Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
29.12.2016 10:39

Затулила пані сонце кубовою спідницею

З приводу однієї баламутної публікації проти того, щоб українці спілкувалися рідномовно.

ЯК УПАВ З КОНЯ «ПОСЛЄДНІЙ РУЗЬКИЙ» В УКРАЇНІ 

Тут на одному з Інтернет ресурсів вельми «солодкоязика» баришня створила і тиснула  плач Ярославни з приводу наступу в Україні на «вєлікій і могучій». Називаючи боротьбу українців у своїй Богом даній державі за утвердження рідномовності в нашому краї не інакше, як «ОЗВЄРЄНІЄМ РАДІКАЛОВ».  Ще це фанабериться автором під лозунгом «АГРЄСІВНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ» (АН). Як вона стверджує, цей дрімучий начебто АН пропагує «МАРГІНАЛЬНАЯ ЧАСТЬ НАСЄЛЕНІЯ…» 
  
Отож, за твердженням цієї діячки, яка все частіше застряглим поросям у плоті верещить у пресі, претендуючи на роль голосистої трубачки войовничого рашо-психопатріотизму в рузьких кокошнику і сарафані, називаючи українців «МАРГІНАЛАМИ».  Щоб було все зрозуміло, підкреслю: маргінали – це нижчий прошарок населення, який кочує на межі, чи на кордоні з домінантною групою суспільства в Україні, яку ж, зрозуміло, за її переконанням складає рашомовний експансіоністський кагалат. Так вони «імперці» завжди вважали. І ця позиція, як видно, не змінюється… 
  
Що ж стосується того, кого автор вважає домінантним людом в Україні, то треба, напевне, виходи з того, що нашу державу вона називає "колоніальною". 

Тобто, українці – маргінали, другий сорт. Росіяни – старші брати. Все за старою, комуністичною схемою. 

Іншими словами, за висловом цієї пані (ах, госпожі), українці, ті, хто нарешті хоче мешкати в рідній Україні у середовищі рідної мови, культури є другорядним, нищим прошарком суспільства. Сміття.  Недолюди. Особи, які не можуть, не вміють побудувати свою державу.  Вони повсякчас знаходяться в процесі соціального падіння, в невисокому й заздалегідь програшному соціальному статусі. Саме цими словами поясняється поняття маргіналізації в академічному визначенні переконання, чим охрестила, власне, всіх нас українців автор даної публікації. В тому, що тут усе гаразд з розумінням глибини образливості, принизливості вжитих термінів глашатайкою кривавого «рузького міра» не може бути й сумнівів: сказала все чітко і недвозначно, як саме хотіла, б’ючи не в брову, а в саме око. З стовідсотковою кривдою у відношенні до українців. Позаяк автор позиціонує себе, як кандидат наук, культоролог. Не двірник же, не публічний початківець таке стверджує, підкреслю, а, сказати б, професіонал з вищого суспільного прошарку. 
  
Тепер зверну увагу на те, як веде дискусію прима з «п’ятої колони». Автор скандальної публікації «Последний русский» (до речі, хто він, з статті цього не зрозуміти, та й чи давно їхній туповатий, бо й мови не вивчив, божок Ніколай Азіров на запитання московітського ГРТ, скільки росіян мешкає в Україні, бадьоро відповідав, що 20 мільйонів, куди ж вони поділися так швидко?), щоб вибити ґрунт з-під ніг опонентів, які б хотіли їй, мабуть, заперечити на недостойні і прикрі звинувачення щодо того, аби в державі Україна панувала українська мова, лунали на телебаченні, радіо рідномовні пісні, вона з перших речень закликає: мовляв, українцям, при захисті своєї позиції в дискусії «можно налівать кровью глаза», але не варто чіплятися за Голодомор і Валуєвський указ…  Ці наші з вами «воплі», пані й панове, як я зрозумів з публікації, автор вважає застарілими. 

Це все одно, якби сказати, що давайте поговоримо про гібридну війну Кремля проти України, не згадуючи про анексію Криму і захоплення українського Донбасу, де загинуло вже понад десять тисяч українців! Цікава аргументація «рузького міра». 
  
А ось прохання прибрати «рузькіє рібкі» зі стін Національної спеціалізованій дитячої лікарні Києва, замінивши підписи малюнків з окупаційної на зрозумілу, людську мову, це, бачите «наглость срівать культурниє проєкти», напевне ж, і дискредитація російської меншини. А що робити, як ставитись до тих, хто і нині з представників «рузького міра» в стилі радянсько-сталінських часів досліджує дії УПА для свої кандидатських дисертацій на підставі донесень Берії і Сєрову про «успішні операції підрозділів НКВС», котрі криваво очорнюючи український національно-визвольний рух, вирізали сотнями українців наших Західних областей, переодягнувшись в однострої вояків-повстанців? Нехай, за ким плаче автор публікації, їдуть атестуватися вченими степенями з даної тематики в Московію. Там якраз нині масово відкривають пам’ятники вашому генералісимусу людиножеру Сталіну. Якраз у тему піде в них життя. Дякувати треба за наше розуміння менталітету невиправних рашівців… 
  
Авторка в своєму публічному плачу по своїй бандитській раші, яку люб’язно називає Великим слоном, стільки нагорнула в одну нечистотну купу, що не кожен збагне чого вона насправді хоче. Бо тут є і згадки про непослідовного словенського філософа Жижека (і до чого він тут? Ага, щоб знали, що вона й таке знає!), і про персонального свого сантехніка, і про буцімто якесь спалення прапора Євросоюзу (де й коли подібне відбувалося? Мабуть, серед їхніх – на антимайдані). Докір українцям, що не пустили ріку сліз по недольоту ансамблю пісні й танцю, які готувалися потанцювати на руїнах Алеппо. І повідомлення про те, що начебто в Єрусалимському музеї Холокосту висять «подробнєйшіє історії о члєнах ОУН-УПА как врагах єврейского народа». Бував у цьому музеї, подібного чомусь не зустрічав. Як мені видається, це щось з репертуару злісного українофоба Колісниченка, котрий кілька років тому створив виставку «фотодокументів» буцімто українські патріоти вирізали євреїв на Волині. Хоча ні єдиного подібного факту насправді не було зареєстровано. Справтесь  про це бодай у професора Володимира Сергійчука, який серйозно займається цією тематикою.   
  
Одне слово, під претензійним заголовком - купа різних небелиць, з претензією на високу вченість автора. Вивершена, як мені здається, з однією неблагочестивою метою, щоб у кожному абзаці обізвати українців маргіналами, себто недорозвиненою нацією. Щоб створити образ мовбито затиску руських і їхнього «язика» в Україні. 
  
Я, щоправда, дуже дивуюся, що такий, з дозволу сказати. культуролог, з явно дикими, некультивованими підходами до оцінки подій в Україні, з явною травмою розумово-понятійного апарату стосовно щирого бажання громадян України українізувати нарешті рідне своє суспільство, до чого століттями недопускали нас, то польські пани, то пришелепуваті товаріщі комуністи з центром у Москві, може робити в державному виші. Чого може навчити студентів подібний кандидат педагогічних наук, який на усі боки жовчно бризкає слиною ненависті на все українське? Тут, як мені видається, ще треба подумати хто насправді маргінал…   
  
Оригінал статті, яка обговорюється, знаходиться тут - http://blog.liga.net/user/ebilchenko/article/25461.aspx
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]