Задеклароване підвищення зарплати бюджетникам навіть не покриє рівень інфляції

Для того, аби люди, принаймні трохи, відчули підвищення зарплат, її треба підвищувати не на 10%, як пропонує уряд, а на 32-50%.

Днями прозвучали заяви урядовців про підвищення впродовж року зарплат бюджетникам, зокрема, вчителям (на 170 грн.) та хірургам (200 грн.). (іншими словами, збільшено розмір посадового окладу працівникам першого тарифного розряду з 1 липня 2011 року). Однак, люди просто не помітять такого незначного зростання зарплати через інфляцію та зростання цін на комунальні платежі.

Можна привітати ініціативу уряду, враховуючи, що Україна є на останньому місці в Європі за рівнем оплати праці. Але суми підвищення зарплат для деяких категорій бюджетників, озвучені прем’єром – смішні у порівнянні із зростанням тарифів та річною інфляцією. Адже 170 грн. – це лише 10% середньої зарплати вчителів, а 200 грн. складає тільки 12% середнього заробітку хірургів.

При цьому,  офіційний рівень інфляції в Україні протягом 2011 року становить 11,3-13,1 відсотка. Отже, запропоноване підвищення зарплати не компенсуватиме навіть всього знецінення грошей внаслідок інфляції.

Потрібно враховувати і середній відсоток збільшення протягом минулого і початку  нинішнього року цін на житлово-комунальні послуги (а це приблизно 13,7% зростання), на продукти харчування (приблизно 32,5%), предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла, послуги охорони здоров`я, послуги пасажирського залізничного і автодорожного транспорту (9,4%).

Якщо врахувати всі ці показники, то суми мінімальної надбавки до нинішньої зарплати вчителів і лікарів мали б становити не 10-12%, як зараз, а принаймні на 32,5%-50%. В гривневому еквіваленті це складає 555-855 грн. Причому таке підвищення має бути не розтягнуто на цілий рік, а зроблено одразу.

Влада знову демонструє несистемний підхід, варіант «разових подачок», замість того, аби розв’язувати проблему кардинально.

Для цього потрібно внести серйозні зміни у систему оподаткування, а також ввести принципово новий підхід у плані розподілу національного продукту між заможними та бідними громадянами країни. Очевидно, можновладці пішли на незначне підвищення зарплат не для того, аби реально поліпшити стан людей, а щоб уникнути масових акцій протесту, якими погрожували вчителі. Це упереджувальний крок, який не має нічого спільного із турботою про добробут людей.