Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
08.02.2018 18:48

Розумні починають і… знову про критерії вибору ВНЗ

Експерт напрямку "Освіта" "Українського інституту майбутнього"

Нещодавно центр texty.org.ua оприлюднив оновлений рейтинг українських ВНЗ. Це колосальна робота, яка спонукає замислитися не лише хто на якому місці, але, власне, що з чим ми оцінюємо і як метрика впливає на управлінські підходи

Якість вищої освіти в Україні, критерії вибору ВНЗ - доволі гарячі теми як у медійному, так і практичному рівні. Аналітичні центри як покликані задавати тон у формуванні порядку денного і допомагати усім зацікавленим сторонам з навігацією. Рейтинги загалом справа невдячна, але для вибудовування системи координат - досить суттєва річ. Але для цього потрібна точна метрика інакше ризикуємо опинитися зовсім не там, де нам хочеться бути.

В цьому контексті у мене є кілька критичних міркувань до рейтингу ВНЗ, оприлюдненоно texty.org.ua. Ініціатори рейтингу виходять з того, що найрозумніші обирають найкращі ВНЗ. Справді кореляція є: на першому місці Український католицький університет, далі розташувалися КНУ ім. Шевченка і Могилянка. У десятку також увійшли Київська та Львівська політехнік. От тільки свій вибір абітурієнти роблять на основі достатньо різних мотивів: престижність, розташування, традиція, зрештою – з одного боку і орієнтація викладачів, спеціальності, академічну культуру - в іншому. Інакше кажучи це вибір між середовищем, де краще отримувати нові знання і досвід і стінами, в яких надійніше пересидіти і отримати престижну корочку. Розумію, що це надто категоричне узагальнення. По-перше – на сьогодні мотивація не піддається вимірюванню. По-друге - в університети з консервативною культурою потрапляють молоді люди орієнтовані на природничі науки, тому що саме в цих стінах зосереджені відповідні школи. Але у такому випадку потрібно робити розріз за спеціальностями і дивитися а на які з них полаються і вступають з найвищим балом ЗНО.

Дуже добре, що цього року додали такий показник як кількість публікацій у Scopus (у перерахунку на тисячу вступників), а також – індекс цитування. Але тут варто робити поправку на те, що одна справа – доступ до цінної інформації – інша методики, що дозволяють її сповна засвоїти. Звернемося до результати дослідження, представлені у  World Social Science Report (WSSR)191. Це вісімсот мета-аналізів, що охоплюють 50 тис. досліджень, в яких впродовж 2009 – 2012 років взяло участь 80 млн. учнів і студентів. Результати підтвердили і уточнили вже відомі факти: рівень розуміння матеріалу значно знижується, якщо застосовувати пасивні педагогічні методи як-от читання та слухання лекцій, натомість ефект від навчання максимізується там, де учасники процесу працюють над спільними цілями, наприклад у дискусії чи групових проектах або комбінованому навчанні. Скажімо, при пасивному прослуховуванні лекцій в аудиторії середній показник засвоєння матеріалу склав 5% від , практичні заняття збільшили показник засвоюваності до 75%, але формат у якому учні та студенти навчали одне-одного дало 90 % засвоєння знань і навичок. Отже, коопероване навчання та взаємне наставництво (peer-tutoring) дають позитивний ефект на результати навчання. Отже варто було би додати такий показник як наявність практик учасницького навчання та залучення студентів до дослідницької роботи.

Дієвість навчання в університеті вимірюється у тому числі тим як швидко випускник знаходить собі роботу за фахом або започатковує свою справу з обраної спеціальності. Особливо - якщо йдеться про кампанії, які є лідерами певних індустрій і випускник завдяки своїй кваліфікації отримує у них конкурентну платню і можливість самореалізації. Отже зв’язок з лідерами індустрії, кількість укладених з компаніями контрактів (у тому числі – щодо підготовки фахівців) може бути ще однією з метрик у рейтингу університетів.

Ну а щодо ЗНО – це переважно заслуга школи або батьків із репетиторами. І це про купу фактів. Які потрібно просто тримати в голові не розуміючи як їх застосувати, а часом – і не задаючись запитанням чи можна їх застосувати взагалі. Альтернативною міг би бути формування і захист (по закінченню школи) індивідуального освітнього профайлу – освітнього ID, в який «вмонтовано» портфоліо випускника школи з поставленими цілями, виконаними проектами, зворотнім зв’язком від менторів і спеціалістів, інформацією про волонтерство та громадську активність. Тоді логічним кроком для університетів буде – добирати студентів за визначеними критеріями освітнього профайлу. Але для цього потрібно, щоби у ВНЗ були чітко виписані їх місія, стратегія і цілі: соціальні та фахові.  Але це вже інша історія.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]