Московське сміття на київській сцені

 
Іншими словами, у вельми незугарному за зовнішнім виглядом приміщенні утворилося нове злюче кубло рашоокупаційного пристанища різного українофобства. Особливо ж у світлі останніх кривавих подій на Східному Донбасі та в анексованому Кремлем Криму. Вельми прикметно все це, зважаючи на те, що новий заклад мистецької культури є надбанням обридлого всім бізнесу глави держави, який забороняється Конституцією України. 

 
  Робиться це, напевне, для того, аби не було скучно, особливо ж тим, хто активно зай мається очищенням древнього Києва від москомовного непотребства. Що з’явилася, заявила про себе спілка громадян «Рідномовний Київ». 

 
Ось, скажіть, будь ласка, кому ж бо можуть бути з українців нині цікаві проблеми М. Горького, порушені в його давнешній, ще Лєніним високо оціненій п’єсі «На дні», чим, власне, стартує сезон у цьому ординському кишлі, коли не далі, як за стінами театру прозябає повсюдне наше соціальне дно, з більш пекучішими проблемами? А як реагувати на те, що на 15 жовтня ц.р., до прикладу, заплановано показати спектакль за сценарієм російського, як він себе величає, письменника Бориса Акуніна, насправді грузина за походженням Григорія Чхартішвілі - «Дзеркало Сен-Жермена». До речі, автора, якому через його проПутінську, проКремлівську, антиУкраїнську позицію заборонено в’їзд до України. Нафіга комусь потрібне тут якесь його «Дзеркало Сен-Жермена», якщо він чистокровний українофоб? 

 
Виходить, що Акуніну фізично, тілесно кордон наш не можна пересікати, а ось його ідеї, думки, лозунги і заклики розповсюджувати можна зі сцени. Повна дурня, чи не так? Чому на подібне не реагують «некозли» з Мінкульту, Київської міськдержадміністрації? 

 
Розігрується це, безперечно, у піку українцям. Аби збурити хвилю невдоволення, відволікти увагу від примаскованої здачі інтересів держави в Донбасі та Криму, які відбулися минулого тижня. 

 
Ні, пропустити це не можна. Тому оголошується конкурс на варіант (проект) блокування роботи антиукраїнського кубла рашизму. Маємо добитися того, щоб горькі й акуніни зі своїми ординськими п’єсами раз і назавжди зійшли з української сцени.
 
P.S.
Варто було мені подібні ідеї озвучити у стрічці Фейсбуку, як знайшлися штатні «захисники» москофільства на столичній сцені. Пара жіночок стали розпікати мене в тому, що я, мовляв, неправий стосовно творчості Бор. Акуніна. Він начебто великий рос. літератор, і очікувана особа в місті над Дніпром. 

 
Панянкам довелося пояснити, що Григорій Чхартішвілі помимо всього іншого написав, ще й власну "Историю  государства русского", де головним героєм є такий же ідіот, як людиножер Путлєр, і твір цього пана  насправді є не чим іншим, як збірником ідеологічних доктрин зі збирання російської імперії та розширення кордонів Московії, до складу якої входить і міфічна "Малоросія". Це глибоко ворожий щодо України й українців твір. Ось тому, на моє переконання, СБУ правильно зробила, що заборонила автору такої книги ступати на нашу землю.
  Хочу сказати, що насправді Борис Акунін, як показує названий вище твір, є переконаний українофоб. Не зважаючи на його окремі цілком нейтральні щодо нас твори... А ще Акунін постійно пише, що України як держави немає. Цим підтримує версію відморозка Путіна. 

 
  Невже це вам цікаво у нього читати, пані й панове? Гадаю, що нічому акунінському в Києві не місце. В тому числі й п`єсі в шоколодній фортеці на Подолі... 

 
А ось щодо Б. Акуніна думає професіонал театру, народний артист України з Одеси Богдан Чуфус. Ці рядки він написав у коментарі до моєї публікації до подій на Подолі у Фейсбуці: 

 
«Навіть якщо на хвилинку абстрагуватись від антиукраїнських поглядів і висловлювань Б. Акуніна, то візьміть і прочитайте його книги. Це суцільне перебалакування того, що до нього сотні разів написано. Я спеціально купив і прочитав кілька його книг, - це ж абсол ютна підробка, загорнута в таку собі авантюрну обгортку. Ми краще б повернулися до своєї РІДНОЇ і БАГАТЮЩОЇ  ДРАМАТУРГІЇ, але ж наші нездарні і невігласи-режисери НЕ ЗНАЮТЬ НІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ, НІ ДРАМАТУРГІЇ. Звідси і чуже сміття на сцені! А щодо вищесказаного, то виходить щось злочинно-дивне: автор персона нон-грата а його твори продаються і  п’єси ставляться. То ж це: абсурд чи витівки 5-ї колони?»