Для початку, можна звернути увагу на Резолюцію ПАРЄ 2361 (2021) щодо етичних та юридичних аспектів ковід вакцинації. В Резолюції (п. 7.3.) зазначено, що вакцинація не є обов’язковою, ніхто не має піддаватися дискримінації чи політичному, соціальному тиску.
У Дорожній карті з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках (затверджена наказом МОЗ № 3018 від 24.12.2020) визначено, що вакцинація від коронавірусної хвороби в Україні буде
добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
У Цивільному кодексі України (ст. 284) визначено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.
Також, щодо згоди визначено в Законі Україні «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (ст. 39, 43). В цьому законі зазначено, що згода інформованого пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. В свою чергу, медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.
В Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 12) зазначено, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.
Щодо трудового законодавства, то тут можна звернути увагу на статтю 2-1 Кодексу законів про працю України, яку не дуже люблять читати HRи. В цій статті визначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема за станом здоров’я. В Кодексі (ст. 147) також зазначені стягнення за порушення трудової дисципліни: догана та звільнення. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст. 40) через виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи - не захід дисциплінарного стягнення.
Отже, будь яка вакцинація є добровільною і кожному вирішувати чи здійснювати її чи ні, зваживши всі наслідки відмови. В одному можна зробити висновок, що роботодавець не має права змушувати працівника до ковід вакцинації та притягнути до дисциплінарної відповідальності за відмову від її проведення.