Лікувати не можна, вирізати

Знаєте, це може звучати дивно, але протягом останніх двох років в перервах між судовим засіданнями мені судді бідкаються, що їх ніхто не любить, хоча вони стараються працювати. З'їзди суддів приймають заяви та декларації з вимогою захистити їх від нападок громадськості, самі ж судді в соцмережах регулярно публікують пости з тегом "обліко морале" і багато всякого іншого. Не спорю, не можна всіх суддів вкласти в прокрустове ложе чи виміряти однією лінійкою. Не всі такі як ті, що закопують банки з грошима на городі чи засівають доларами кабінети. Не всі. Не заперечую. Але всі вони в сукупності є системою, яка має в собі вірус. Вірус під назвою "корупція". Воістину чума 21 сторіччя. В когось вірус здоланий імунітетом моральності та чесності, в комусь вірус чекає свого часу, а когось вірус довів до такої мутації, що жахає всіх навколо.

Після майдану ми почали не тільки декларувати існування корупції в українських судах, а й почали в потугах намагатись з такою боротись. Прийняли закони, створили НАБУ, внесли зміни до Кримінального Кодексу, навіть внесли зміни до Конституції України в частині правосуддя, зробивши певні методи уникнення суддями від кримінальної відповідальності неможливими. То тут, то там почали затримувати суддів за одержання хабарів, викривати їх у не зовсім прозоро отриманих статках. Зайшла мова про очищення судової системи. Але, нажаль, все поки видається популізмом, бо вірус, про який йшла мова вище, виявляється не лікується, а його треба буквально вирізати.

На цю тему можна написати не одну сотню сторінок тексту, розжовувати її, вести дискусію. Але саме тут та зараз я хочу розповісти вам одну історію та про наслідки цієї історії, які мають значення, що вірус корупції в Українських судах є невиліковним.

Я не можу розповісти про імена героїв цієї історії, адже вона стосується конкретної кримінальної справи, у якій я здійснював представництво потерпілого від вимагання в нього суддею хабаря, а відтак я обмежений адвокатською таємницею, яку мій клієнт не забажав робити публічною для загалу.

Ця історія почалась в далекому 2012 році і триває дотепер. Тоді в 2012 році суддя одного із районних судів вимагав та отримав від потерпілого хабар за прийняття в його інтересах певного судового рішення. Довгих чотири роки триває судова тяганина в цій справі, де вже було чотири вироки – від виправдувальних за всіма епізодами обвинувачення до обвинувальних за тими ж всіма епізодами. Буквально кілька місяців тому Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ скасував останній вирок Апеляційного суду та повернув справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Факт того, що справа розглядається за правилами старого КПК дає підстави вважати, що процес може видатись нескінченним.

Загалом справа супроводжувалась тиском на потерпілого, маніпуляціями та іншими ганебними явищами. Все дійшло до того, що останній восени 2015 року покинув Україну та попросив притулку в Канаді з мотивів того, що він перебуває під загрозою від наміру викрити корупцію в українському суді, а захисту в Україні він отримати не може.

В ході довгого судового процесу в канадському суді з питань прав біженців судом було прийнято рішення про надання потерпілому статусу біженця у зв’язку із викладеними вище фактами. Канадське правосуддя, як і правосуддя Великобританії чи її домініонів завжди мало реноме справедливості та було і є еталоном для всіх судових процесів по всьому світові.

Я б хотів процитувати певні фрагменти цього рішення, які є діагнозом українському правосуддю та нашій правовій системі зокрема:

«The Panel also considered the evidence that the prosecution of the accused judge has been going on for several years without a final disposition of the charge which the principal claimant, not unreasonably, sees as an indication of the apparent power of the judge and his associates The Panel finds that the claimants have made reasonable efforts to seek state protection in Ukraine. While the government of Ukraine is a democratic government, although a flawed one, and it is in control of most of the territory of that country, the Panel finds that for these claimants, in these circumstances, on a balance of probabilities, effective state is not available.»

«Колегія також розглянула докази того, що судове переслідування обвинуваченого судді триває кілька років без будь-якого результату, що на думку заявника, і це не безпідставно, є свідченням потужних можливостей обвинуваченого судді та його спільників. Колегія вважає, що заявник вжив всіх дієвих заходів щодо захисту зі сторони держави Україна».

«В той час як уряд України є демократичним, хоча й зі своїми вадами, і він контролює більшу частину території держави, Колегія вважає, що за реальних можливостей, які існували б для заявника, ефективний захист держави є відсутнім.»

«In summary the Panel finds that the claimants are Convention refugees. The nexus to s, 96 of IRPA is through the political opinion expressed by the principal claimant implicitly in his actions to expose a corrupt judge and explicitly in his public statements regarding judicial corruption in Ukraine. The risk to the female claimants is due to their membership in a particular Social group, the principal claimant's family. The actions taken against the claimants and the threats of future actions against them rise to the level of more than a mere possibility of persecution in the future.»

«В підсумку Колегія вважає, що заявник є біженцем через його політичні погляди, які виразились в намірі викрити корумпованого суддю та в публічних заявах про корупцію в судовій системі України. Дії, що здійснюються до заявника та загрози таких дій в майбутньому, досягають рівня більшого ніж бути просто переслідуваним». 

Відтак риторичне питання - а чи спроможні ми створити дійсно справедливий суд без ефективної державної влади та побудови дійсно правової держави? Відповідь кожен повинен дати на це питання сам.