Як новому Фонду енергоефективності стати ефективним

Українці сьогодні по-справжньому бояться отримувати комунальні платіжки – рахунки за опалення і світло часто виявляються непідйомними для бюджету середньої сім'ї. При цьому 85% людей так і живуть у холодних коробках, які, скоріше, гріють атмосферу і ґрунт, але точно не внутрішні приміщення. Для вирішення цього питання з 1 січня 2018 року в Україні був запущений Фонд енергоефективності, головне завдання якого – забезпечити модернізацію будівель для підвищення рівня їх енергоефективності та енергозбереження. Але чи вистачить нам 2 млрд гривень на рік на те, щоб радикально змінити ситуацію із втратами енергії, а також допомогти пересічним українцям економити?

Правову базу для створення Фонду енергоефективності готували майже цілий рік. Офіційно фонд почав роботу з січня 2018, хоча останні рішення, необхідні для повноцінного запуску структури, були прийняті тільки 28 лютого 2018 року. Тоді ж було озвучено, що планується робота щодо якнайшвидшого отримання 50 млн євро від Європейського Союзу. До слова, створення фонду була обов'язковою умовою нашої асоціації з ЄС. Ще 400 млн гривень для Фонду закладені в Держбюджеті-2018. Але питання залишається відкритим – яким чином структура буде покращувати ситуацію з енергоефективністю в країні, а також чи вистачить 2 млрд гривень на те, аби утеплити Україну?

В цілому поки фонд планує працювати на здешевлення теплих кредитів, а також на стимулювання населення і бізнесу до впровадження більш енергоефективних практик. Наприклад, передбачається, що коли людям запропонувати утеплити їх будинки, фактично, під 4-5% річних, знайдеться дуже багато охочих скористатися такою пропозицією. Скоріше за все, занадто багато.

Справа в тому, що сьогодні навіть базового набору дій на зразок утеплення стін, заміни вікон і труб системи опалення може вистачити, щоб отримати економію від 20 до 70 гривень на кожну сотню в рахунках. Тобто, з урахуванням поточних тарифів, термін окупності утеплення типової панельної двокімнатної або трикімнатної квартири не перевищуватиме 3-4 років. І якщо до цього часу теплі кредити були українцям в дивину, то сьогодні фонд має всі шанси зробити їх популярними.

І тут ми підходимо до іншого питання – це, власне, сума, яка є у розпорядженні фонд, а також механізми її розподілу. Із першим ніби все зрозуміло - на стартовий рік роботи фонду, як вже згадувалось, в його розпорядженні буде близько двох мільярдів гривень. З яких 400 мільйонів піде саме на теплі кредити в чистому вигляді, а ще 1,6 млрд спрямують на масштабні проекти енергомодернізації. Що ж стосується безпосередньо механізму фінансування, поки йдеться про часткове відшкодування вартості заходів з підвищення енергоефективності фізичним і юридичним особам.

А от як раз до механізму є деякі питання. Наприклад, ми живемо в країні, де завищити кошторис на послуги і матеріали удвічі-втричі це майже норма. А якщо добре постаратися, можна і перевалити за 5х. І тоді часткове відшкодування виявиться не таким вже і частковим. Іншими словами, теплих кредитів і грошей на проекти енергомодернізації вистачить, в кращому випадку, для пари десятків багатоповерхівок по Україні.

Як не допустити такого сценарію? Є одна відповідь – впровадити реальний енергоаудит. Сьогодні у нас діє закон «Про енергетичну ефективність будівель», прийнятий у 2017 році. Ще  роком раніше були прийняті стандарти з енергоаудиту та енергетичного менеджменту ISO. Однак навіть сьогодні експерти ринку кажуть про існування поля для маніпуляцій з результатами висновків аудиторів.

Аби їх уникнути, маємо ретельно подивитися на світові приклади роботи енергоаудиторів та якомога швидше ввести їх послуги в рамки чітко визначеного правового механізму. Тоді при фінансуванні теплих кредитів та інших проектів підвищення енергоефективності державні органи зможуть покладатися на висновки незалежних третіх сторін. Якщо докласти серйозних зусиль, такий підхід значно знизить корупційні ризики всього процесу.

Далі необхідно визначити, хто, власне, буде отримувати кошти від фонду. Згідно з планами чиновників, ефект від роботи нової держструктури повинен становити не менше 1,5 млрд кубів газу на рік вже через 3-5 років з моменту його запуску. Щоб домогтися такого показник, потрібно брати до уваги не тільки ОСББ і багатоквартирні будинки, а й приватний сектор.

Наприклад, для приватного будинку сума витрат на утеплення може становити близько 100-150 тисяч гривень. Звичайно, сьогодні це непідйомні цифри для багатьох жителів України. Що стосується багатоквартирних будинків, то утеплитися може коштувати від 3.5 тисяч гривень в перерахунку на одну квартиру за варіант з економією близько 20% в рік, до 40-50 тисяч, щоб потім економити по 50-60% від суми рахунків. Тобто, для будинку на 120 квартир виходить від 400 тисяч до 5,5 мільйонів гривень.

Відповідно, теплих кредитів та інших інструментів вистачить далеко не всім. Значить, повинен бути чіткий конкурсний механізм, яким чином багатоквартирні і приватні будинки можуть претендувати на допомогу. Більш того, бажано також заздалегідь поділити кошти між приватним сектором і багатоповерхівками, щоб через одну-дві лазівки потім не залишити з носом цілу іншу категорію, яка подібних лазівок на знайде.

Також, дивлячись на бюджет фонду, дуже хочеться вірити, що поки мова йде тільки про запуск і початкову «обкатку» проекту. І що далі в разі успіху чиновники побачать сенс і почнуть вкладати вже набагато більші кошти в енергомодернізацію українських будинків.

З іншого боку, необхідно на законодавчому рівні закріпити певний мінімальний рівень енергоефективності будь-якої нової споруди – приватного або багатоквартирного будинку, офісної будівлі, магазину чи цеху. Так роблять в більшості країні Європи включаючи, наприклад, теплу і сонячну Іспанію. І мотивація проста – якщо сьогодні все ще дозволяти забудовникам економити на утепленні, через 5-10 років нам доведеться вкладати державні гроші так саму і у відносно нові будинки. Які цілком можливо відразу будувати теплими з урахуванням світового досвіду і, звичайно ж, українського клімату.

Сьогодні в Україні близько 85% житлового фонду має дуже низьку енергоефективність. Безсумнівно, це справжня проблема національного масштабу, адже вона призводить до мільярдних втрат енергетичних ресурсів, які ми купуємо за валюту з-за кордону. А тому вже точно настав момент, коли не можна відтягувати ще далі, а потрібно максимально швидко та якісно вирішувати питання. Адже воно – це один із найголовніших кроків на шляху до енергетичної незалежності України.