Євроінтеграційний шлях - це шанс для створення нових робочих місць

Двигуном і основою економічного зростання України мають стати реальні інвестиції, створення робочих місць, розвиток виробництва, експорт!

Неохідність створення робочих місць завжди визнавалась на політичному рівні, особливо під час президентських виборчих перегонів, але які затухали в реальному життя після їх закінчення. Ми знали епоху про створення щорічно міліон робочих місць, але так з цього нічого й не вийшло. Та проблема не пропала, вона з роками стає ще більш актуальнішою, з огляду на те, що відношення працюючого населення до тих, хто на пенсії, складається не на користь працюючих. На сьогодні одна працююча людина, практично приходиться на двох пенсіонерів. І при тому жалюгідному стану виробництва, низькому розміру заробітної плати, зростанню тіньового сектору економіки, тощо відрахувань до пенсійного фонду, з часом, все менше і менше.

В країні значно уповільнились процеси створення нових виробництв, модернізація та реконструкція діючих, практично сповільнилась інвестиційна діяльність. В той час, коли глобальний характер структурної перебудови потребує величезних вкладень в нові галузі і підприємства, в модернізацію та перебудову діючих виробництв, цього не відбувається в рельному житті. Відсутні будь-які механізми створення нових робочих місць. Саме зараз потреба у створені нових робочих місць набуває актуальності, як необхідність збереження трудового потенціалу.

Запозичення МВФ – це запозичення на проїдання, вони не відіграють тої важливої інвестиційної ролі, не приводять до розвитку економіки, не створюють належний клімат для створення нових виробництв, модернизації старих виробництв, створення нових робочих місць.

Необхідно вже сьогодні думати, як кардинально реформувати економіку, її структурно перебудувати так, аби в недалекому майбутньому досягти розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, підтримка їх діяльності мала стати цілеспрямованою державною політикою, спрямованою на пряме й найактивніше стимулювання структурної перебудови економіки, створення інноваційної інфраструктури.

Для цього необхідна буде задіяна ціла програма інвестицій в виробництво. Ми маємо довести участь в виробничих процесах до 40 % малого і середнього бізнесу. В артість робочої сили має складати не менше 50% в собівартості продукції.

Вже сьогодні ми маємо чітко визначити загальну, галузеву і регіональну потреби в робочих місцях, як на поточний період, так і на перспективу, які повинні визначатися на основі демографічних прогнозів і всебічного аналізу даних про чисельність і структуру зайнятих і безробітних, кількості і структурі робочих місць, що є у наявності, на вивченні попиту та пропозиції, виходячи з напрямків і темпів розвитку виробництв, виборі пріоритетних напрямків створення нових робочих місць та інших факторів.

Створення нових робочих місць необхідно концентрувати насамперед в галузях, пов’язаних з виробництвом товарів широкого споживання. Інтенсифікація може відбуватися як за рахунок нових технологій, так і за рахунок міграції робочої сили з підприємств, де створюється менше доданої вартості, до виробництв з більшою доданою вартістю.

Нам вже зараз потрібно мати „Генеральні схеми створення робочих місць” з їх галузевою та регіональною розбивкою, ми маємо чітко знати загальні потреби в робочих місцях, раціональну структуру зайнятості, інші показники, що визначають характер і масштаб проведення роботи зі створення нових робочих місць. Регіональні схеми повинні бути враховані при розробці державних, галузевих і регіональних цільових програм створення робочих місць. На їх реалізацію щорічно в державному бюджеті повинне бути передбачене фінансування.

Потребує перегляду роль Державного фонду зайнятості в створенні нових робочих місць. Програми, що фінансуються за рахунок даного Фонду, в більшості є програмами з підтримки безробітних і не вирішують завдань створення нових робочих місць.

Слід розробити та впровадити систему моніторингу та прогнозування ситуації на ринку праці, зокрема проведення регулярного моніторингу вивільнення робочої сили та розробку його прогнозу; визначення професійно-кваліфікаційної структури перспективної потреби роботодавців в трудових ресурсах.

Необхідно сприяти підвищенню мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, стимулювання створення робочих місць на селі, сприяння безробітним громадянам та членам їх родин щодо переселення до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільської місцевості, із встановленням переліку витрат, що відшкодовуються, та розміру фінансової допомоги родинам, що переїжджають, впровадження розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі – за кордоном, на основі укладення відповідних міждержавних угод)

Необхідно запровадити практику укладання договорів між студентами останніх курсів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів та роботодавцями щодо забезпечення гарантій для випускників з працевлаштування за фахом після одержання освіти.

Багато чого ще треба зробити, аби в майбутньому мати реальну зайнятість населення, але якщо вже сьогодні не думати про це, ми не досягнемо позитивних зрушень в країні.

Адже замість цього, аби реально діяти в цьому напрямку, нам, як головним, пропонується відміна трудових книжок, ініціюється прийняття Трудового кодексу, який не вирішує цих питань, не стимулює людей до праці, не спонукає вивід економіки з «тіні»...

То ж маємо розуміти, що нам необхідно міняти економічний курс держави, бо з нинішним курсом влади нас не врятує, а ні Угода про Асоціацію з ЄС, а ні будь-які інші угоди.

Ми маємо самі створити такі економічні умови, провести такі струтурні перебудови, які б зробили людей заможними, а саму країну міцною, потужною і сильною!