Кому служать "вожді" опозиції?

Така біда, таке невимовне горе скувало державу. Пішли в інші світи,захищаючи майбутнє України десятки і десятки здебільшого молодих та красивих людей.Їм би ще жити і жити. А цей політичний мотлох, усякі нардепики, політичніперекинчики-проститутки, ніби дідьки на веселі відьом і далі водять хороводи наПечерському пагорбі поблизу Маріїнського парку. Маю на увазі «героїну» нашуверховну зраду.

Ось подивився нині, 21 лютого, трансляцію ранкового засідання парламенту, зрозумів, що не тільки В. Янукович і його кривава камарилья винні в тому, що злочинцівтопили Україну в крові. А й такі бездарні «лідери» (від нині пишу щодо них цевизначення лише в лапках), як А. Яценюк, В. Кличко, О. Тягнибок. Це ж ниминабрана, сформована така безлика мосовка ще одного сонму кнопкодавів усесійному залі.

Уявляєте, об 11-ій 21.02.2014 р. А. Яценюк виходить на трибуну Верховної Ради України і заявляє. Давайте, мовляв, на годину зробимо перерву в своєму засіданні, і ось тут таки, у сесійному залі, напишемо проект закону про поверненнядо Конституції 2004 року.

Яке безумство, яка безпардонність і безвідповідальність! Опозиція має всвоїх рядах 169 народних депутатів! По суті, батальйон найбільшвисокооплачуваних ледарів і нероб. І вони ще до цих пір не мають проекту такогозакону. Хоча плещуть про це язиками вже три місяці поспіль. Відтак, приходятьна роботу в парламентський зал як на видовище, наче в цирк – показати своїнаряди, вирішити власні потреби, погомоніти.

Та їх, погодьтесь, давно вже мало бути напрацьованих сто таких проектів,готових на всі випадки домовленостей для остаточного уточнення, якби їх автори турбувалися, жили проблемами народу, держави. Тим паче, що в кожного з цих, такзваних, «слуг народу» аж по чотири помічники-консультанти. До речі, державних службовців, за статусом - співробітників апарату Верховної Ради з усіма привілеями, зарплатами з казни.

Дивно, незрозуміло, немислимо, що коли проурядові сили масово вбивалилюдей у самому центрі столиці, на очах усього світу, їм усім якийсь недорікуватий дід В. Рибак із свого крісла-амвонусказав, що парламент працювати не буде, ні в четвер, ні в п’ятницю (себто,20-21 лютого), і вся ця, даруйте за відвертість в оціночному моєму суджені, отара, понуривши голови слухняно розійшлася. В основному по своїх апартаментах, сіла перед телевізори, захопилася спостерігати немовби бойовик те, як снайперина полюванні відстрілюють героїв Майдану буцімто ворон. Хоча насправді б ці всілюди мали б волати до всього світу, маючи, між іншим, статус державних, політичних діячів, а дехто з них навіть співпрацюючи в Європарламенті, повинні бути кричати до дипломатичних місій зарубіжних країн, євроструктур, закликатидо негайного припинення страшного братовбивства. Еге ж, як води набрали дорота. Всі без винятку. Як щурі сховалися по норах.

Хіба це не зрада інтересів народу, Майдану, коли маючи в своїх рядах такувеличезну силу – 169 народних депутатів, опозиція уподобалася дорибаків-єфремових, які мовчазно схвалювали бійню «орлів захарченка», чи чиївони там є насправді… Очікували, чия, мовляв, візьме.

Я більше будь-кого іншого знаю справжню ціну нардепу Олегу Ляшку, оскільки мине мало з ним стикалися ще за часів активної журналістської діяльності. Але маювіддати йому належне. Саме він у четвер, 20-го, коли над Майданом літаки куліснайперів, із невгамовної  сценинеодноразово просто таки кричав у мікрофон: «Чому не працює Верховна Рада!? Цезрада! Всі народні депутати на засідання парламенту на 15 годину!»

Із найкращого боку проявила себе і група інших незалежних народних депутатів, зокрема, і голова парламентського комітету В. Литвин, якіприлучилися до справи негайного запуску роботи Верховної Ради.

А де ж були ці так звані опозиційні «вожді- командири»?

Усе протирають штани на таємних переговорах, то з Рибаком, то з Януковичем. Іноді, пролюдське око вискочать на сцену Майдану, покричать речівки, і знову ховаютьсяневідомо куди. Іноді, покрасуються в телевізорах під час якихось там перемовиніз зарубіжними гостями.

А ось справжній результат роботи стає фактом тоді, коли виявляється, що впарламенті немає фактично ніяких практичних напрацювань. Ніяких законопроектівдля розв’язання глибокої державної кризи. Оце так вони «рятують Україну».

Немає проекту кандидатур для формування опозиційного уряду. Складаєтьсявраження, що й тут очікують, аби за них над цим попрацювали Ангела Мерекль і Джо Байден, Кетрін Ештон, чи Вікторія Нуланд.

Із такими примітивними поводирями ми далеко не зайдемо. Позаяк дуже мілко вони орють.

Ходять із однієї таємної розмови на іншу. Про щось ведуть таємні перемовини. Звичайно ж, від імені Майдану, якого, схоже, вже просто таки цураються. А Майдан про ті домовленості насправді не знає нічого…

Не даром, що їх за носа водить навіть вилинялий компартійний дід Рибак, який, під мовчазну згоду «лідерів» опозиції то відкриє, то закриє засідання парламенту. А найчастіше з його уст чути: «Прошу зайти на перемовини докабінету голови Верховної Ради…»

Боже, коли вже закінчиться це безглузде кіно…