АНАХРОНІЗМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

23.10.2009 12:31

В Україні ще з 1992 року намагаються реформувати кримінально-процесуальне законодавство. Починає свій відлік ця реформа ще з моменту прийняття Верховною Радою України в 1992 році постанови про схвалення "Концепції судово-правової реформи в Україні" та створення того ж року першої робочої групи з напрацювання нового КПК. Загалом в Україні було здійснено 8 спроб підготувати проект КПК. Не так давно, а саме 14 жовтня 2009, Мінюст нарешті представив на громадське обговорення (до 2 листопада 2009) урядовий проект Кримінального процесуального кодексу. (див. http://minjust.gov.ua/0/projectCriminalCodex )
Однак доки проект обговорюється та буде виноситися на затвердження Уряду, а потім для розгляду в парламенті – пройде не один місяць, а то й рік, з огляду на «швидкість» роботи вітчизняної законодавчої влади. Тому всім нам, і юристам і звичайним громадянам, ще довго доведеться жити в державі з відверто застарілим Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, в якому недоліків та протиріч , вже здається, більше аніж норм. Одним з таких суттєвих недоліків є інститут повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, який вже давно викликає і у науковців і у юристів суттєві нарікання.
Відповідно до ст. 246 КПК суддя при попередньому розгляді кримінальної справи, вправі з власної ініціативи повернути її на додаткове розслідування. Відбувається це лише   у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.
   Важливо розуміти, звідки з’явилася ця норма в нинішньому КПК України. Перший радянський Кримінально-процесуальний кодекс 1923 р. не знав інституту повернення судом справи на додаткове розслідування. Цей інститут з'явився в КПК 1927 р. і в подальшому був розвинутий в КПК радянських республік під впливом тоталітарних уявлень про місце і значення суду не як органу правосуддя, а як органу боротьби зі злочинністю.
Більшість європейських країн, які мають досудове слідство, не надолужують недоліки досудового слідства, якщо їх неможливо усунути в судовому засіданні, за рахунок повернення справи на додаткове розслідування. Пов’язано це з концепцією першорядності судового слідства. До речі в КПК Російської Федерації також не має процедури повернення справи на додаткове розслідування. Багато дослідників цього питання в Україні, наприклад той же екс-голова ВСУ В.Маляренко, вважають, що цей процес є серйозною перепоною для доступу громадян до правосуддя і порушує розумні строки його здійснення. З цим важко не погодитися. Адже ВСУ якось приводив таку статистику: половина кримінальних справ поверталась судом на додаткове розслідування після 3-6 місяців судового розгляду, а в окремих кримінальних справах ці строки становили майже 2 роки. Із справ, що повертались судом на додаткове розслідування, повторно направлялися в суд з обвинувальним висновком приблизно 80% і з постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав приблизно 10%.
Слід зазначити, що інститут повернення на додаткове розслідування протирічить принципу презумпції невинуватості. Адже якщо суд перевірив усі надані обвинуваченням докази, вважає, що вони не дають підстав для винесення вироку, то він зобов’язаний виправдати підсудного, а не направляти справу для проведення нових слідчих дій (див. ст. 327 КПК).
Важко також не погодитися з такою тезою, що повертаючи за власною ініціативою справу на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою дізнання чи досудового слідства, суд фактично ініціює продовження слідчої діяльності по обґрунтуванню обвинувачення і виконує не властиву йому функцію обвинувачення. Таким чином вже порушуються конституційні права обвинуваченого.
Крім того, для кожного працівника правоохоронних органів чи практикуючого адвоката відомо, що повернення судом справи на додаткове розслідування — це доволі відомий способів «розхитування» кримінальної справи. Як кажуть в органах слідства та в судах, — «спустити її на гальмах». Це, у свою чергу, є надзвичайно сильним корупційним чинником.
Не слід забувати, що згідно ст. 232 чинного КПК України, генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся. Тут закладена норма про те, що відповідний прокурор сам, збагнувши суть своєї помилки чи помилки прокурора нижчого рівня, має право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд суддею ще не проводився. Ясно, що в багатьох випадках, як свідчить судова практика, прокурор відкликає справу після того, як суддя її вивчить, виявить певні прокурорські «огріхи» і попередить про це прокурора. Єдина різниця між поверненням суддею справи на додаткове розслідування і поверненням справи прокуророві полягає в тому, що в першому випадку суддя зобов'язаний зазначити підстави повернення справи на додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідування, а в другому випадку — нічого цього від судді не вимагається. Таким чином, повернення справи прокуророві — це фактично завуальована форма повернення справи на додаткове розслідування. І тут ми бачимо ще одну корпуційно-загрозливу лакуну чинного КПК України.
    Отже наразі, залишається тільки сподіватися, що в нинішньому урядовому проекті КПК все ж таки не буде внесений такий процесуальний анахронізм, як повернення справи на додаткове розслідування. Адже поки що урядовий проект КПК в частині досудового і судового розгляду , виглядає найбільш адаптованим до норм європейського права, аніж вісім попередніх проектів.

теги: проект Кримынального процесуального кодексу, адвокат, додаткове розслідування, проект КПК, Паламарчук

комментарии: 3

Олег не плохая статья. Впервые после объявления Минюстом общественного обсуждение проекта УПК увидел статья юриста, касающейся этой проблематики. Неужели у нас в державе все только политикой интересуются, даже большинство юристов?

ответить

26.10.2009 21:06 Dmytro

Дуже сумніваюсь, що описану вами норму, все ж таки законодавець виключе з КПК. Адже це так зручно для можновладців! Це ж яке поле діяльності для корупціонерів!

01.11.2009 12:52 законодавець

А судьи кто? (с)

Автор

Рубрики

Архив автора

Кнопки

АНАХРОНІЗМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Комментарии:

Популярные теги

Авторы