Піар окремих політиків шкодить протидії злочинності

Необдумані поспішні рішення законодавчого органу дорого коштують державі та її громадянам. І це пов'язано не тільки з матеріальною шкодою, а й з порушенням основоположних прав громадян. Одним з таких прикладів є славнозвісний «закон Савченко» щодо зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку один день за два. 

Не пройшло і півроку від того, як мною було спрогнозовано негативні наслідки таких змін до законодавства, як тепер міністром внутрішніх справ та прем'єр-міністром України анонсовано необхідність скасування чи зміни цього закону. І це не дивно. Дивно тільки те, чому так пізно почали говорити про свої ж помилки? Адже, спрогнозувати реальну можливу ситуацію  та наслідки застосування «закону Савченко» не складає великих труднощів. Усі аргументи цього були мною викладені в попередніх публікаціях з зазначенням усіх вад законопроекту та неможливості його прийняття в існуючому варіанті.

Проте, прикриваючись політично вмотивованими гаслами необдумане прийняття законів у сфері протидії злочинності на тлі соціально-економічних перетворень, конфлікту на Донбасі, ситуацією з неконтрольованим обігом зброї зумовило те, що ті засуджені, які були випущені з місць позбавлення волі, відчувши присмак свободи та вседозволеності, повторно вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини.

За статистичними даними з 8200 тих, хто був звільнений, 785 вже викриті у скоєнні злочинів, з яких 22 - умисні вбивства, 18 - завдавання тяжких тілесних ушкоджень, 10 - зґвалтування, 405 - крадіжки, 131 - грабежі, 66 - збройні розбої, 39 - шахрайство, 20 - хуліганство та інші злочини. І це тільки ті, яких викрито у вчиненні злочинів. Скільки ще залишилось поза увагою правоохоронців?

Лише в 2016 році ще 34 тисячі ув’язнених підлягають звільненню на підставі закону "Про вдосконалення порядку зарахування судом попереднього ув'язнення в строк покарання".

Якщо в ситуацію не втрутитись зараз, це призведе до росту рівня злочинності в декілька разів. Не даремно, Кабінет міністрів України планує збільшити фінансування саме оперативних підрозділів, оскільки ситуація в державі з протидією злочинності дуже складна.

Знову ж таки, з професійної точки зору в Україні відсутня системна протидія злочинності, адже затвердженої стратегія протидії злочинності на декілька років вперед немає. За умови реалізації стратегії протидії злочинності «закон Савченко» ніколи не був би прийнятий.

Тобто виходить, що правоохоронні органи драконівськими методами борються з корупцією (неможливість застосування умовного строку покарання, покарання, призначеного нижче від найнижчої межі, звільнення від кримінальної відповідальності – це за вчинення ненасильницьких злочинів), але випускаємо усіх без виключення убивць, розбійників, грабіжників, членів організованих злочинних угрупувань. Нехай і надалі вчиняють тяжкі злочини? 

Це вигідно державі? Ні. Це вигідно виключно окремим популістам. 

На цьому етапі окремі спроби керівників правоохоронних органів щодо необхідності виправлення ситуації та зміни «закону Савченко» повинні супроводжуватись не тільки внесенням змін до закону, а зміною осіб, які допустили такий розвиток подій та прийняття цього закону, адже жоден з теперішніх противників закону не виступив з критичними зауваженнями в момент його прийняття. А до застереження науковців та практиків як завжди не дослухалися.