Про обіг сільськогосподарських земель в Україні

А хтось пам’ятає приватизацію за приватизаційні сертифікати, що ваучерами називалися у народі, та які скуповували фарцовщики у Києві перед універсамом Україна на площі Перемоги?

Можливо отой шлях переходу від державної власності до приватної був самим справедливим за увесь час переходу від соціалізму до капіталізму.

Нажаль, за усі роки існування незалежної України будь-яка влада намагалася стати власником якомога більшої кількості державної власності. На сьогоднішній день у державних масштабах держава є власником лише землі та корисних копалень, та і тут є багато питань. Згадаємо хоча б ситуацію із видобутком бурштину чи «чорних» копачів вугілля на Донбасі.

Приватизація 90-х років минулого століття породила олігархат України, який до цього часу є справжнім власником держави. Після того, як в Україні сформувалися сім’ї та групи впливу, та були «приватизовані» державні підприємства настав час перерозподілу власності. При цьому загострилася боротьбі за владу, і для багатьох депутатський мандат став оберегом його бізнесу, свободі та життю. Епоха насильницького захвату 90-х змінилася на епоху рейдерських захватів. Ця епоха теж закінчилася, політичні сили врівноважили усі важелі впливу сильних миру цього.

Так як новітній український маховик отримання грошових капіталів для своїх власників так і не навчився заробляти на виробництві, сервісі, науці, інфраструктурі та не створив конкурентне середовище для свого ж розвитку, його єдиний шлях – поглинання вже існуючих активів. І так вже сталося, що на сьогоднішній день крупним та не розприватизованим лишився актив землі.

Урядовим законопроектом передбачається, що придбати землі може виключно держава, територіальні громади та громадяни України, а обмеження на концентрацію сільгоспземель в одних руках складе 200 га. Дуже цікаво було б дізнатися з яких джерел держава буде фінансувати купівлю земель? Як ми усі знаємо бюджет в Україні дефіцитний. То можливо фінансування буде за рахунок позик від міжнародних донорів? А які державні гарантії надасть держава своїм міжнародним кредиторам? Землю? Три крапки…

А щодо громадян України: мабуть, що навіть фермерам, котрі вимушені брати кредити під 20% річних для сезонних покупок паливно мастильних матеріалів, запчастин до сільськогосподарської техніки, добрив, гербіцидів та задля оборотних засобів купівля земель буде непосильним тягарем. А от чиновники, судді, прокурори які офіційно задекларували мільйони доларів готівкою – майже цільова аудиторія для інвестицій у товар, якого вже не виробляють на планеті Земля.

На звершення хочу зазначити, що справедливий старт ринку землі можливий при умові наявності справедливої влади у країні та чесної, законної та незалежної судової системи. І лакмусовим папірцем цих умов є рівень довіри народу до усіх гілок влади.