Чому бідніють українці

В той час, коли народ буквально зубожіє, влада говорить про те, що люди просто не розуміють реформ. Однак спустошення кишень українців підтверджують цифри. У серпні 2012 року середня зарплата в Україні становила 3,07 тисячі гривень, що на 78 гривень (або на 2,5%) менше, ніж у липні. Такі офіційні дані Держкомстату.

У загальносвітовому контексті Україна не те, що займає не найкраще місце , а вже подає SOS . За даними Міжнародної організації праці в рейтингу з 72 країн наша держава опинилась на 56-му місці. Це гірше, ніж результат Росії - 37 місце, Польщі - 31, Білорусі - 46, Румунії - 47. Навіть такі африканські країни як Ботствана або Мавританія, і ті дали фору «покращувачам» і зайняли 44 і 50 місця.

Бідніші за українців лише жителі Індії, Казахстану, Індонезії та більшість мешканців африканського континенту. Динаміка добробуту не надає оптимізму. За такого сценарі я Україна ризикує стати країною третього світу ,  причому вже в найближчій перспективі. Корупція і неефективний державний менеджмент - ось основні причини наближення країни за рівнем багатства до африканських країн. Є й суто економічні причини. В Україні продуктивність праці майже у 10 разів менше європейської. А по енергоємності наш ВВП найбільший на континенті.

Сьогодні вже немає жодних ілюзій, що при нинішньому режимі влади життя українців погіршилось. Якщо порівняти показники рівня життя при президентах Вікторі Ющенку та Віктор і Януковичу, то результати будуть не на користь нинішн ій ситуації. Так, середній рівень заробітної плати після приходу до влади Віктора Ющенка зріс більш, ніж у п'ять разів - з 194 гривень у 2004 році, до 1040 в 2010-му. Це 100% на рік, а в 2011-2012 роках зростання середньої зарплати становив усього 10-12% щорічно . Мінімальна заробітна плата також зростала більшими темпами - 80% на рік в період 2004-2010 років, а протягом 2011-2012   - підросла всього на 22%. Прожитковий мінімум з 2004 року зростав на 50%   щорічно - з 362 гривень у 2004 році  до 875 гривень у 2010 році. За нової влади прожитковий мінімум ледь піднявся на 10% за два роки.

З причин, які стримують зростання добробуту українського народу, я б и назвав наступні. Бідність українців пояснюється небажанням багатьох політиків жити за світовими законами. Сьогодні фундаментом розвитку світової економіки є ринкові відносини - хто виробляє товар, хто його виробляє краще і дешевше , той і диктує умови ринку. Тому першочергове завдання - це розвиток промислового виробництва в Україні, захист власних ринків ефективними адміністративними методами, впровадження нових технологій виробництва. Друге - це ефективне витрачання енергетичних ресурсів, оскільки сьогодні витрати енергії, наприклад, в металургії, в Україні в 3-5 разів вище, ніж в європейських розвинених країнах. Третє - це створити умови для розвитку малого і середнього бізнесу і формування середнього класу. У тій же Європі частка малих підприємств становить до 60% ВВП, а в Україні цей показник вкрай малий - всього 14%.

В Україні є закони, але на практиці вони не працюють. Вже кілька років уряд не виконує базові закони щодо фінансування виплат інвалідам, ветеранам, "афганцям", чорнобильцям. Запропоноване підвищення - профанація. Рахункова палата ще кілька років тому говорила про те, що фактичний прожитковий мінімум мусить бути близько 2 тис. гривень. А у нас мінімальна заробітна плата - 1118.

Економічне становище відбивається і на демографічній ситуації. За різними даними від 3 до 6 млн. українців - трудові мігранти. Причому 2/3 з них не планують повертатися в Україну.

Ситуацію можуть змінити парламентські вибори, якщо, усвідомлюючи, які на нас чекають перспективи, українці дійдуть до виборчих дільниць та вирішать свою долю, майбутнє своїх дітей та онуків, які навряд чи подякують батькам за життя у країні з іміджем аутсайдера.