Чи відбудеться «Нюрнберг» по-українськи?

Цього дня світ відзначає 70-ту річницю початку Нюрнберзького процесу. Попри закінчення війни та укладання ряду мирних договорів після Другої світової війни, саме цей акт став крапкою у відновленні мирного процесу. Адже боротьба за відстоювання прав людини та основоположних цінностей вимагає не стільки відновлення певного статусу-кво, повернення до миру, а, головним чином, справедливості.

Додаткового символізму ця дата набирає напередодні річниці Революції Гідності. Такої ж справедливості, у межах власної країни, потребує зараз і український народ. Попри демонстративні викриття Генеральної прокуратури, у кращих традиція совка, напередодні пам ’ ятної дати, люди так і не отримали бажаної сатисфакції. Через два роки тривають судові процеси над виконавцями наказів кривавого злочинного режиму, яких встигли піймати, половина сервілістів Януковича відбулася заставою і чекає на вирок спотвореної судової системи, яку вони самі створили, а інші – просто уникли правосуддя за браком доказів. Про авторів тих подій можна і не згадувати.

Окремої уваги заслуговує тема надання активістам Майдану, які тримали оборону, статусу учасників бойових дій. Відповідний закон був ухвалений восени минулого року й покладав на Кабінет Міністрів зобов’язання розробити порядок присвоєння цього статусу, визначити осіб, які його отримають. За рік уряд так і не впорався із цим завданням.

Так само, провальним можна вважати процес люстрації. Більшість чиновників очищення влади так і не зачепило, а деякі з них навіть примудрилися повернути собі свої посади через суд. Напередодні революції, інститутом, який викликав найбільшу довіру була церква, а найбільшу недовіру – суди, прокуратура та міліція. За два роки, єдина структура, яка продемонструвала поступ і отримала позитивний баланс довіри – це поліція. Водночас, цілковите оновлення міліції має знаходитися під пильним наглядом громадянського суспільства. Інші ж державні інститути не змогли зрушити з мертвої точки.

В давньому суспільстві існував єдиний визнаний спосіб відновлення справедливості – таліон. Простіше, принцип «око за око, зуб за зуб». Людина мала право відповісти своєму кривднику, застосувавши проти нього такі ж дії, як він проти неї. Із розвитком права, принцип справедливості-помсти у суспільній свідомості був замінений принципом справедливості-покарання. В руки держави перейшла монополія не лише на насильство, позбавлення волі або смертну кару, але й на відновлення справедливості та захист кожного громадянина.

Процес встановлення винних та притягнення їх до відповідальності має не лише відновити в суспільстві почуття справедливості, без якого неможливе почуття гідності, але й поновити довіру. Як між громадянами та державою (не владою), так і всередині суспільства. Тому що кожен має розуміти, що його життя, воля та цінності будуть захищені. Хіба не за це ми усі боролися?