НЕдозвільний виконавчий орган

Наприкінці минулого тижня майже не помічненою залишилась одна цікава дата – два роки тому Президент України Петро Порошенко своїм указом призначив мера Києва Віталія Кличка головою Київської міської державної адміністрації (КМДА)

Робота цього, по-своєму унікального, органу влади, в якому працює багато різних людей, доволі добре висвітлюється засобами масової інформації та у соціальних мережах. Але в шаленому потоці новин різного змісту і гатунку рідко знайдеш аналіз специфічної проблематики, яку більшість мешканців і гостей столиці сприймають здебільшого вже як наслідок здійснення або не здійснення наданих йому владних повноважень.

Тому хочу тут дещо глибше описати деякі специфічні особливості здійснення повноважень з видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами виконавчим органом Київської міської ради, яким відповідно до Статті 10-1 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.  

З далекого 2003 року стаття 16 Закону України «Про рекламу» визначає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських  рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Отже надавати дозволи може і має саме КМДА. Але з початку літа минулого року (04.06.2015) вийшло одне-єдине розпорядження яким їх надано аж 344, тобто результатом кропіткої роботи, що її весь цей час демонструють різні представники міської влади які опікуються цим питанням, є видача значно менше ніж одного дозволу на день та й то у річному еквіваленті.

Я мабуть багатьох здивую, але ще однією цікавою особливістю роботи Київської міської державної адміністрації є те, що вона, як дозвільний орган, не тільки майже нікому не видає дозволи на розміщення зовнішньої реклами але й не відмовляє у їх видачі! І далі про це трохи детальніше.

Для початку варто ще раз нагадати значення терміну «дозвільний орган», що викладене у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно якого такі органи – це суб’єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені  відповіднодо закону видавати документи  дозвільного  характеру.  

Але, у затвердженому 22 вересня 2011 року рішенням Київської міської ради №37/6253, а не її виконавчого органу (тобто з порушенням компетенції), та досі діючому Порядку розміщення реклами в місті Києві (далі – Порядок), дозвільним органом було визначено …Головне управління з питань реклами. Хоча сам термін «дозвіл» викладено абсолютно правильно - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами.

Цікаво, що за майже п’ять років дії цього рішення Київради часів Черновецького, яке ще багато в чому суперечить законодавству, назва т.з. “дозвільного органу” декілька разів змінювалась. Зокрема після останньої з таких змін, ухваленої рішенням Київської міської ради минулого скликання від 19 березня №268/1133, ним називають Департамент містобудування та архітектури (ДМА), а розробником відповідного проекту виступав Департамент суспільнихкомунікацій, який до цього сам значився “дозвільним органом”. Але ні те, що з моменту створення у 2012 році той департамент очолює кандидат юридичних наук Марія Петрівна Хонда (тема дисертації якої «Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва»), ні погодження юридичного управління апарату та профільного заступника Голови КМДА, яким на той час був фаховий юрист-міжнародник Рябікін Павло Борисович, не стало запорукою виправлення в ньому такої прикрої помилки.

Хоча Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради свого часу у листі профільній постійній комісії звертало увагу на те, що таке формулювання в Порядку суперечить закону, з розглядом відповідного проекту рішення у Київраді особливих проблем не виникло, адже його особисто супроводжував Андрій Вавриш, який на той час обіймав посаду заступника директора Департаменту містобудування та архітектури і не приховував бажання якмога швидше повністю підпорядкувати йому рекламу. Врешті-решт, після голосування у сесійній залі, під ухваленим документом поставив власний підпис мер Кличко і в день публікації в газеті «Хрещатик» він набув чинності.

Тепер коротко поясню, до чого я тут оце пишу, адже порушенням норм законодавства в нас когось здивувати важко. Справа в тому, що відповідно до Статті 4-1 того ж таки Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то черездесять робочихднів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру  суб'єкт господарюваннямаєправопровадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності (т.з. принцип мовчазної згоди). Там же визначено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять  робочих  днів, якщо інше не встановлено законом (а воно таки не встановлено), і викладено підстави для  відмови у видачі документа  дозвільного характеру, та зазначено, що відмова у видачі за підставами не передбаченими законами, не допускається.

Отже виходить, що навіть якщо “дозвільний орган” під назвою Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) таки направляє заявнику відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами, то він діє з порушенням наданих йому повноважень (які викладено у главі 2 Розділу II Порядку) та відповідними юридичними наслідками, адже рішення про відмову справжній дозвільний орган не приймав і суб’єкт господарювання має всі підстави для застосування принципу мовчазної згоди. Але з огляду на певні специфічні особливості та зміни до законодавства, які набувають чинності на початку наступного року, напишу про це детальніше вже в одній з наступних публікацій.

Безумовно, зовнішня реклама, як важливий і дуже помітний елемент об'єктів т.з. благоустрою, є однією з реально проблемних сфер для столиці. Відповідальні за неї міські чиновники не втомлюються пропонувати до обговорення все нові й нові проекти стратегій, концепцій і правил, кожного разу обіцяючи стурбованій громадськості “навести лад” та зробити місто комфортним і європейським.

Але так само як будувати будинок починають з фундаменту, так і розбудову ефективної системи управління зовнішнім виглядом столиці варто розпочинати з припинення хронічного ігнорування законів та Конституції України посадовими особами міської влади та приведення у відповідність до вимог законодавства регуляторних актів, що регулюють цю непросту сферу. Адже такі невідповідності і дії або бездіяльнсть чиновників не тільки завдають чималих збитків міському бюджету і порушують права підприємців, а й є реальною причиною рекламного хаосу на вулицях та відсутності довіри з боку бізнесу і мешканців міста, які безумовно хочуть щоб наш спільний дім Київ став територією закону, а Київська міська рада та її виконавчий орган (Київська міська державна адміністрація) були спроможні належним чином здійснювати свої повноваження.