Майно есть? А если найду? Гоп-стоп парламентського рівня

«Радянський період» життя нашої країни зараз модно не любити. І демократії тоді не було, і українців ображали, і жилось тоді добре тільки партноменклатурі, а всі інші страждали під гнітом загарбника. Найцікавіше, що більше всіх ненавидять радянський період мешканці центральних районів міст, де саме їхні батьки та діди отримували помешкання за правильне штудіювання праць Леніна.

Однак попри цей модний тренд, хотів би заступитись за радянське кіно. Особливо за безсмертне створіння Марка Захарова «Убить дракона». Мабуть, через певний брак освіченості я не знаю кращого фільму, який би показував всі проблеми буття людини та її внутрішній потяг до тиранії.

Головний герой цього фільму Ланцелот казав: «Я почав заздрити рабам, вони все знають наперед, вони мають тверді переконання, мабуть, тому що в них немає вибору»…

Подивившись сьогодні порядок денний пленарного засідання Верховної Ради України, звернув увагу на законопроект Тетяни Чорновол «Про особливий режим спеціальної конфіскації майна» (р.№3025 від 03.09.2015р.) і почав заздрити Ланцелоту, оскільки він не жив в Україні і був позбавлений такого щастя, як споглядання повного нищення основ закону і законності тими, хто колись із трибун перед натовпом закликав цих законів дотримуватись.

Зрозумійте мене правильно, я не проти того, щоб злочинці сиділи у в’язницях, а їх майно, якщо воно здобуте злочинним шляхом, було використане на благо держави, але я проти свавілля.

В Конституції України чітко прописано, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

У той же час пані Тетяна пропонує «віджимати» майно на підставі ухвали суду. Незакінчене досудове розслідування також не є підставою для незастосування особливого режиму спеціальної конфіскації.

Як це буде виглядати на практиці. Завтра Гвінея Бісау або Сомалі (нагадую, що це найменш корумповані країни світу), вводить санкції проти брата колишнього голови Крижопільської РДА, який мав нещастя очолювати цю потужну структуру у період 2010-2014 років. Головне, щоб вартість майна цього нещасного, а також членів його родини та близьких осіб вартувала більше, ніж пару тисяч доларів, що для посадовців тих країни доволі немалі гроші. Після введення санкцій, починається досудове розслідування в Україні і слідчий вносить подання на арешт майна підозрюваного, яке суд звичайно задовольняє, адже ми боремось із корупцією.

Згодом Генеральна прокуратура України вносить клопотання про застосування режиму спеціальної конфіскації майна і суд без результатів досудового розслідування, без будь-яких доказів вини виносить ухвалу про застосування конфіскації ВСУПЕРЕЧ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. Ухвала суду є виконавчим документом, її оскарження НЕ ПРИЗУПИНЯЄ дію ухвали.

Оскаржувати можна протягом півроку з дня винесення. І навіть, якщо нещасному пощастить оскаржити цю ухвалу, майно вже буде продано. Держава звичайно бере на себе зобов’язання компенсувати вартість, але при нинішніх умовах реалізації конфіскованого майна та інфляції, колишній власник отримає в ідеалі не більше 50% його вартості.

Як на мене, ідеальний механізм «віджимання» майна у колишніх представників різних гілок влади. Єдине, за що я переживаю – це те, що вже ця влада так ожиріє від тих матеріальних благ, які будуть литися на них із нової чаші, що цей жир врешті-решт їх задушить. А там знову, листопад, мітинги, захоплення телеграфу…