Відгомін турецьких подій для України

Історично четвертий і в той же час перший невдалий військовий переворот у Туреччині відбувся вже відносно давно (15-16 липня 2016 року), але його наслідки ще довго даватимуть про себе знати. Здавалося б, що ця подія є суто внутрішнім питанням Туреччини, проте вона, тим чи іншим чином, має значення для ряду інших держав, у тому числі й для України.

            До цього часу ведуться суперечки щодо природи перевороту: одні вважають, що він мав виключно військовий характер, інші пов’язують його з діяльністю ісламістів (офіційна позиція турецької влади), треті взагалі розглядають імовірність того, що це була «вистава» влаштована президентом Реджепом Таїпом Ердоганом з метою посилення власного політичного капіталу. У будь-якому разі, слід зважати на те, що після спроби путчу почалися масові арешти та «чистки» кадрів не лише у військах, а й в органах судової влади та системі освіти. Відповідно, можна зробити висновок, що переворот став тим тригером, який прискорив процес відновлення імперських амбіцій Туреччини та окреслив її поступовий відхід від Європи на користь Азії.

            Власне на зовнішньополітичні наслідки путчу було звернено недостатньо уваги, а саме вони є важливими для України. По-перше, після перевороту одразу ж постало питання щодо доцільності членства Туреччини в НАТО. Загалом, варто зазначити, що фактично воно втратило свій сенс ще з часів розпаду СРСР, оскільки зникла потреба у тиску на Закавказзя (конкретно, Азербайджан), яке перестало бути російським. По-друге, що є більш важливим, перспективи членства Туреччини в ЄС стали більш туманними й віддаленими, оскільки переворот та реакція влади на нього засвідчили не лише про наявність проблем у турецькій демократії, а й підкреслили різницю в культурі та цінностях між першою та другим. Тому на фоні цього одразу ж стало помітним поступове примирення Ердогана з російським президентом Путіним.

            Тому українська дипломатія має отримати дивіденди з «фіаско» Туреччини, а саме – посилити зв’язки з ЄС, що, власне й здійснюється (варто згадати поїздку Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана у Брюссель). Також слід зважати на те, що примирення Ердогана та Путіна несе в собі приховану небезпеку для України. Вона полягає в тому, що останні зможуть досягти домовленостей щодо Сирії. Це дозволить російському лідеру зосередити значно більше уваги на сході України. Відповідно, це може поставити під загрозу як і мирний процес загалом, так і всі інші напрацювання та здобутки, які було досягнуто в ході переговорів.