блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
09.05.2018 23:20

Перспективи теми Дня Перемоги для політичної мобілізації українських партій

Петро Олещук Политолог

Політтехнологічний аспект свята 9-го травня для комунікації деяких політичних партій

Тема 9-го травня останнім часом займає в українській політиці особливе місце, сприяючи на даному етапі, швидше, поляризації суспільства. Власне, тому політики використовують День Перемоги для мобілізації власного електорату під тими або іншими гаслами.

Проте цікавий момент полягає у тому, що влада в особі президента, фактично, йде шляхом відмови від претензій на свято. Це виражається, зокрема, у тому, що впроваджується нове свято – «День пам’яті та примирення» 8-го травня, Інститут національної пам’яті пропонує перенести державне свято на цей день. А сам президент в своїх публічних виступах говорить про неможливість святкування військових перемог одночасно з Росією.

Зрозуміло, чому ситуація розвивається саме у цьому напрямку, адже необхідність мобілізації провладними політиками виборців перед початком чергового електорального періоду вимагає від них озвучувати посили, які максимально співпадають з настроями власних виборців. Водночас все це не виключає того факту, що для багатьох українських виборців теми війни та перемоги залишаються важливими і актуальними. В першу чергу через особистісні переживання, адже важко знайти хоча б одну українську сім’ю, яку б не зачепила війна.

Відповідно, якщо є політичний запит, то неодмінно має з’явитися і політична пропозиція. Якщо одні політики займають двозначну позицію щодо історичного минулого, то інші одержують прекрасний шанс вибудувати однозначний імідж для себе, спираючись на історичні оцінки, переживання та емоції суспільних груп. Тож логічно, що все це стає темами для політичних дискусій.

Якщо звернутися до конкретних прикладів, то неважко помітити, що, приміром, політична партія «За життя!» останнім часом взяла на озброєння тему війни та перемоги, тому взяла активну участь у проведенні акцій, приурочених до 9 травня.

По всій Україні керівники регіональних осередків брали активну участь у покладанні квітів з нагоди свята. Партійні ЗМІ повідомляють про проведення численних акцій з нагоди 9 травня (аж до таких оригінальних як «Сплав Перемоги» по річці Тиса на Закарпатті). Все це позиціонується як протидія «мейнстриму» у рамках якого святкування 9-го травня «не вітається».

Парадокс ситуації полягає у тому, що влада, намагаючись мобілізувати власних виборців, насправді сприяє, швидше, мобілізацію виборців Рабиновича і «За Життя!», оскільки вони одержують ледь не монопольне право на репрезентацію в українській політиці таких тем як Велика Вітчизняна війна, Перемога, доля ветеранів та інших моментів, що є значимими для мільйонів виборців. Очевидно, що у цій ситуації, в умовах підігрівання суспільних настроїв даній політичній силі не потрібно і проводити якусь особливу політичну кампанію – досить точкових і виразних акцій, які запам’ятаються виборцю.

Логіка тут насправді проста. Влада хоче відмовитися від святкування Дня Перемоги, однак, через власну двоїсту позицію, не ризикує заявити про це відверто. Однак цього цілком достатньо, аби опозиційні політики використали таку нагоду для формування порядку денного про захист історичної спадщини від спроб ревізії.

Неважко спрогнозувати, як саме буде розвиватися у недалекому майбутньому ситуація із Днем Перемоги 9 травня та іншими пам’ятними датами.

Представники влади робитимуть регулярно заяви про перегляд суспільного сприйняття війни та державної політики пам’яті, у чому, очевидно, свою роль відіграватиме відповідний Інститут. У відповідь те саме «За Життя!» в особі своїх очільників заявлятиме про неможливість історичного ревізіонізму та перегляду результатів війни. Тривати це може досить довго – аж до найближчих виборів, але кожного разу після обміну відповідними заявами у суспільстві посилюватимуться асоціації між даною політичною силою та історичним минулим, перемогою над нацизмом та іншими ціннісно-світоглядними «стовпами» суспільної свідомості для багатьох громадян.

Буде дуже дивно, якщо те ж «За Життя!» не використає цю можливість із максимальною користю та не конвертує все це у солідний електоральний результат на виборах. Благо, на них працює весь офіційний пропагандистський апарат держави. Причому влада фактично агітує за Рабиновича & Co абсолютно безкоштовно.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.