Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз. III, IV,V

Розділ III
ДОГОВОРИ З ПОВ’ЯЗАНИМИ ОСОБАМИ СТРАХОВИКА

Стаття 22 . Договори з пов’язаними особами страховика

1. Страховик вважається таким, що уклав договір з пов’язаною особою, якщо такий договір був укладений між пов’язаною особою страховика та юридичною особою, що контролюється страховиком.

2. До договорів з пов’язаними особами страховика належать такі види договорів:

1) здійснення інвестицій в цінні папери пов’язаної особи;

2) взяття на себе зобов’язань за договором позики (кредиту), наданої третьою стороною пов’язаній особі;

3) взяття під заставу цінних паперів пов’язаної особи.

 Стаття 23 . Дозволені договори з пов’язаними особами страховика

1. Страховик може позичати кошти, придбавати державні облігації України, облігації місцевих позик, товари та послуги за звичайними цінами у пов’язаної особи страховика, а також укладати договори страхування, перестраховувати ризики із зазначеними пов’язаними особами.

 2. Страховик може продати власні активи пов’язаній особі, якщо зазначена особа розраховується за такі активи лише в грошовій формі та їх продаж здійснюється на ринкових умовах за звичайними цінами ринку таких активів.

3. Страховик може надавати пов’язаній особі послуги, які пропонуються необмеженому колу осіб за звичайними цінами.

4. Акції додаткової емісії страховика можуть бути придбані пов’язаною особою страховика, якщо сплата за акції здійснюється у повному обсязі на момент їх розміщення.

5. Страховик може укладати договори з пов’язаними особами, які є керівниками або працівниками страховика, якщо такі договори стосуються заробітної плати, пенсійного забезпечення або іншої винагороди за виконання такими особами функцій керівників або працівників страховика.

Державні органи влади повинні доводити заниження (завищення) звичайної ціни виключно у судовому порядку.

Стаття 24 . Обмеження на договори з пов’язаними особами страховика

1. Договори, передбачені статтею 23 цього Закону, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж договори, укладені з іншими особами.

2. Більш сприятливими умовами вважаються:

1) застосування до пов’язаної особи страховика страхового тарифу, нижчого від того, що зазвичай пропонується третім особам;

2) придбання у пов’язаної особи страховика майна низької якості чи за завищеною ціною;

3) оплата товарів та послуг пов’язаної особи страховика за цінами вищими, ніж звичайні, або обставини, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

3. Договори, укладені страховиком із пов’язаними особами, є недійсними з моменту укладення, якщо такі договори:

1) не визначені в статті 23 цього Закону;

2) укладені на більш сприятливих умовах, ніж договори, укладені з іншими особами.

4. У разі продажу активів пов’язаній особі страховика на суму, що перевищує 1 відсоток регуляторного капіталу, страховик повинен надіслати повідомлення уповноваженому органу протягом п’яти робочих днів після укладення відповідного договору.

5. Уповноважений орган може запроваджувати обмеження щодо суми договору з пов’язаними особами страховика у прийнятих ним нормативно-правових актах.

Розділ I V
ІНВЕСТИЦІЇ СТРАХОВИКА В ІНШІ ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

Стаття 25 . Обмеження інвестицій страховика в інші юридичні особи

1. Загальний розмір інвестицій страховика в будь-яку юридичну особу, в тому числі нерезидента, не може бути більшим:

1) 5 відсотків регулятивного капіталу страховика;

2) 50 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи, у тому числі нерезидента, крім випадків, передбачених частиною першою статті 22 цього Закону.

2. Сукупна пряма або опосередкована участь страховика у капіталі нерезидентів не повинна перевищувати 10 відсотків регулятивного капіталу страховика.

3. Сукупні інвестиції страховика в інші юридичні особи не повинні перевищувати 80 відсотків розміру регулятивного капіталу страховика.

4. Страховику забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, установчими документами якої передбачена повна відповідальність її власників.

Стаття 26 . Обмеження контролю та концентрації інвестицій

1. Страховик не має права прямо або опосередковано здійснювати контроль за юридичною особою, крім випадків, коли така юридична особа, в тому числі нерезидент, займається лише наданням фінансових послуг та/або коли діяльність такої юридичної особи безпосередньо пов’язана із здійсненням видів діяльності, передбачених статтею 4 цього Закону.

Розділ V
ПРОВАДЖЕННЯ СТРАХОВИКАМИ-НЕРЕЗИДЕНТАМИ
СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Стаття 27 . Діяльність страховика-нерезидента

1. Страховик-нерезидент має право провадити страхову діяльність в Україні з урахуванням вимог частини п’ятої статті 3 цього Закону за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). У разі здійснення перестрахування умова щодо членства держави, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, у Світовій організації торгівлі не застосовується;

  				  						2) уповноважений орган із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, підписав меморандум (уклав угоду) з Уповноваженим органом та/або приєднався до Багатостороннього меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці та обміну інформацією Міжнародної асоціації органів страхового нагляду.  				  		

  				  						Зазначена умова не застосовується у разі здійснення  перестрахування;  				  		

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства держави місця реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) страховик-нерезидент має відповідні ліцензії, видані згідно із законодавством держави місця його реєстрації;

5) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

6) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не включена до переліку офшорних зон,   визначеного згідно із законодавством України;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, встановленим уповноваженим органом.

Стаття 2 8 . Діяльність філій страховика-нерезидента

1. Страховик-нерезидент може провадити страхову діяльність на території України через філії, зареєстровані на території України відповідно до законодавства.

Страховик-нерезидент має право на відкриття філії страховика-нерезидента в Україні за умов, визначених статтею 27 цього Закону, та наявності письмового безвідкличного зобов’язання страховика-нерезидента про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникнуть у зв’язку з діяльністю його філії на території України.

2. Діяльність філії страховика-нерезидента провадиться на підставі довіреності та положення про філію страховика-нерезидента, які засвідчуються нотаріально та легалізуються в установленому законодавством порядку. Положення про філію страховика-нерезидента та будь-які зміни до нього повинні бути погоджені з уповноваженим органом.

3. Положення про філію страховика-нерезидента повинне передбачати повноваження філії набувати права та обов’язки від імені страховика-нерезидента, бути позивачем та відповідачем у суді.

4. Положення про філію страховика-нерезидента повинне визначати:

1) організаційну структуру філії;

2) правила заснування регіональних підрозділів та принципи їх представництва;

3) види технічних резервів, що створюються такою філією, та методи їх створення;

4) правила проведення розрахунків з головним офісом філії страховика-нерезидента.

Стаття 29 . Управління філією страховика-нерезидента

1. Філією страховика-нерезидента керує директор, який повинен мати не менше двох заступників.

2. Директор і заступники директора філії страховика-нерезидента повинні відповідати таким вимогам:

1) мати вищу економічну або юридичну освіту;

2) не мати непогашеної судимості за корисливі злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері службової діяльності.

3. Директор філії страховика-нерезидента та не менше ніж один його заступник повинні  мати підтверджений стаж роботи протягом трьох років на керівних посадах у фінансових установах. 

4. Положення про філію страховика-нерезидента повинне передбачати, що директор філії страховика-нерезидента виступає від імені страховика-нерезидента у відносинах, що виникають при здійсненні нагляду за діяльністю філії страховика-нерезидента та застосуванні заходів впливу за порушення законодавства, допущені під час провадження діяльності філією страховика-нерезидента на території України.

5. Філія страховика-нерезидента зобов’язана зберігати усі документи щодо своєї діяльності за місцем знаходження такої філії на території України.

Стаття 30 . Ліцензування філії страховика-нерезидента

1. За заявою відповідного страховика-нерезидента уповноважений орган приймає рішення про видачу ліцензії на провадження страхової (перестрахової) діяльності через філію страховика-нерезидента на території України. Філії страховика-нерезидента видається ліцензія лише на ті класи страхування, які може здійснювати відповідний страховик-нерезидент на території країни реєстрації.

2. У заяві зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження відповідного страховика-нерезидента, а також найменування країни, в якій страховик-нерезидент зареєстрований;

2) місцезнаходження філії страховика-нерезидента;

3) імена та прізвища осіб, що є кандидатами на посади директора та заступників директора філії страховика-нерезидента, актуарія, особи, якій доручено ведення бухгалтерського обліку.

3. До заяви про видачу ліцензії філії страховика-нерезидента додаються:

1) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія рішення уповноваженого органу управління страховика-нерезидента про відкриття філії страховика-нерезидента в Україні;

2) письмова згода на відкриття філії страховика-нерезидента в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни місця реєстрації страховика-нерезидента, якщо відповідно до законодавства такої країни необхідно одержати зазначений дозвіл, або письмове запевнення страховика-нерезидента про відсутність вимог щодо попередньої згоди на відкриття філії страховика-нерезидента в Україні;

3) нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг із торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує державну реєстрацію страховика-нерезидента;

4) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан страховика-нерезидента на кінець останнього повного календарного року, а також фінансовий звіт за останніх три роки діяльності страховика. Якщо зазначений висновок видається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних уповноваженим органом, то такий висновок повинен бути підтверджений вітчизняною аудиторською організацією;

5) копія статуту (установчих документів) страховика-нерезидента;

6) документи, передбачені пунктами 5-8, 16, 18, 19 статті 12 цього Закону;

(бізнес план, стратегію діяльності)

7) положення про філію страховика-нерезидента;

8) довідка уповноваженого контролюючого органу країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, про наявність ліцензії (дозволу) на здійснення страхування, власних коштів та інформації про фінансовий стан страховика-нерезидента;

9) відомості щодо директора, заступників директора філії страховика-нерезидента, актуарія, у тому числі щодо відповідності професійної придатності та ділової репутації зазначених осіб вимогам законодавства, в установленому уповноваженим органом порядку;

10) документи, які підтверджують наявність відповідного рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента;

11) довідка з банківської установи, що підтверджує наявність гарантійного депозиту, передбаченого статтею 35 цього Закону;

12) відомості у формі, в обсягах та порядку, встановлених уповноваженим органом, про взаємовідносини юридичних і фізичних осіб, які дають змогу визначити усіх осіб, що мають істотну участь в юридичній особі, про відносини щодо здійснення ними контролю за такою юридичною особою, стосовно юридичних осіб, які прямо або опосередковано мають істотну участь у страховику, та відносини щодо здійснення ними контролю за зазначеним страховиком з метою ідентифікації кінцевих власників страховика та осіб, що матимуть значний вплив на діяльність страховика;

13) правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

14) копії документів на право провадження страхової діяльності (ліцензія, дозвіл тощо) страховиком-нерезидентом, що видані уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент;

15) інформація про наявність відповідних сертифікатів — у випадках, передбачених цим Законом;

4. Документи, зазначені в пунктах 1—5, 9—12 (крім письмового запевнення страховика-нерезидента) частини третьої цієї статті, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надається Верховною Радою України, і супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

 

Стаття 31 . Призначення керівництва філії страховика-нерезидента

1. Призначення директора та одного із заступників директора філії страховика-нерезидента здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом. крім випадків, коли зазначені особи були погоджені Уповноваженим органом при видачі ліцензії у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону”.

Стаття  32 . Підстави для анулювання ліцензії філії страховика-нерезидента

Підставами для анулювання ліцензії філії страховика-нерезидента є:

1) підстави, зазначені у статті 20 цього Закону;

2) втрата страховиком-нерезидентом в країні його місця реєстрації права на провадження страхової діяльності;

3) ліквідація або оголошення банкрутом страховика-нерезидента в країні його місця реєстрації.

Стаття 33 . Припинення діяльності філії страховика-нерезидента

1. Припинення діяльності будь-якої філії страховика-нерезидента відбувається шляхом ліквідації.

2. Уповноважений орган може прийняти рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента у разі, коли:

1) філія страховика-нерезидента провадить страхову діяльність із порушенням вимог законодавства та/або свого положення;

2) не забезпечується здатність філії страховика-нерезидента виконувати свої зобов’язання;

3) філія страховика-нерезидента не здійснює страхових виплат на території України або здійснює їх несвоєчасно чи у неповному обсязі;

4) щодо відповідного страховика-нерезидента в країні місця його реєстрації відкрито провадження у справі про банкрутство або ліквідацію.

3. У разі прийняття рішення про ліквідацію уповноважений орган призначає ліквідатора.

Стаття 34. Ліквідація філії страховика-нерезидента

1. Ліквідатор подає звіти про перебіг ліквідації раз на три місяці після початку процесу ліквідації. Уповноважений орган може установлювати іншу періодичність подання звітів про перебіг ліквідації, а також надання додаткової інформації.

2. У разі прийняття рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента:

1) така філія страховика-нерезидента не може укладати нові договори страхування;

2) укладені договори страхування не можуть бути пролонговані;

3) страхові суми за укладеними договорами страхування не можуть бути збільшені.

3. У разі припинення філією страховика-нерезидента діяльності на території України або втрати страховиком-нерезидентом права на провадження страхової діяльності в країні місця реєстрації головного офісу такого страховика-нерезидента ліквідатором філії страховика-нерезидента призначається її директор.

Головний офіс іноземного інвестора, головний офіс страховика-нерезидента — це зареєстрований офіс, керівний орган або головне місце провадження підприємницької діяльності в країні місця реєстрації страховика-нерезидента.

4. Директор філії страховика-нерезидента зобов’язаний протягом трьох днів після надходження інформації про настання обставин, зазначених у частині третій цієї статті, повідомити про це уповноважений орган, а також оприлюднити протягом 10 днів з моменту виникнення відповідних обставин оголошення про їх настання в офіційному друкованому виданні уповноваженого органу та на офіційному веб-сайті страховика.

5. Директор філії страховика-нерезидента, який не повідомив уповноважений орган і не зробив повідомлення про настання обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, несе відповідальність усім своїм майном разом з відповідним страховиком-нерезидентом щодо будь-якої шкоди, заподіяної кредиторам.

6. У разі коли коштів, що покривають технічні резерви та регулятивний капітал, не вистачає для покриття всіх зобов’язань філії страховика-нерезидента, непокрита частина зобов’язань задовольняється з дозволу уповноваженого органу, виданого у формі рішення, за рахунок гарантійного депозиту, передбаченого статтею 35 цього Закону.

7. Страховик-нерезидент відповідає за зобов’язаннями своєї філії усім своїм майном.

Стаття 35. Забезпечення платоспроможності філії страховика-нерезидента

1. Вимоги до технічних резервів, гарантійного фонду та регулятивного капіталу страховика-нерезидента застосовуються і до філії страховика-нерезидента.

2. Філія страховика-нерезидента повинна депонувати гарантійний депозит, представлений коштами в національній валюті України, на рахунку банку-резидента, який має ліцензію на проведення операцій на усій території України та не перебуває на момент розміщення такого депозиту в процедурі санації, фінансового оздоровлення чи банкрутства.

3. На момент подання філією страховика-нерезидента заяви про видачу ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності розмір гарантійного депозиту повинен бути не менше встановленого цим Законом відповідного мінімального розміру статутного фонду страховика. Порядок режиму рахунка, на якому обліковується такий депозит, установлюється спільним рішенням Національного банку України та уповноваженого органу. Гарантійний депозит та відсотки повертаються страховику-нерезидентові після задоволення всіх вимог за договорами страхування, укладеними філією страховика-нерезидента на території України.

4. На гарантійний депозит не може бути звернене стягнення. Задоволення вимог за рахунок гарантійного депозиту може здійснюватися лише під час ліквідації філії страховика-нерезидента з дозволу уповноваженого органу.