Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
23.11.2011 14:39

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз. X,XI, XII

Адвокат

Розділ X
ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКА

Стаття 82. Припинення діяльності страховика

1. Страховик може припинитися в порядку реорганізації або ліквідації.

2. Страховик вважається таким, що припинився, з моменту внесення запису про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. Порядок припинення страховика у процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства визначається відповідним законом у частині, що не суперечить вимогам цього Закону.

Стаття 83. Реорганізація страховика

1. Страховик може проводити реорганізацію в формі злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення з урахуванням особливостей здійснення страхування та в порядку, передбаченому законодавством.

2. Реорганізація в формі злиття та приєднання може відбуватися виключно між страховиками.

3. Реорганізація страховика здійснюється добровільно або в примусовому порядку за рішенням суду.

4. Для проведення реорганізації страховик повинен отримати дозвіл уповноваженого органу. Рішення про надання дозволу на проведення реорганізації страховика приймається уповноваженим органом на підставі заяви страховика та документів, що свідчать про необхідність у реорганізації та її результати для страхувальників. Вичерпний перелік документів, що додається до заяви про надання дозволу на проведення реорганізації, та строки її розгляду визначаються нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

5. Примусова реорганізація страховика проводиться на підставі рішення суду в порядку та на підставах, визначених законодавством. У разі потреби уповноважений орган, має право залучати у межах своєї компетенції своїх представників для участі в проведенні примусової реорганізації страховика.

6. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставою для відмови у виконанні або припиненні виконання зобов’язань страховика за договорами страхування.

Стаття 84. Правонаступництво у разі реорганізації страховика

1. У разі реорганізації страховика здійснюється передача його прав та зобов’язань до страховика — правонаступника в порядку універсального правонаступництва.

2. Оформлення правонаступництва щодо прав та зобов’язань страховика у разі реорганізації здійснюється на підставі передавального акта (роздільного балансу). Передавальний акт (роздільний баланс) повинен погоджуватися з уповноваженим органом.

3. Будь-які зміни, що відбулися у правах та зобов’язаннях страховика після складення передавального акта (роздільного балансу), повинні бути внесені до нього в формі додатка з наступним повідомленням учасників реорганізації. Під час проведення реорганізації страховик повинен утримуватися від дій, що призведуть до суттєвої зміни положень передавального акта (роздільного балансу).

4. Якщо передавальний акт (роздільний баланс) не дає змоги встановити правонаступника за зобов’язаннями страховика, що був реорганізований, новоутворені страховики несуть солідарну відповідальність за даними зобов’язаннями перед третіми особами.

Стаття 85. Ліквідація страховика

1. Страховик може бути ліквідований:

1) з ініціативи власників страховика;

2) з ініціативи уповноваженого органу;

3) в судовому порядку внаслідок процедури банкрутства;

4) в інших випадках, встановлених законом.

При ліквідації платоспроможного страховика вимоги страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.

2. Ліквідація страховика з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про акціонерні товариства, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” з урахуванням особливостей законодавства про страхування та отриманням згоди уповноваженого органу.

3. Страховик, що ліквідується з ініціативи власників, повинен припинити провадження своєї діяльності із страхування і повідомити про це страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів протягом п’яти робочих днів після прийняття такого рішення. Власники страховика затверджують склад ліквідаційної комісії, що проводитиме ліквідацію. Ліквідаційна комісія подає у місячний строк з моменту свого утворення уповноваженому органові на затвердження план ліквідації страховика відповідно до вимог, установлених уповноваженим органом.

4. Ліквідація за поданням уповноваженого органу здійснюється відповідно до законодавства про страхування в судовому порядку в таких випадках:

1) страховик здійснює страхування з порушенням законодавства та не забезпечує своєчасного виконання зобов’язань за договорами страхування;

2) страховик не виконує план його санації або санація страховика не досягла запланованих результатів;

3) загальні збори акціонерів страховика не прийняли рішення про покриття фінансових збитків страховика, що робить неможливим продовження його діяльності на ринку страхування;

4) в інших випадках, передбачених законодавством.

5. Рішення про ліквідацію страховика за поданням уповноваженого органу може бути оскаржене в судовому порядку.

6. Уповноважений орган повинен повідомити Фонд страхових гарантій протягом трьох днів з моменту винесення рішення про ліквідацію страховика.

Стаття 86. Ліквідація страховика в разі його неплатоспроможності 
на підставі рішення суду

1. Якщо страховик не виконує зобов’язання перед страхувальниками протягом трьох місяців, уповноважений орган, страхувальники та кредитори страховика мають право на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство страховика у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Страхувальники та кредитори повинні надіслати уповноваженому органу рекомендованим листом заяву про систематичне порушення страховиком своїх зобов’язань перед ними з документальним підтвердженням таких випадків. Уповноважений орган протягом одного місяця повинен розглянути таку заяву та вжити заходів впливу. Якщо заходи впливу уповноваженого органу не досягли позитивного результату, страхувальники (перестрахувальники) та кредитори страховика мають право звернутися до суду із заявою про визнання страховика банкрутом.

2. У процесі розгляду справи про відновлення платоспроможності страховика або визнання його банкрутом суд повинен врахувати висновки уповноваженого органу щодо доцільності ліквідації страховика. Уповноважений орган подає висновок протягом місяця з дня отримання судового запиту.

Якщо страховик не спроможний виконати протягом шести місяців свої зобов’язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, уповноважений орган зобов’язаний анулювати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації страховика.

 3. Справа про визнання страховика банкрутом за заявою страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів може бути порушена лише після анулювання ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності.

4. Після анулювання ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності санація страховика (перестраховика) не допускається.

5. Суд призначає ліквідатора страховика, кандидатура якого пропонується уповноваженим органом. Ліквідатор страховика повинен інформувати уповноважений орган про хід процедури ліквідації з поданням порядку погашення боргів страховиком.

6. Процедура ліквідації страховика (перестраховика) повинна бути завершена не пізніше ніж протягом року після анулювання ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності.

7. Ліквідація страховика вважається завершеною, а страховик ліквідованим з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Стаття 87. Передача договорів страхування

1. Страховик має право передати виконання прав та зобов’язань за договорами страхування іншому страховику.

2. Передача договорів страхування відбувається у разі припинення діяльності страховика або відкриття процедури банкрутства, або в інших випадках, встановлених законодавством про страхування.

Передача договорів страхування відбувається на підставі договору про передачу договорів страхування, укладеного у письмовій формі та погодженого уповноваженим органом.

3. Уповноважений орган дає згоду на передачу договорів страхування повністю або частково страховику, який має ліцензію на здійснення тих класів страхування, що є об’єктами передачі.

Страховик, до якого здійснюється передача договорів страхування, повинен мати регулятивний капітал та відповідні технічні резерви, достатні для покриття ризиків за договорами страхування, що передаються.

4. Договори перестрахування можуть передаватися лише перестраховикам, страховикам-нерезидентам, що мають право приймати такі ризики, та/або страховикам, що мають ліцензію на здійснення класу страхування, який відповідає договорам перестрахування, що передаються.

5. Передача договорів страхування та/або перестрахування відбувається за згоди страхувальників (перестрахувальників), договори яких передаються.

6. Відомості щодо передачі договорів страхування повинні бути протягом 10 днів з моменту передачі договорів страхування опубліковані в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та на офіційному веб-сайті страховика.

Розділ XI
ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ СТРАХОВИКА

Стаття 88. Відокремлені підрозділи страховика

1. У разі наявності у страховика балансових  відокремлених структурних підрозділів , які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої страховиком ліцензії, такі відокремлені підрозділи можуть провадити страхову діяльність лише після реєстрації в уповноваженому органі шляхом внесення інформації про відокремлені підрозділи до Державного реєстру фінансових установ. До заяви про реєстрацію відокремленого підрозділу страховика уповноваженому органові подаються:

1) копія рішення уповноваженого органу страховика про створення балансового відокремленого  структурного підрозділу;

2) примірник положення про відокремлений підрозділ, який повинен містити інформацію про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, його повне та скорочене найменування, мету створення, функції та порядок ліквідації;

3) перелік класів страхування (або видів ризиків за договорами перестрахування для перестраховиків), ведення яких рішенням уповноваженого органу страховика віднесено до компетенції відокремленого підрозділу, з визначеним або невизначеним строком дії, з обов’язковим зазначенням максимального обсягу страхових зобов’язань за окремим договором страхування, окремими класами страхування і загального обсягу страхових зобов’язань відокремленого підрозділу;

4) інформація про керівника та головного бухгалтера (якщо така посада передбачена штатним розписом) відокремленого підрозділу;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують освіту та стаж роботи керівника та головного бухгалтера;

6) інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами уповноваженого органу;

7) затверджені в установленому порядку правила проведення у відокремленому підрозділі внутрішнього фінансового моніторингу (якщо фінансовий моніторинг у відокремленому підрозділі здійснюється згідно з правилами проведення фінансового моніторингу, які відрізняються від правил страховика);

8) інформація про працівників, які є відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у відокремленому підрозділі страховика, та копії документів про їх призначення;

9) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відокремлений підрозділ страховика.

2. Страховик видає засвідчену копію ліцензії для кожного відокремленого підрозділу страховика.

Засвідчена страховиком копія ліцензії є документом, що підтверджує право відокремленого структурного підрозділу ліцензіата на провадження страхової діяльності на підставі виданої ліцензії.

Балансовий відокремлений підрозділ страховика може мати копії ліцензій лише на ті класи страхування, здійснення яких визначено положенням про відокремлений підрозділ.

Надання фінансових послуг через балансові відокремлені підрозділи страховика, інформація про які не внесена до Державного реєстру фінансових установ України, забороняється.

Процедура реєстрації балансового відокремленого підрозділу страховика визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу та Законодавством України.

Стаття 89. Відокремлені підрозділи страховика за межами України

 1. Страховик повинен повідомити уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділ за межами території України із зазначенням відповідної іноземної держави. Страховик зобов’язаний подавати інформацію про діяльність своїх відокремлених підрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених уповноваженим органом.

Розділ XI I
ОБ’ЄДНАННЯ ТА САМОРЕГУЛІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ СТРАХОВИКІВ

Стаття 90. Об’єднання страховиків

1. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та виконання спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству. Зазначені об’єднання не мають права здійснювати страхування. У передбачених законодавством випадках для реєстрації об’єднання страховиків необхідно отримати дозвіл Антимонопольного комітету України.

2. Об’єднання страховиків діють на підставі статуту і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Об’єднання страховиків повідомляє у десятиденний строк з дня реєстрації про це уповноважений орган.

3. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов’язані утворити Ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що фінансується за рахунок коштів страховиків.

Стаття 91 . Українське Об’єднання Страховиків 

  				  						  						  						  								   						  				  		
  				Українське Об’єднання Страховиків (далі - УОС) є саморегулівною організацією страхового ринку України, що представляє страховиків, філії страховиків-нерезидентів при здійсненні ними страхової діяльності на території України, які є членами УОС відповідно до закону. УОС вирішує проблемні питання страхового ринку України. УОС також здійснює делеговані спеціальним уповноваженим органом у сфері регулювання фінансових послуг повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринку страхових послуг та сертифікації фахівців ринку страхових послуг, а також інших повноважень, закріплених у цьому законі, спрямованих на розвиток страхового ринку України.   		
  				Саморегулівна організація є неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, та своїх установчих документів.   		
  				УОС діє на принципах законності, обов’язкової участі страховиків, рівноправності членів саморегулівної організації, самоврядування, гласності, відповідальності за виконання взятих зобов’язань.   		
  				  						   				  		
  				  						Стаття 92. Завдання Українського Об  						  						єднання Страховиків   				  		
  				  						   				  		
  				Основними завданнями УОС є:  		
  				1) представлення спільних інтересів страхових організацій-учасників УОС у відносинах із Уповноваженим органом, іншими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та захист спільних професійних інтересів членів УОС;   		
  				2) сприяння розвитку страхового ринку, формуванню страхової культури суспільства;  		
  				3) впровадження заходів щодо захисту прав споживачів, а також дотримання етичних норм та правил поведінки членами саморегулівної організації у їх взаєминах зі споживачами і між собою;   		
  				4) створення страхового компенсаційного фонду для гарантування здійснення страхових виплат страхувальникам (застрахованим, вигодонабувачам);   		
  				5) сприяння підвищенню кваліфікації керівників та спеціалістів учасників ринку страхових послуг;   		
  				6) ініціювання та сприяння вдосконаленню нормативно-правової бази із страхової діяльності;  		
  				7) встановлення правил, нормативів та вимог до здійснення страхової діяльності та здійснення контролю за їх дотриманням членами саморегулівної організації в межах повноважень, делегованих Уповноваженим органом;  		
  				8) сприяння мирному вирішенню спорів між членами саморегулівної організації або за участю членів саморегулівної організації;  		

9) узагальнення отриманої від страховиків, філій страховиків-нерезидентів, які здійснюють страхову діяльність на території України, інформації щодо їх діяльності, ведення відповідних баз даних статистичних матеріалів, необхідних для здійснення страхування;

  				  						  						  						  						  						  						  						  						  						  						  						10) співробітництво з вітчизняними і іноземними організаціями у сфері страхування;   				  		
  				  						  						  						11) співробітництво з Уповноваженим органом та іншими органами державної влади з питань страхування;  				  		
  				12) інші, передбачені установчими документами Саморегулівної організації, завдання.  		
  				  						   				  		
  				Стаття 93. Повноваження Саморегулівної організації:  		
  				Саморегулівна організація відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції :  		
  				1) здійснює представлення інтересів страхових компаній;  		
  				2) створює та формує страховий компенсаційний фонд для гарантування здійснення страхових виплат страхувальникам (застрахованим, вигодонабувачам);  		
  				3) надає пропозиції щодо вдосконалення законодавства;   		
  				4) погоджує проекти регуляторних актів, що розробляються Уповноваженим органом;  		
  				5) здійснює делеговані Уповноваженим органом повноваження;  		
  				6) інформує своїх членів стосовно законодавства про страхування  та змін, що вносяться до нього;  		
  				7) встановлює і впроваджує стандарти, вимоги, правила поведінки на ринку страхових послуг та сертифікації фахівців ринку страхових послуг. Правила, стандарти і вимоги підлягають погодженню з Уповноваженим органом. Рівень вимог, викладених у правилах та стандартах Саморегулівної організації повинен бути не нижче рівня вимог, установлених законодавством;  		
  				8) розробляє рекомендації з питань страхування;  		
  				9) бере участь у розробленні та реалізації державної політики у сфері ліцензування страхової діяльності;   		
  				10) забезпечує проведення щорічного форуму для обміну досвідом і знаннями між  учасниками Саморегулівної організації, Уповноваженого органу, закладів науки і освіти у сфері страхування, актуаріїв та інших зацікавлених суб’єктів;  		
  				  						  						  						  						  						11) одержує від суб’єктів страхового ринку, органів державної влади, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них функцій, якщо інше не встановлено законом;  				  		
  				12) може проводити соціологічні дослідження, створювати наукові, інформаційні та навчально-дослідницькі центри;  		
  				  						13) формує та здійснює ведення баз статистичних даних;  						  								  								  						  				  		
  				14) контролює дотримання своїми членами законодавства та прийнятих Саморегулівною організацією правил і вимог;  		
  				15) сприяє реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;  		
  				Саморегулівна організація може виступати засновником засобів масової інформації відповідно до закону.  		
  				Саморегулівна організація може створювати навчальні центри, заклади для підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку керівників та фахівців суб’єктів страхової діяльності.  		
  				Саморегулівна організація ринку страхових послуг може створити Страховий третейський суд для вирішення спорів і примирення професійних учасників страхового ринку, між якими виник спір.  		
  				Саморегулівна організація має право визнавати незаконними у судовому порядку акти органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування і дії (бездіяльність) їх посадових осіб, що порушують їх права і законні інтереси їх членів.    		
  				Саморегулівна організація має право застосовувати санкції до своїх членів за порушення ними встановлених Саморегулівною організацією правил, нормативів та вимог на страховому ринку.  		
  				  						   				  		
  				Стаття 94. Право Саморегулівної організації щодо контролю за діяльністю своїх членів.  		
  				Саморегулівна організація має право контролювати дотримання її членами законодавства та затверджених Саморегулівною організацією правил, нормативів і вимог. Порядок проведення контролю визначається установчими документами Саморегулівної організації.  		
  				У разі порушення членом законодавства та прийнятих Саморегулівною організацією правил, нормативів і вимог Саморегулівної організації можуть застосовуватись заходи впливу. Види заходів впливу та порядок їх застосування визначаються установчими документами Саморегулівної організації.  		
  				У разі неможливості члена саморегулівної організації забезпечити виконання ліцензійних умов Саморегулівна організація має право звернутися до Уповноваженого органу з пропозицією про анулювання ліцензій.  		
  				Страховики мають право оскаржити до суду рішення Саморегулівної організації щодо застосування до нього заходів впливу.  		
  				  						   				  		
  				  						Стаття 95  						. Установчі документи Українського об  						  						єднання страховиків  				  		

Установчі документи Саморегулівної організації затверджується загальними зборами її членів абсолютною більшістю голосів за умови присутності не менше половини членів.

  				Установчі документи УОС повинні містити:  		
  				1) найменування Саморегулівної організації та місце її знаходження;  		
  				2) завдання УОС та форми виконання цих завдань;  		
  				3) обсяг повноважень органів УОС та порядок їхнього обрання;  		
  				4) умови членства та порядок прийому в члени Саморегулівної організації та виходу (виключення) з неї;   		
  				5) права і  обов'язки  членів Саморегулівної організації;   		
  				6) порядок утворення і діяльності керівних  органів Саморегулівної організації та їх повноваження;   		
  				7) джерела формування і порядок використання коштів та іншого майна Саморегулівної організації, порядок звітності, контролю, здійснення іншої діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;   		
  				8) розмір та порядок сплати вступних, членських та цільових внесків;   		
  				9) принципи управління фінансами УОС та правила здійснення підприємницької діяльності;  		
  				10) організаційну структуру Саморегулівної організації;  		
  				11) порядок припинення діяльності Саморегулівної організації і вирішення майнових питань, пов'язаних з її ліквідацією.   		
  				В установчих документах можуть бути передбачені й інші положення щодо особливостей створення і діяльності Саморегулівної організації.   		
  				  						   				  		
  				  						  						  						  						  						  						  						Стаття 96  						.  						 Органи управління та контролю Саморегулівної організації ринку страхових послуг  				  		
  				  						  						  						Органами управління та контролю Саморегулівної організації є:   				  		
  				  						  						  						Загальні збори Саморегулівної організації;   				  		
  				Ревізійна комісія Саморегулівної організації;  		
  				Президія Саморегулівної організації у складі Голови, Заступників Голови та інших членів Президії у кількості, визначеній у Статуті УОС;           		
  				  						  						  						інші визначені Статутом Саморегулівної організації органи.   				  		
  				Голова саморегулівної організації обирається Загальними зборами Саморегулівної організації та може здійснювати функції керівника на громадських засадах.   		
  				  						  						  						Структура, функції, компетенція, порядок формування та роботи органів управління та контролю Саморегулівної організації визначаються її Статутом.  				  		
  				  						   				  		
  				  						Стаття   						97. Фінансове забезпечення діяльності Українського об’єднання страховиків  				  		
  				  						  						  						Фінансування статутної діяльності УОС здійснюється за рахунок:  				  		
  				1) внесків членів Саморегулівної організації (вступні, членські, цільові внески), а також за рахунок пасивних доходів від тимчасово розміщених активів Саморегулівної організації та інших джерел, не заборонених законодавством, у порядку, визначеному установчими документами Саморегулівної організації, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією Саморегулівної організації;   		
  				2) добровільних майнових внесків;  		
  				3) доходів від надання послуг щодо надання інформації, розкриття якої може здійснюватися на платній основі;  		
  				4) доходів від надання освітніх послуг, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, комерційними чи професійними інтересами членів Саморегулівної організації;  		
  				5) доходів від продажу інформаційних матеріалів, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, комерційними чи професійними інтересами членів саморегулівної організації;  		
  				6) доходів, отриманих від розміщення грошових коштів на банківських депозитах;  		
  				7) інших не заборонених законом джерел.   		
  				  						   				  		
  				Розмір вступних внесків встановлюється Уповноваженим органом.  		
  				  						   				  		
  				  						Стаття 98  						. Членство в Українському об  						  						єднанні страховиків  				  		

Членство в УОС є обов'язковим та виникає з моменту початку страховиком, філією страховика-нерезидента страхової діяльності на території України.

Членство в УОС припиняється з моменту проведення голосування з добровільної ліквідації або з моменту набрання чинності рішенням про примусову ліквідацію .

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]