Кабмін і резолюція недовіри

Фракції «Самопоміч» і «Батьківщина» розпочали збір підписів за висловлення недовіри уряду Яценюка. Якщо буде зібрано 150 підписів, то, згідно з Регламентом Верховної Ради, профільний  комітет має прийняти своє рішення, після чого резолюція недовіри буде винесена на голосування у сесійний зал.

Не дивлячись на різку критику Кабміну з боку парламенту, впевненості в тому, що в Раді назбирається 226 голосів за відставку уряду, на сьогодні немає. Наприклад, Сергій Лещенко нарахував у фракції БПП лише 30 нардепів, які готові віддати свої голоси проти Яценюка. При цьому, зрозуміло, що «Народний фронт» також не підтримає резолюцію недовіри. Однак насправді проблема полягає в іншому.

Я вже неодноразово підкреслював, що джерело нинішньої парламентсько-урядової кризи знаходиться не стільки в уряді, скільки в парламенті. Саме суперечність політичних позицій та інтересів, насамперед, всередині коаліції є причиною тієї патової ситуації, в якій сьогодні опинилася країна. Більшість фракцій не хочуть працювати з урядом Яценюка, але це єдине, що їх об’єднує. Натомість фракції не мають спільного бачення щодо того, яким повинен бути новий Кабмін, адже кожна сила має свої амбіції у виконавчій владі. Тому, якщо навіть ініціаторам відставки вдасться назбирати конституційну більшість голосів для вотуму недовіри, то в подальшому отримати таку ж згуртованість для формування нового уряду буде нереально.

Вважаю, що одночасно зі збором підписів за відставку Яценюка, треба заповнювати й інший список – за альтернативного прем’єра і його кабінет. Якщо ці процеси будуть урівноважені, тоді це вихід, якщо ж ні - то свідоме поглиблення протиріч і погіршення ситуації, адже без консенсусу щодо нового складу Кабміну немає сенсу розпускати діючий. Як прийнято говорити в таких випадках, руйнувати – не будувати. Врешті-решт, будьмо відвертими: якщо змінити уряд без парламентських перевиборів неможливо, їх треба проводити, а не без кінця тупцювати на місці у пошуках неіснуючих варіантів розв’язання проблеми.