Проблемні банки мають визначатися законом, а не НБУ

В умовах значного відтоку вкладів з банківської системи, зниження рівня платіжної дисципліни позичальників, суттєвого зростання офіційного валютного курсу, виведенням з ринку цілої низки банків, а разом з ними і мільярдів гривень коштів бізнесу та населення, банківська система потребує ефективної регуляції, що забезпечить її збереження, а відтак – нормальне функціонування всієї економіки. Рівень капіталізації безпосередньо впливає на  кредитний рейтинг банків, знижує ризики для вкладників, сприяє  збільшенню довіри до банків з боку їх клієнтів.

В такій ситуації державою мають вживатися усі можливі заходи для створення передумов та створення прозорих процедур взаємодії Національного банку України та банків, особливо в ситуації віднесення їх до категорії проблемних. Адже прозорість і зрозумілість правил, які існують у банківському секторі буде позитивним сигналом для приходу іноземних інвесторів на ринок та підвищення положення України у рейтингу DoingBusiness.

Поточне регулювання процедури віднесення банків до категорії проблемних не є комплексним та містить в собі протиріччя, що зокрема веде до скасування судами рішень Національного банку України про віднесення банків до категорії проблемних та їх подальше виведення з ринку. Також за інформацією Національного банку більшість з банків, щодо яких було прийнято рішення про визнання їх проблемними надалі були визнані неплатоспроможними, що є ознакою непродуктивності використання цього механізму в існуючій регуляції. Тому є необхідним внесення відповідних змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині впорядкування процедури і наслідків визнання банків проблемними.

Враховуючи, що визнання банку проблемним з великою ймовірністю веде до наступного визнання його неплатоспроможним (що спричиняє всі негативні наслідки, пов’язані з виведенням банку з ринку через процедуру роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), необхідно обмежити критерії віднесення банків не лише до категорії неплатоспроможних, а й до категорії проблемних, виключно нормами закону, з метою мінімізації впливу суб’єктивних факторів.

Ще одним фактором, що вносить невизначеність в регулювання банківської системи є скасована у 2015 році норма щодо необхідності реєстрації актів Національного банку України у Міністерстві юстиції України. Підсилюючи, з одного боку, незалежність Національного банку України як регулятора, з іншого боку це призвело до звуження досудових методів врегулювання проблемних питань та веде до ризику зловживання правом з боку державного органу. Скасування цієї норми, разом з виведенням більшості актів Національного банку України з під дії законодавства про державне регулювання, позбавляє будь-якої можливості апелювати до самої їх законності та відповідності реаліям, що негативно відображається як на банківському секторі зокрема, так і інвестиційному кліматі в Україні в цілому.

Відповідно вбачається за доцільне наділити Раду Національного банку правом проводити експертизу, за наявності відповідного аргументованого звернення, нормативно-правових актів Національного банку, які є регуляторними відповідно до закону, на їх відповідність вимогам законодавства України.

З цією метою ми з колегами внесли до парламенту законопроект №5304 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності регуляторної діяльності Національного банку України».

Законопроект передбачає надати Раді Національного банку України право проводити експертизу нормативно-правових актів Національного банку, які є регуляторними відповідно до закону, на їх відповідність вимогам законодавства України. Також передбачається обмеження переліку підстав віднесення банків до категорії проблемних вимогами Закону, що має захистити банківський сектор від, іноді, упереджених дій НБУ.

Визначається більш чітка регламентація порядку віднесення банку до категорії проблемних. Від так пропонується, щобпроблемний банк України протягом 10 робочих днів з моменту віднесення його до категорій проблемних зобов’язаний подати до Національного банку України план заходів, щодо приведення своїх діяльності у відповідність з законодавством.

Національний банк України протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого плану заходів зобов’язаний його розглянути та проаналізувати відповідність запропонованих заходів підставам, з яких банк було віднесено до категорії проблемних, та прийняти одне з наступних рішень:

-    погодити план заходів;

-    відхилити план заходів;

-    надати обґрунтовані пропозиції щодо доопрацювання плану заходів.

У разі надання Національним банком України пропозицій щодо доопрацювання плану заходів, проблемний банк зобов’язаний протягом 3 робочих днів подати до Національного банку України допрацьований план заходів, а Національний банк України протягом 3 робочих днів після подачі доопрацьованого плану заходів зобов’язаний прийняти рішення про погодження або відхилення такого плану.

Запровадження пропонованої законопроектом зміни сприятиме підвищенню інституційної спроможності Ради Національного банку України та усунуть елемент суб’єктивності з боку співробітників НБУ при віднесенні банку до категорії проблемних. Також закон сприятиме запровадженню більш чіткої та прозорої процедури взаємодії Національного банку та банку, віднесеного до категорії проблемних.