Вічно юний і мудрий Олег Ольжич

              Нині, друзі, аби ви знали, великий день   у борців за створення потужної власної нації: 110 років тому, у Житомирі, народився Олег Олександрович Кандиба – знаменитий науковець, патріот, поет Олег Ольжич. Син Олександра Олеся. 

         Прожив він лише 36 літ, бо по-звірячому був закатований фашистами у концтаборі, а залишив по собі слід планетарної людини. Бо вже в 23-и став наймолодшим доктором археології, хоча з малолітства чудово малював і виявляв здібності до музики. Тема докторської - «Неолітична розписна кераміка Галичини». Його праці в цій царині й по нині вражають науку чіткістю й довершеністю гіпотез, доказовістю своєї практичної бази. 

Світ отримав, як іноді поза очі називали його, «ходячу енциклопедію» в галузі знань, над якими вдало опікувався. Самотужки оволодів цілим рядом різних мов. Наукові статті друкував практично у більшості європейських держав, готуючи їх в оригіналі. Його запрошують читати лекції в Гарвардському університеті. Але життя нації Ольжича виявилося у небезпеці, і патріот-українець, стає борцем за щастя свого народу. Не рядовим. Життя одразу вивищує його над іншими. Олег Ольжич права рука знаменитого Євгена Коновальця, він один із перших лідерів ОУН – керівник культурної реферантури. Він стає ідеологом і філософом в обґрунтуванні ролі героїчної свідомості в національно-визвольній боротьбі українців за свою незалежність і самостійність. Він і по нині за вчителя для нас усіх! 

Ольжич унікальний поет. Його вірші не про квіточки і колір очей гарненьких дівчат, не порожній набір сентименталізму, він пише про людські почуття, котрі здатні виховати в українцях волю і честь, цілісну натуру і залізний характер. Те, що визначає кредо патріотів-націоналістів. У його поезії мудрість віків, позаяк саме так мислять археологи. Почитайте лишень один з кращих творів Ольжича – «Був же вік золотий». Тут історичне мислення проглядає з кожного рядка вірша, яскраво вирізняє тонку і чутливу інтуїцію автора. 

Ольжич поет, який вимагає і від читача бути інтелектуалом, бо його творчість, це поезія високої культури. Людина без ерудиції, знань історії, філософії, мистецтва пролетить над його віршами, як «фанера над Парижем». В його віршах зашифрована глибинна мудрість століть, яку він розгадав як науковець. 

Мати такого мудрого, красивого сина, яким пишався батько – Олександр Олесь, було високим щастям. І коли Олега не стало, зупинилося й серце батька. Так уже влаштоване людське життя. 

Щастя наше в тому, що Олег Ольжич жив і творив, показав нам усім, як потрібно любити свій народ, свою націю, боротися за її щастя. 

Слава Україні!