Правова допомога потерпілим євромайданівцям - проблеми та їх вирішення

В ході виконання волонтерської місії з надання правової допомоги потерпілим активістам Євромайдану наприкінці минулого тижня відвідував ряд потерпілих у Львівській клінічній лікарні ШМД. Звичайно, це лише один з багатьох лікувальних закладів, зокрема, у Львові, де продовжують лікуватись потерпілі від злочинів на Євромайдані у Києві. Всі, підкреслюю, всі, з ким мені довелось спілкуватись у лікарні отримали тяжкі тілесні ушкодження. Комусь проламали череп у кількох місцях, хтось залишився без ока, комусь осколочною (так, саме осколочною) гранатою пошматувало ногу чи відірвало кисть руки. Найбільше потерпілих лікувалось у відділенні щелепно-лицевої хірургії, оскільки нелюди, як я розумію, намагались нівечити обличчя, ламаючи виличні та інші лицеві кості. Мені довелось поспілкуватись та надати правову допомогу лише малому відсоткові потерпілих, оскільки їх надто багато. Окрім львів’ян у лікарні лікуються одесити, донеччани, мешканці інших регіонів України.

Однак, хотілось би перейти безпосередньо до юридичної сторони питання, а відтак розповісти про висновки зроблені мною та описати проблеми, що існують із наданням правової допомоги потерпілим активістам Євромайдану.

По-перше, велика кількість потерпілих не писали жодних заяв про вчинення щодо них злочинів і навіть не мають уявлення кому писати. Через Майдан в Києві пройшли мільйони, відтак жертв злочинів зі сторони влади, напевне, є тисячі, якщо не десятки тисяч. Більшість з них невідома слідству (як відомо за даним фактом розслідування проводить Генеральна Прокуратура України). Я припускаю, що слідство навіть і не думає як їх шукати. А їх треба шукати, саме шукати. Бо потерпіла вся Україна в особі мешканців всіх її куточків. Дивно, але факт – хоча Генеральна Прокуратура України і заявила про розслідування вказаного кримінального провадження, однак ніхто не повідомляв ні реквізитів такого провадження, ні як зголошуватись потерпілим.

Друге. 95% потерпілих бояться писати заяви. Так, саме бояться, не дивлячись на зміну влади. Причиною цьому є нескоординовані дії як органів прокуратури, так і інших правоохоронних органів. В першу чергу люди налякані, бо багато хто з них вже другий місяць лежить в лікарні з численними травмами, а до них навіть судмедексперт не приходить, я вже не кажу про слідчого. Наступне. Взаємодія закладів охорони здоров’я з правоохоронними органами полягає в тому, що якщо до лікарні звертається особа,  що потерпіла від злочину, то таке повідомлення лікар одразу передає в органи внутрішніх справ. У нашому випадку, особи, яких госпіталізовували до лікарні, повідомляли, що вони потерпіли від дій працівників міліції на Майдані в Києві. І як ви думаєте, що було далі? А далі до потерпілих приходили працівники міліції, опитувати чи отримувати якісь заяви. Ви можете собі уявити – ще місяць тому чоловіка били кийками по голові та копали берцами в обличчя 10 працівників міліції в особі «Беркуту», а при поступлені до лікарні знову приходять працівники міліції. Тому люди налякані і у них паніка. Для прикладу – в Львівську КМКЛШМД поступив чоловік, мешканець Львова з вогнепальним пораненням ноги, отриманим на Майдані в Києві. І хто прийшов до нього у лікарню проводити слідчі дії? Слідча одного з райвідділів м. Львова, на території обслуговування якого проживає потерпілий. Це не тільки абсурдно з правової точки зору щодо питання об’єктивності, це й страшно підозріло зі сторони самого потерпілого.

Органи прокуратури повинні централізовано по всій Україні координувати свої дії з закладами охорони здоров’я та правоохоронними органами. До потерпілого від злочинів, вчинених працівниками міліції, не повинні приходити працівники міліції, щоб ці злочини розслідувати. Повинна бути створена слідча група зі складу слідчих прокуратури у кожній області. Не завдавайте потерпілим ще глибших душевних страждань.

Третє. Найбільшою проблемою, окрім вище описаних, є затягування відповідно з проведенням судово-медичних експертиз потерпілим. Експертизи не проводяться, рани загоюються. Наглядним в даному випадку є приклад одного з активістів, з яким мені довелось спілкуватись у лікарні. Молодому чоловікові не тільки розірвало гомілку ноги осколочною гранатою, але й було діагностовано на початках бронхіт важкої форми. Саме цей бронхіт є результатом свідомого та злочинного використання брансбойтів проти мирних протестувальників, з яких останніх поливали водою в лютий мороз. Потрібно усвідомити чітко – вина злочинців в пагонах чи у владних кабінетах, які вчинили масові злочини проти громадян на Майдані, повинна бути доведена беззаперечно. А якщо ми говоримо про ушкодження здоров’я, то виключно висновками судово-медичних експертиз.

У вирішені цієї проблеми «просунувся» соцстрах (!). Так, саме соцстрах, а не юристи, адвокати чи інші правники. Потерпілим працівниками соцстраху було рекомендовано самим звертатись до Львівського обласного бюро СМЕ, називати своє прізвище і цікавитись чи надходила постанова про проведення експертизи. Можливо, раціональне зерно в цьому є, але така порада з точки зору фахівців в галузі кримінального процесу чи криміналістики є просто безглуздою. Але, якби там не було, люди після виписки з лікарні поневіряються по таких відділеннях СМЕ.

Четверте. Дуже було багато ініціатив зі сторони юристів, адвокатів та правників надавати правову допомогу потерпілим євромайданівцям. Створювались якісь організації, об’єднання, формувались списки тощо. Я не буду категоричним, не буду стверджувати за всю Україну, але після спілкування з потерпілими я зрозумів одне. Ніхто фахової правової допомоги не надає. Щось намагається порадити соцстрах, але вони не можуть надати правової допомоги відповідної кваліфікації. По палатах, де знаходяться потерпілі ходять якісь активісти, які збирають відомості та персональні дані для звернення до міжнародного трибуналу в Гаазі (хоча Римський статут Україною ще не ратифіковано та й звертатись повинні компетентні органи, а не хто-небудь).

Я б хотів би закликати всіх адвокатів (саме адвокатів, бо виключно такі мають право згідно КПК України бути представниками потерпілих) надати відповідну, фахову та дійсно нагальну правову допомогу потерпілим.

Підсумовуючи, хотів би зазначити, що зараз вкрай необхідна допомога потерпілим від злочинів, що були вчинені в період 31.11.-22.02.2014 р. у Києві під час акцій масової непокори. Фахова допомога потерпілим, як і професійне, в тому числі і з криміналістичної точки зору, розслідування цих злочинів дасть можливість не тільки зібрати всі докази вини, а й беззаперечно довести їх вину в суді. А як треба буде, і в міжнародному кримінальному трибуналі в Гаазі.

Слава Україні!