податків. Так як між платником податків та третьою особою укладено генеральний ліцензійний і сервісний договір, відповідно до якого така особа надає платнику податків не ексклюзивну, всесвітню ліцензію на використання програмного забезпечення, а також надає послуги по налаштуванню програмного забезпечення та послуги з технічної підтримки програмного забезпечення. Оскільки надані послуги не є складовою поставки програмної продукції, а платником податків не віднесено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми по вищезазначеним послугам, рішення податкового органу щодо сплати податкових зобов’язань та штрафу визнано правомірним.

За справою № 826/19081/15 платник податків мав право на бюджетне відшкодування, але податкова здійснила перевірку та прийняла рішення про завищення суми бюджетного відшкодування внаслідок не нарахування податкових зобов’язань у повному обсязі. Платник податків оскаржив зазначені рішення податкової, доказавши, що податковий кредит був сформований у зв’язку з придбанням основних засобів та отриманням послуг з оренди. А податкова не надала доказів того, що спірний податковий кредит сформовано позивачем за господарськими операціями з постачання програмної продукції, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

У справі № 804/16452/13-а суд вирішив, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо необхідності розподілу позивачем сум податкового кредиту. Ситуація полягала у тому, що між фізичною особою-підприємцем (що є власником комп'ютерної програми) та позивачем було укладено ліцензійний договір, згідно з умовами якого було передано право на використання програмного забезпечення, а також право на розповсюдження програмного твору шляхом його реалізації споживачам без обмежень. Згідно з умовами ліцензійного договору, за передачу прав на використання комп'ютерного твору, його розповсюдження Ліцензіат (Позивач) сплачує Ліцензіару (власнику програмного забезпечення) авторську винагороду у вигляді грошової суми. Ліцензіар, як власник програмного забезпечення, є фізичною особою, тому взагалі не є платником податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України, а авторська винагорода, яка сплачується підприємством їй за використання та постачання третім особам, взагалі не містить будь-якої ставки податку на додану вартість. В умовах договору лише надано право на використання та постачання третім особам комп'ютерної програми, при цьому фізична особа власник програмного забезпечення не с платником податку на додану вартість, а позивач в рамках цієї господарської операції взагалі не сплачував (нараховував) податок на додану вартість, та в свою чергу не включав до податкового кредиту за конкретний період жодних сум. Позивач не придбавав програмний продукт, а отримав право на його використання та реалізацію, тому в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відсутня інформація про взаємовідносини позивача з фізичною особою (власником програмного забезпечення).

Отже, за для уникнення можливих непорозумінь із податковою або мати можливість оскаржити неправомірні рішення, необхідно чітко розуміти, чи звільняються операції від оподаткування ПДВ. За договором та первинною документацією між сторонами повинно бути зрозумілим, які послуги надаються (постачаються), у тому числі чи є технічна підтримка (встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків) програмної продукції її складової або це окремі непов’язані послуги.