Мінський формат і діючий парламент несумісні

Остання зустріч «нормандської четвірки» в Берліні традиційно не принесла жодних результатів. Глави МЗС чотирьох держав вкотре озвучили свої позиції, які знову виявилися антагоністичними.

Позиція ключового гравця мінського процесу – Росії – передбачає лише комплексне вирішення всіх питань. Тобто Україна має провести на Донбасі вибори, закріпити особливий статус регіону в Конституції, а також забезпечити амністію бойовикам. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров дав чітко зрозуміти, що Москва піде на поступки лише в разі реалізації всіх зазначених кроків, а не лише деяких із них.

Зрозуміло, що всі ці рішення повинна ухвалювати Верховна Рада України. Однак, якщо подивитися на хід голосувань за останній час, стане очевидно, що на ухвалення настільки резонансних в суспільстві рішень годі й сподіватися. Парламент не може прийняти навіть нагальні закони для подальшої співпраці з МВФ, не кажучи вже про більш політизовані акти. До того ж гучний саботаж законодавчих рішень в рамках Мінського процесу є золотою жилою для підвищення партійних рейтингів багатьох опозиційних сил, представлених у Раді. Існування ж таких аргументів чи засобів впливу, які здатні переконати більшість політиків і партій проголосувати за ту ж амністію, можна сміливо виключити.

Відтак висновок простий і очевидний: або Україна мусить офіційно відмовитися від Мінського формату, запропонувавши йому альтернативу, або змінити чинний парламент на більш консолідований в цьому питанні. Існувати разом вони не можуть.