Закон про вибори: столичний рахунок

Поки парламентськими коридорами повзуть чутки, що новий закон про місцеві вибори так і не буде ухвалено, в Києві розгортаються виборчі штаби. Часу до виборів обмаль і вони обіцяють бути дуже складними. Про переваги та недоліки ухваленого в першому читанні Законопроекту було сказано дуже багато, тож повторюватися не будемо і поговоримо окремо про Київ у контексті цієї епопеї. 

Столична влада на чолі з Віталієм Кличком зараз стоїть перед загрозою втрати своїх позиції в Києві, з огляду на падіння рейтингу та мінливість політичного союзу, який було укладено минулого року у Відні. В цій ситуації конкретно для УДАРу та його лідера вигідне збереження діючого законодавства, адже воно зберігає більше шансів «законсервувати» контроль над столицею, хоч і не без втрат.

        Маючи в розпорядженні потужний адмінресурс міський голова і його партія можуть розраховувати на досягнення більш-менш пристойних для себе результатів, особливо на «мажоритарці», де вони у 2014 році здобули більшість депутатських мандатів.

    Вибори за новим законом в запропонованому законодавцями варіанті означають те, що діючі депутати-мажоритарники навіть здобувши перші місця на своїх округах, стануть заручниками, так званого, «рейтингування», тобто можуть і не стати депутатами, де-факто добувши перший результат в себе не окрузі. При старому ж законі, велика кількість депутатів провладної фракції зможуть повторити успіх, користуючись рядом об ’ єктивних чинників, наприклад, тим, що до цього часу в багатьох із них не з ’ явилися потужні конкуренти, а під час самої лише кампанії потенційним суперникам дуже складно буде наростити впізнаваність та популярність на окрузі.

   Саме тому будемо мати ситуацію, схожу на ту, яка була на парламентських виборах 2012 року, коли правляча партія набрала 30 %, проте змогла сформувати більшість разом з комуністами, отримавши більше мандатів на мажоритарці та схиливши значну частину спочатку позафракційних до вступу у фракцію. Хоча, говорити про 30 % УДАРу в даному випадку не доводиться.

   Ще одна болюча тема – вибори мера. Найбільш неприємним моментом для діючого міського голови є можлива необхідність змагатися за крісло у два тури. Варто зазначити, що це цілком справедливо, адже навряд чи цього разу більша половина виборців проголосує за одного кандидата, а коли градоначальника обирає 20 чи 30 відсотків жителів міста – це не правильно.

        На користь можливості зриву ухвалення закону свідчить і багато інших факторів, які стосуються і не стосуються, власне, Києва. Проте, є парламентська Коаліція, є Коаліційна угода, яка передбачає ухвалення нового виборчого закону. Це є пряма обіцянка виборцям, виконання якої, влада, судячи з усього, намагається уникнути. Процес затягується, а до виборів обмаль часу, хоча питання не сьогоднішнього дня. Коаліція була сформована ще восени і мала достатньо часу аби ухвалити документ в тому чи іншому вигляді. Та і ніхто не заважає вносити в нього поправки для усунення недоліків.

      Так, народні депутати від «Свободи» внесли цілий ряд пропозицій: про заборону блоків, про 3-відсотковий прохідний бар'єр, заборону платної політичної реклами, про вільний доступ до виборчих комісій. Проте, їх було відхилено. В усякому разі, краще все ж ухвалити такий документ, ніж проводити волевиявлення за старим законодавством. Адже, якщо в Києві маємо загрозу збереження при владі будівельного лоббі, то в країні маємо небезпеку реваншу кремлівської 5-ої колони, що матиме ще страшніші наслідки.

      «Вони нам обіцяли» часто звучить на вулиці від пересічних киян. Обіцяли відновлення самоврядування в столиці, реформи, боротьбу з корупцією, чесні вибори, нові правила гри в різних сферах життя. Проте, обіцянок своїх виконувати не поспішають. Країні потрібен новий виборчий закон. Подобається це владі центральній чи столичні, а чи не подобається.